5 січня, у неділю перед Різдвом Христовим за старим стилем, в Андріївському храмі Ставропігії Вселенського Патріарха в Україні, що в Києві, відбулася Божественна літургія. Богослужіння очолив Екзарх Вселенського Патріарха в Україні, єпископ Команський Михаїл у співслужінні священника Володимира Яцульчака та диякона Андрія Ковальова.
Під час богослужіння були піднесені заупокійні прохання до Бога за полеглих воїнів ЗСУ та мирних жителів, вбитих загарбниками. Також окремо помолились за українське військо і справедливий мир в Україні.
Під час проповіді архієрей Вселенського Патріархату наголосив на важливості розуміння Божого промислу в житті кожної людини. “Промисел Божий стосується не лише всього людства в плані спасіння, для того, щоб дати кожній окремій людині можливість наблизитися до Бога. Промисел Божий стосується і нас з вами кожного”.
“Сьогоднішнє Євангеліє — це про промисел Божий, про невідворотність і незмінність божественних обітниць”, — зазначив владика Михаїл. Він пояснив, що родовід Христа показує включеність усіх людей у промисел Божий про спасіння: “Це не означає, що всі ті люди, які перераховані, були святі. Зовсім ні. Там були і грішні люди, були навіть і язичники серед того родоводу. Цим самим Господь показує, що в промисел Божий включені абсолютно всі без винятку”.
Єпископ Команський застеріг від поспіху в житті та нетерпеливості щодо Божої волі. “Як буває дуже часто в нас, якщо ми щось замислили, ми хочемо виконати свій задум якомога скоріше. А якщо не вийшло, то ще й з Богом посваримося”, — зауважив він.
На завершення проповіді владика Михаїл нагадав про головну мету приходу Христа: “Христос народився, щоб принести себе в жертву за нас із вами. І саме святкування Різдва Христового нагадує нам, наскільки ми повинні цінувати цю милість Божу, наскільки ми покликані втілювати її в своєму житті”.
Повний текст проповіді:
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Дорогі друзі, ми з вами знаємо, що кожної служби, кожного богослужіння, Церква пропонує нам якесь євангельське читання для нашого з вами навчання.
В тих храмах, де служиться за старим стилем, сьогодні святкується Неділя перед Різдвом Христовим і церква пропонує нам родовід Ісуса Христа, опис того, як відбувалася людська історія прямуючи до Дня народження Спасителя.
Замислюємося, для чого так було ретельно і достеменно описувати стільки людей, хто від кого народився. Разом з тим, це дає нам іще раз змогу відчути велич Різдва в контексті всієї біблійної історії.
Ми з вами пам’ятаємо найбільшу трагедію людства, яка сталася ще в раю, коли Адам переступив заповідь Господню і був вигнаний за це. Коли людство стало смертним, стало хворіти, стало помирати, і тоді, при вигнанні, Господь дав обітницю, що народиться Спаситель світу. Він не пояснив детально, як це буде, не сказав, коли саме це буде. І всі ці роки, які були після вигнання з раю, людство чекало такого Спасителя. Тобто, сьогоднішнє Євангеліє — це про промисел Божий, про невідворотність і незмінність божественних обітниць.
Господь пообіцяв дуже давно, але ми бачимо, що люди хотіли, щоб якомога скоріше Спаситель прийшов, але Господь нікуди не поспішає. Разом з тим, все те, що було обіцяно Богом, виконається в потрібний час, відомий Богу.
І ось, для того, щоб підкреслити ще іще раз непреложність обітниць Божих, Євангеліст приводить родовід Ісуса Христа, від Авраама до Давида, від Давида до Йосипа, щоб показати, що таємниця Божа, таємниця великого промислу Божого, нарешті справдилась.
Це не означає, що всі ті люди, які перераховані, були святі. Зовсім ні. Там були і грішні люди, були навіть і язичники серед того родоводу. Цим самим Господь показує, що в промисел Божий включені абсолютно всі без винятку.
