Поки світ готується до святкування Різдва Христового, Українська Православна Церква США (УПЦ США) залишається світочом надії та любові для тих, хто страждає в тіні війни. Керуючись вірою та співчуттям, благодійна програма Церкви змінює життя в розбомблених регіонах Східної України. Під час передріздвяного періоду, який відзначається святом Святого Миколая, Церква втілює спадщину святого, доставляючи дари, їжу та надію тим, хто вкрай потребує.
Про це інформує сайт УПЦ США.
«Наша місія проста, але глибока, — ділиться протоієрей Костянтин Кузнєцов (благочинний Донецького деканату Православної Церкви України), який очолює цю роботу разом зі своєю дружиною Наталією та їхнім маленьким сином Дмитром. «Ми хочемо принести радість Різдва дітям, вдовам, людям похилого віку, які так багато втратили. Кожна скринька, яку ми надсилаємо, несе не лише матеріальну підтримку, а й любов і молитви наших вірних».
Свято Святого Миколая, яке відзначається 6/19 грудня, займає особливе місце в серцях православних християн. Відомий як захисник дітей і символ безкорисливої жертви, Святий Миколай надихає УПЦ США на просвітницьку роботу. Завдяки підтримці парафіян та друзів Церква збирає іграшки, книги, традиційні різдвяні цукерки та україномовну літературу для дітей, а також продукти харчування та засоби гігієни для сімей та людей похилого віку.
Цього року інформаційно-просвітницька програма була зосереджена на таких районах, як Покровськ і Дружківка, регіонах, які постраждали від бомбардувань. Багато сімей були переміщені, а люди похилого віку часто залишаються в пастці руїн, не маючи можливості виїхати через бідність або проблеми з мобільністю.
«Це люди, які стикаються з немислимими викликами, — пояснює о. Костянтин. «Діти, які втратили домівку, вдови, які намагаються вижити, і люди похилого віку, які живуть у холодних темних квартирах. Ми не можемо стерти їхні страждання, але ми можемо нагадати їм, що їх люблять і не забувають».
Подорож для доставки допомоги сповнена перешкод. Дороги часто непроїзні, а інфраструктура зруйнована. У багатьох випадках єдиний спосіб дістатися до тих, хто цього потребує, — це довіритися українським поштовим службам, які доставлять дбайливо запаковані посилки у віддалені райони.
Добродійка Наталія, яка допомагає координувати логістику, описує процес: «Ми ретельно пакуємо кожну коробку, в тому числі іграшки для дітей, теплі шкарпетки, солодощі. Справа не лише в предметах; це повідомлення про любов. Ми хочемо, щоб вони знали, що комусь це не байдуже».
Свою роль відіграє і їхній син Дмитро. «Мені подобається допомагати пакувати подарунки», — каже він. «Я сподіваюся, що діти, які відкриють їх, почуватимуться щасливими, хоча б лише на мить».
Вплив просвітницької діяльності Церкви є глибоким. Одержувачі часто відповідають сльозами вдячності. «Нам подзвонила літня жінка, яка тижнями живе без тепла, – ділиться Наталя. «Вона сказала, що їжа та ковдри, які ми надіслали, врятували їй життя».
Один хлопець, який втратив батька на війні, дуже зрадів отриманню іграшкової вантажівки. «Я вперше за кілька місяців бачу, як він усміхається», — поділилася його мати.
Зусилля УПЦ США надихнули багатьох приєднатися до справи, але потреба залишається великою. Архієпископ Даниїл, промовляючи від імені Високопреосвященнішого митрополита Антонія – духовного отця УПЦ США, закликає всіх людей доброї волі допомогти: «У цю священну пору Різдва Господь закликає нас відображати Його любов через наші дії. Кожна дитина, якій ми допомагаємо, кожна літня людина, якій ми втішаємо, є свідченням Христового світла у світі створення, щоб принести надію там, де панує відчай, і тепло там, де панує холод».
Незважаючи на труднощі, вірні та друзі УПЦ США залишаються непохитними у своїй відданості служінню. Протоієрей Костянтин розмірковує: «Важкі випробування випали на долю кожного українця. Але ми сильні духом і з Божою допомогою витримаємо. Любов і свобода переможуть темряву».
Церковна програма допомоги є нагадуванням про те, що навіть посеред спустошення вчинки доброти можуть яскраво сяяти. «У ці холодні дні кожен із нас може зробити добру справу, щоб кожній малечі стало тепліше», – каже о. Костянтин. «Разом ми можемо подарувати їм свято та хвилини радості, показавши їм, що вони не самотні».
