У Черкасах сталися сутички на релігійному грунті. Вночі прихильники Православної церкви України зайшли до Свято-Михайлівського кафедрального собору у центрі міста і заявили про його перехід від УПЦ (УПЦ МП). Потім до воріт прийшли прибічники Української православної церкви і силою проникли до святині. Але зрештою прибічники ПЦУ змогли добитись переходу собору.
У сутичках постраждали близько 26 людей, повідомив у коментарі місцевому виданню “1800” керівник Черкаського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Ігор Фесун.
Серед травм, сказав він, переважали опіки слизових оболонок, переломи, пише ВВС Україна.
На відео, які з’явилися у соцмережах, видно, як люди кричать, б’ються, а також застосовують сльозогінний газ і вогнегасники.
Поліція зі свого боку сльозогінний газ, спецзасоби та фізичну силу не застосовувала, каже у коментарі ВВС Україна речниця черкаської поліції Зоя Вовк.
Наразі поліція з’ясовує, скільки людей зазнали тілесних ушкоджень.
Поліція прибула на місце конфлікту та почала кримінальне провадження за фактом хуліганства. Правопорушникам може загрожувати позбавлення волі від трьох до семи років.
Після того, як через кілька годин протистояння у конфлікт втрутилася місцева влада, головний храм Черкас таки перейшов до ПЦУ, там уже пройшло перше богослужіння українською мовою.
Хронологія подій
Вранці 17 жовтня Свято-Михайлівський храм у центрі Черкас перейшов до ПЦУ. Це рішення ухвалила релігійна громада, кажуть активісти.
“Здійснилася воля і заповідь владики Софронія, храм святого Архистратига Михаїла перейшов до Української церкви разом зі своєю громадою. Але на жаль, як часто буває, без священників”, – написав у фейсбуці капелан ПЦУ Володимир Рідний.
“Вітаю черкащан з цією історичною і славетною подією. Радий, що Черкащина прокидається і переходи громад відбуваються все частіше мирно та контрольовано”, – додав він.
Але, зазначив він, подекуди громадам, які перейшли до ПЦУ, “радикально налаштовані активісти” не “дають можливості молитися в їхніх церквах”, а тому вірянам ПЦУ “не залишається вибору, як приходити зі сходом сонця і ставати на молитву, щоб не допустити захоплення території прихильниками Московського патріархату”.
Близько 6-ої години ранку прибічники ПЦУ почали збиратися в храм, щоб підготувати його до першої молитви українською мовою.
Уже тоді, за словами капелана, вони зіткнулися “з невеликою кількістю вороже налаштованих прихожан, які не захотіли залишати структуру Московського патріархату та не підтримали перехід громади”.
Невдовзі сутички загострилися – після 8-ої ранку в соцмережах з’явилися відео з бійками та криками. Місцеві журналісти пояснили, що парафіяни УПЦ МП ввірвалися на територію Свято-Михайлівського храму.
Вхідні ворота нібито були замкнені, але вони зуміли їх відкрити, та, судячи з відеозаписів, застосували сльозогінний газ і вогнегасники проти інших черкащан.
Серед мітингувальників помітили митрополита Феодосія, якому СБУ в 2023 році повідомила про підозру в розпалюванні міжрелігійної ворожнечі та виправдовуванні збройної агресії Росії проти України. Він звинувачення заперечує і називає справу політичним переслідуванням.
Невдовзі на місце події прибула поліція.
На відео видно, що прибічники УПЦ змогли зайти до храму – бійки, судячи з відео, продовжилися і всередині.
Це тривало кілька годин – у місті тим часом проходили похорони двох місцевих військових, які загинули на фронті.
Після поховання мер Черкас Анатолій Бондаренко закликав людей збиратися в храм, щоб “висловити свою думку стосовно існування московської церкви в нашому місті”.
“Запрошую всіх – ще раз підтвердити свою волю, прийти помолитися за здоров’я воїнів українською мовою в центрі України. Ми як влада не вмішувалися у цей процес, громада добровільно перейшла до ПЦУ, але там відбувається щось неправомірне”, – сказав мер у своєму відеозверненні до жителів міста.
Також до містян звернувся капелан Володимир Рідний.
“Поки наші захисники боронять кордони України ми не можемо відстояти наш храм? Тож прямо зараз збираємось, аби відстояти свій храм та забрати його в Московського патріархату! Їдьте з дому, з робіт, звідусіль! Прямо зараз!”