І знову-знову, перечитуючи читання з апостола, ми з вами бачили, як люди віруючі, які віддали своє життя для служіння Богу, як вони покорялися Божому промислу. Це і пророки, це і апостоли, це і мученики за віру. Хіба вони не могли це все покинути і піти займатися своїми справами? Могли. Але люди, рухомі своєю вірою, слідували за Господом.
Так сьогоднішня Євангелія, саме Євангелія про надію для нас і про нашу віру у промисел Божий. Адже промисел Божий стосується не лише всього людства в плані спасіння, для того, щоб дати кожній окремій людині можливість наблизитися до Бога. Промисел Божий стосується і нас з вами кожного.
І сьогоднішній ретроспективний погляд на всю біблійну історію в контексті Різдва Христового дає нам з вами змогу подивитися і на своє життя. Чи покладаємося ми на промисел Божий? Той, який нікуди не поспішає, той, який націлений лише на одне – щоби спасти людину. І чи часто ми усвідомлюємо це, прикладаючи до свого життя?
Як буває дуже часто в нас, якщо ми щось замислили, ми хочемо виконати свій задум якомога скоріше. А якщо не вийшло, то ще й з Богом посваримося, скажемо “Господи, чому ти не допоміг нам зробити?”
Проходить певний час, може статися, що наш задум виконається і не принесе нам радості, або не принесе нам користі, або не виконається і ми зрозуміємо, що слава Богу, так сталося, що він не виконався. Тоді ми подякуємо Господу. “Дякую, що Ти не поспішив з огляду на мої сварки з Тобою і не виконав те, що я Т ебе просив”.
Отже, сьогоднішнє Євангеліє вчить нас нікуди не поспішати в плані судження, що нам корисно, що погано. Зрозуміло, що кожна людина вибудовує свої плани на життя, як вона сама хоче. Господь не вказує, де людині жити, Господь не вказує, де людині працювати, Господь не вказує, в якій квартирі жити чи в якому будинку. Це людина обирає сама.
Але масштабуючи відповідно ставлення і сприйняття промислу Божого до нашого конкретного життя, не значить, що ми повинні сісти і нічого не робити. Бо є Божий промисел і Господь нам все дасть для поживи, як пророку Іллі ворони носили їсти. Зрозуміло, що ми мусимо робити і самі те, що в наших силах. Але, зважаючи на те, що ми тільки уявляємо, як би ми хотіли провести своє життя, що б ми хотіли досягнути в своєму житті, що б ми хотіли зробити в своєму житті, але визначає все ж таки Господь.
Дивлячись на наші старання, часом виконуючи, допомагаючи нам досягти наших задумів, часом допомагаючи не досягти. Але якщо ми дивимося на це в контексті вічного життя, в контексті спасіння, то саме таке мудре ставлення до того, навіть що не вдалося нам зробити в нашому житті, ставлення з подякою Богу допомагає нам впевнитися в Його благому промислі.
Адже ми міняємося дуже часто. Сьогодні задумали одне, завтра замислили інше, потім на шляху передумали. Промисел Божий, він є сталий, постійний, тільки для того, щоб допомогти нам із вами.
І от сьогодні, наближаючись за старим календарем до свят Різдва Христового, замислюємося над тим, що якщо Господь дав нам, наприклад, виконання своєї обітниці, яку Він дав ще Адаму в раю, дав виконання цієї обітниці саме в Різдві Спасителя нашого Ісуса Христа, то чи не забуваємо ми часом, що і ми включені в цей промисел Божий. Адже Христос народився не просто так, щоб ми щороку відзначали це свято і день його народження.
Христос народився, щоб принести себе в жертву за нас із вами. І саме святкування Різдва Христового нагадує нам, наскільки ми повинні цінувати цю милість Божу, наскільки ми покликані втілювати її в своєму житті і проводити своє життя, пам’ятаючи, що Господь прийшов не тільки до апостолів, не тільки для тих людей, які жили поколіннями, які жили до нас. Господь прийшов і для нас із вами виконати Божественний промисел.
І в цьому є велика радість і великий промисел Божий. Попросімо в новонародженого Спасителя благословення, сил у вірі, сил покладання на промисел Божий, і щоб ніколи не впадати у відчай.
