У контексті складної ситуації в українському православ’ї, що загострилася у 2024 році, з’явилася нова ініціатива – “Софійське братство”. Це унікальний майданчик для комунікацій між Православною Церквою України (ПЦУ), Українською Православною Церквою (УПЦ) та Вселенським патріархатом. Про перспективи примирення українських церков “Релігія в Україні” розповів протоієрей УПЦ, член правління “Софійського братства” Ігор Ковровський.
“Якщо говорити про структурну єдність українського Православ’я, тобто, злиття усіх гілок в єдину церковну структуру, то це повинно стати вже прикінцевою і формалізованою метою. І не тільки “Софійського братства”, а усієї православної спільноти загалом. До неї веде довгий і досить складний шлях”, – зазначив отець Ігор.
За його словами, єдність починається з того, що віряни бачать один в одному брата у Христі: “Немає “пецеушників” чи “упецешників”, є християни, для яких єдність українського Православ’я буде жаданою метою спільної діяльності”.
Ковровський окреслив можливі етапи досягнення єдності українського православ’я:
1. Відновлення євхаристичного спілкування УПЦ зі Вселенським патріархатом.
2. Міжцерковні перемовини за участі Вселенського патріархату.
3. Взаємне визнання Таїнств обох юрисдикцій.
4. Пошук моделей співіснування різних канонічних юрисдикцій на одній канонічній території.
“Вважаю, треба бути оптимістичними реалістами. Мабуть, нас не запросять укладати Roadmap для вироблення стратегії досягнення єдності українського Православ’я. Однак, під час наших міжцерковних зустрічей у Святій Софії ми обговорювали такі перспективи й оцінювали їх реальність. І зважаючи на те, що в церковному середовищі шириться визнання «Софійського братства» як своєрідного майданчика для міжюрисдикційного діалогу, хочеться сподіватись, що напрацювання нашої спільноти будуть корисними для перебігу можливих перемовин. Прикладом такого визнання може слугувати зустріч членів «Братства» з делегацією Вселенської патріархії. Це стало можливим, насамперед, завдяки позитивній оцінці нашої діяльності з боку представників патріарха. На цій зустрічі піднімалось також питання і про можливість візиту представників Софійського «Братства» до Фанару.
Напевне, найпершим вагомим кроком до досягнення єдності повинно стати відновлення євхаристичного спілкування УПЦ зі Вселенським патріархатом. Нагадаю, що розірвання стосунків, а точніше «призупинення євхаристичного спілкування» настало далеко не з причини питань віровчення, а «у зв’язку з втручанням Константинопольського патріархату у внутрішні справи Української православної церкви», як вказано у рішенні Синоду. Така собі хороша міна при поганій грі: на той час ніхто навіть не смів говорити, що УПЦ не є частиною Московського патріархату, тому виносити рішення про «деструктивну діяльність та грубе порушення канонічних правил» можна було лише з подачі білокам’яної. Принаймні, варто було б почати зі скасування рішення про заборону вірянам брати участь у Таїнствах, що здійснюються у храмах Константинопольського патріархату. Спекуляція на Євхаристії зовсім не доречна.”- сказав отець.
Далі – міжцерковні перемовини за участі Вселенського патріархату, створення груп для ведення діалогу, узгодження в рамках цього діалогу спірних питань. І найпершим результатом цього процесу могло б стати взаємне визнання Таїнств обох юрисдикцій, що дозволило б вірянам зняти напругу в стосунках на місцях. Тобто, не стане більше поділу на канонічних-неканонічних, розкольників-москвофілів та інші категорії непримиримих.
“У питанні пошуку моделей співіснування кожна юрисдикція повинна поступитись своїми ідеалами канонічного устрою Церкви”, – підкреслив протоієрей.
Щодо ролі церковного керівництва у вирішенні проблеми єдності, Ковровський зауважив: “Відповідальність несе завжди керівник. Як за свої дії, так і за бездіяльність. І якщо Церква буде знищена, то історія не запитає у керівника, скільки разів на день він падав на коліна перед іконами у власній келії”.
Він також відзначив важливість активної позиції вірян та духовенства: “Гадаю, що “Софійське братство” акумулює у своїх рядах саме таких несистемних людей – тих, що мають свою думку, навіть якщо вона не вкладається в параметри мейнстріму; тих, що єднаються заради спільної мети – всебічного сприяння міжправославному діалогу для досягнення єдності”.
Таким чином, “Софійське братство” постає як важливий інструмент у процесі досягнення єдності українського православ’я, пропонуючи платформу для діалогу та співпраці між різними церковними юрисдикціями в Україні.