Щоб уникнути сутичок і протистояння, запевнив він, активісти ПЦУ вийшли з території храму. Але зараз, за словами капелана, “справа в черкащанах”.
“Підтягуйтеся і ми будемо забирати своє”, – сказав Рідний у своєму відеозверненні.
Він говорив це вже за воротами храму. А біля них стояли люди – судячи з усього, прибічники МП – і кричали йому “Ганьба! Ганьба!”
Версія УПЦ
Версія УПЦ МП трохи відрізняється від того, про що сказав капелан.
Усе почалося ще в ніч на 17 жовтня, коли “близько сотні людей у камуфляжі та балаклавах силою увірвалися на територію Архангело-Михайлівського собору УПЦ у Черкасах, де в цей час проходила нічна літургія”, повідомили у пресслужбі єпархії.
На відео, які виклала УПЦ, видно людей у балаклавах, які, судячи з усього, відмовлялися показувати вірянам свої документи. На цих відеозаписах видно сутички між прихожанами та людьми в балаклавах.
Згідно із заявою УПЦ, “нападники силою вигнали віруючих з території храму, а також зірвали камери відеоспостереження”.
У єпархії стверджують, що поліція не перешкоджала цим діям.
У черкаській поліції ВВС Україна сказали, що вони отримали повідомлення про сутички біля храму о 4 ранку, звернення від постраждалих надходять досі.
Вранці вірянам УПЦ вдалося потрапити до собору, кажуть у єпархії.
На відео – яке єпархія додала до своєї заяви – видно, що коли прихожани УПЦ фактично штурмом зайшли в приміщення храму, всередині стояв чоловік “провокатор” із пістолетом.
В УПЦ кажуть, що він “відкрив у напрямку духовенства та вірян УПЦ вогонь з пістолету невідомого походження і характеристик”.
На відео пістолет видно, але стрілянини не чути.
Наразі поліція вивчає ці відео із соцмереж.
Але, як сказала ВВС Україна речниця черкаської поліції Зоя Вовк, з пістолетом точно “стояв не поліцейський, не правоохоронець”.
“Назад! Назад!” – кричав чоловік із пістолетом.
Також проти парафіян та священників у соборі був розпорошений сльзогінний газ, йдеться в заяві УПЦ.
Поліція заперечує застосування сльозогінного газу під час сутичок.
У єпархії також стверджують, що після того, як “провокатори” залишили приміщення, стало зрозуміло, що з храму “вкрали значну суму церковних пожертв, ікону, панагію, церковне начиння, книги”.
Як закінчився конфлікт
Після 11-ї години до храму почали прибувати інші черкащани, намагаючись відтіснити вірян УПЦ з території.
Приблизно о 12-й в храм прибув мер Анатолій Бондаренко.
Стоячи на порозі святині, він “зачитав рішення, за яким Свято-Михайлівський собор вирішив перейти до Православної церкви України”, пише місцеве видання “18000”.
“Відповідно до рішення зборів парафії Різдва Христового Черкаської єпархії УПЦ, громада церкви вирішила одноголосно перейти до ПЦУ. Я як міський голова разом із депутатським корпусом засвідчуємо це рішення про перехід до української церкви”, – сказав Бондаренко.
Перед тим в УПЦ МП не визнавала, що рішення громади існує.
Свято-Михайлівський храм не є національною пам’яткою, тобто він не належав державі. Це була новозведена будівля, долю якої може вирішувати місцева громада.
Згідно із законом, громада може перейти до ПЦУ, ухваливши рішення на загальних зборах. Документ має бути зареєстрований і підписаний парафіянами.
Але, як пояснював виданню Texty.org.ua релігієзнавець, професор кафедри історії Острозької академії Андрій Смирнов – важко сказати, хто є членом тієї чи іншої парафії.
Громада повинна мати реєстр парафіян, але насправді церква не зобов’язана його вести – деякі парафії його мають, а деякі – ні. Тому складно сказати, хто може голосувати за чи проти переходу, а хто – ні.
Одні вважають, що право голосувати мають усі жителі громади, тому що святиня розташована на їхній території, а інші кажуть, що право голосу мають лише ті, хто регулярно ходить до церкви, тобто постійні парафіяни, яких визнає настоятель.
У містах ще складніше визначити, хто є постійним членом і регулярно ходить до церкви. На цьому підґрунті й виникають конфлікти довкола того, хто має право голосувати на загальних зборах, а хто ні.
