24 листопада, у неділю, в Андріївському храмі Ставропігії Вселенського патріарха в Україні, що в Києві, відбулася Божественна літургія. Богослужіння очолив Екзарх Вселенського патріарха в Україні, єпископ Команський Михаїл у співслужінні священника Володимира Яцульчака та ігумена Іова Ольшанського.
На Літургії були присутні представники грецьких спільнот України, тому богослужіння звершувалася українською та грецькою мовами, передає Місія «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні».
Під час богослужіння були піднесені заупокійні прохання до Бога за полеглих воїнів ЗСУ та мирних жителів, вбитих загарбниками. Також окремо помолились за українське військо і справедливий мир в Україні.
Під час проповіді єпископ Михаїл наголосив на важливості милосердя в часи випробувань, особливо під час війни. Він зазначив, що саме зараз українці мають особливу можливість проявити християнські чесноти.
“Ми маємо війну, і люди втомлені, люди знесилені, люди перелякані, хтось переживає горе. І відповідно, це є причиною того, що виникають, можливо, і внутрішні конфлікти між друзями, між рідними”, – зазначив владика.
На його переконання, хоча зараз людям складно бути терплячими, саме цей час є найбільш відповідним для прояву милосердя: “Ми не можемо змінити оточуючі обставини, ми можемо тільки змінити своє серце і принести іншим людям щось від Христа. Те, чим серце наше сповнене, від віри і молитви”.
“Є такий поширений вислів, що в темні часи дуже гарно видно яскравих і теплих людей. Постараймося, щоб наше милосердя світило всім”, – підкреслив єпископ.
Архієрей також нагадав, що для прояву милосердя не потрібні великі статки: “Для того, щоб бути милосердним, просто треба велике бажання допомогти іншій людині. І це можна робити навіть на побутовому рівні”.
Завершуючи проповідь, владика Михаїл закликав: “Прагнімо бути уважними і не забуваймо про те, хто ми. Не забуваймо про те, чиї ми діти, чиє ім’я ми носимо… Як Христос милосердний до нас, постараймося і ми бути милосердними до інших людей, наскільки це можливо”.
Повний текст проповіді читайте нижче:
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Дорогі друзі, багато притч ми з вами читаємо в Євангелії, і ми з вами вже неодноразово говорили, що саме в такій формі Господь високі істини намагався донести до найпростіших людей. Не тільки до освічених законників, які це знали, але й до найпростіших людей, щоб вони істини Євангелія побачили в практичному виконанні, в практичній реалізації.
І от сьогодні Святий Євангеліст Лука пропонує нам притчу про милосердного самарянина. Не будемо переказувати, що ми її чули, всі знаємо добре, що там відбувалося, які були підстави до цього всього. Але зауважимо одну річ, на якій сьогодні акцентує Церква – це милосердя.
Ми рідко замислюємося про це. І бачимо, що людина з притчі, яка потрапила до розбійників, вона йшла, видно, по своїх релігійних переконаннях до Єрусалиму, тому що за нею йшли священники, левіти для служіння. Але зупинилася тільки інша людина, яка була з числа тих, з якою старозавітні євреї ворогували. Вважали їх нечистими, вважали їх язичниками. І навіть не спілкувалися. Так ось саме цей милосердний самарянин, лише він виявив милосердя до людини, яка потрапила в біду.
І напевно, що проєктуючи нашу теперішню ситуацію, нам з вами можна зрозуміти, що саме в такій ситуації є можливість розкрити найбільший потенціал і найбільше прагнення людини до християнського життя.
В якому стані ми з вами зараз? Ми маємо війну. Ми маємо війну, і люди втомлені, люди знесилені, люди перелякані, хтось переживає горе. І відповідно, це є причиною того, що виникають, можливо, і внутрішні конфлікти між друзями, між рідними. Просто йдучи по вулиці, перетинаючись з іншими людьми, напевно, можемо зауважити, що в кожного з нас стає менше терпіння і менше уваги до інших людей. Це можна зрозуміти, але разом з тим, коли і наш народ, і ми переживаємо такий важкий час війни, чи ж не є це час для того, щоб саме стати милосердним?
Ми не можемо змінити оточуючі обставини, ми можемо тільки змінити своє серце і принести іншим людям щось від Христа. Те, чим серце наше сповнене, від віри і молитви. Так ось чому б не почати з милосердя? Елементарно. Для цього не треба ніяких великих маєтків, можливостей чи досягнень. Для того, щоб бути милосердним, просто треба велике бажання допомогти іншій людині. І це можна робити навіть на побутовому рівні.
І саме цей важкий час, який ми з вами зараз переживаємо, буде тим поштовхом для того, щоб світити всьому світові. Є такий поширений вислів, що в темні часи дуже гарно видно яскравих і теплих людей. Постараємося, щоб наше милосердя світило всім.
Наскільки це можливо? Зрозуміло, що і ми недосконалі, і ми також можемо посваритися, розізлитися, розчаруватися, втомитися. Але якщо ми тільки прагнемо бути милосердними до інших, більш терплячими, більш скорими на допомогу, якщо це в нас є можливість, більш прихильними і ставитися до людей з розумінням, саме це й буде милосердям.
Ми покликані вділяти милосердя для того, щоб допомогти іншій людині, яка потрапила важку ситуацію. Не закриваймо своє серце, як це зробив милосердний самарянин. Більше того, на прикладі милосердного самарянина, ми з вами бачимо, що він не економив. Мовляв, я привіз до готелю, а далі розбирайтеся самі з тою людиною, яка потрапила у біду. Він заплатив два динарії, на той час це були великі гроші, він заплатив господарю за догляд за цим пораненим, і сказав більше: якщо витратиш більше, я, повертаючись, віддам тобі.
Зауважте, він не вимагав розписки у того, кому він поміг, що, мовляв, ти ж мені повернеш, а можливо, ще й більше щось зробиш коли одужаєш. Він просто зробив так, як зробив, за покликом свого милосердного серця. Була в нього можливість, слава Богу. Не у всіх нас є такі великі можливості матеріальні чи фінансові, але бути милосердним в елементарних речах, в тих маленьких кроках щоденного життя, можливість є у всіх.
Прагнімо бути уважними і не забуваймо про те, хто ми. Не забуваймо про те, чиї ми діти, чиє ім’я ми носимо, і хто ми є. А ми є дітьми Христовими. Отже, як Христос милосердний до нас, постараймося і ми бути милосердними до інших людей, наскільки це можливо. Амінь.