Ще одна проблема – громади часто переходять до ПЦУ без священників, каже Смирнов.
Через ці нюанси і виникають проблеми та сутички. УПЦ МП може піти до суду та оскаржити перехід до ПЦУ.
Але зазвичай, каже Смірнов, суди підтримують рішення громади.
У Черкаській області майже кожен перехід громади до ПЦУ супроводжувався скандалами чи сутичками.
Чи будуть прибічники УПЦ боротися за головний храм Черкас після подій 17 жовтня – поки що точно неясно.
У храмі вже відбулася молитва українською мовою, а перше богослужіння запланували на 20 жовтня.
“Я вірю, що тут завжди молитва лунатиме українською мовою. В центрі України не буде жодного московського попа”, – цитує мера міста місцеве видання “Дзвін”.
Натомість митрополит Феодосій, стоячи серед засмучених прихожан УПЦ, яких відтіснили з храму, сказав російською мовою, що “разом із нами з собору йде божественна благодать”.
Битва за спадок митрополита Софронія
Аналіз кореспондента ВВС Україна Віталія Червоненка
Події в Черкасах, з одного боку, є продовженням процесу, який почався після великого вторгнення Росії і оголошення президентом курсу на “духовну незалежність” від Москви.
Тоді влада почала процес витіснення УПЦ з Києво-Печерської лаври, також ПЦУ зуміла забрати в УПЦ кафедральні собори в Хмельницькому чи Білій Церкві. Такі події з силовими елементами відбуваються по всій країні. І, як показують соцопитування, більшість українців опосередковано це підтримує.
Прихильники ПЦУ твердять, що переходи відбуваються за рішенням церковних громад, а УПЦ каже, що це силові захоплення.
Проте в історії в Черкасах є ще один важливий нюанс.
Попереднім керманичем Черкаської єпархії десятиліттями був легендарний митрополит Софроній. Він був відкритим прихильником незалежної української церкви і один з небагатьох в УПЦ МП не боявся говорити про це публічно.
Ще одне захоплення Софронія – будівництво, саме він десятки років будував найбільший православний собор країни у Черкасах.
Коли ВВС приїздило до нього під час підготовки до створення автокефальної православної церкви, він із захватом показував нам свої дітища – собор з українськими національними мотивами у розписах, та ще одну цінність – дзвіницю-голуба, яка мала стати найбільшою у світі.
Він сам її проєктував. Але завершити будівництво йому не судилось, так само як і втілити у життя іншу свою мрію – бути в незалежній українській церкві.
Софроній розбудовував єпархію і хотів приєднатись з нею, своїм собором і дзвіницею до ПЦУ. Про це він відкрито говорив ВВС Україна в інтерв’ю, а не під запис визнавав – він вже не має сил для боротьби, боявся, що як перейде, за ним підуть далеко не всі священники, а собор можуть забрати.
Зрештою Софроній мав бути делегатом на обʼєднавчому соборі, де створили ПЦУ, яка отримала томос. Але він туди не доїхав.
На моє питання – чому, він відповів, що погано почувався.
Які б причини не були у Софронія, останнього кроку він не зробив. Вже пізніше до нього з візитом приїздили президент Петро Порошенко та керівник ПЦУ Епіфаній, але до автокефальної церкви він так і не долучився.
А далі були вибори, ПЦУ не опинилась у фаворі влади і переходити єпископу стало зовсім складно.
В червні 2020 року Софроній помер. А його спадок дістався митрополиту Феодосію, який був протилежністю Софронія.
Феодосій є прихильником Москви і навіть продовжує поминати патріарха Кирила після того, як вся його церква це робити припинила.
СБУ вже оголосило кілька підозр Феодосію за антиукраїнську діяльність, суди тривають. В УПЦ це називають політичними переслідуваннями.
Навесні 2022 року брат Софронія отець Петро, благочинник смілянських храмів, на фоні великої війни перевів усі храми міста до ПЦУ.
І ось зі скандалами, бійками і навіть стріляниною черкаський собор – дітище Софронія – опинився в ПЦУ.
Хтось підтримує такі методи, хтось засуджує, адже насильство в релігійній сфері неприпустиме. Але багатьом черкасцям, які поважали Софронія, чути поминання Кирила, який підтримує війну Росії проти України, було так само дико, як бачити бійки, кров і стрілянину у храмі.
