РПЦ продовжує розвивати нову релігію, вбираючи смисли та використовуючи обереги магічних культів із вигаданих Заходом метавсесвітів.
Про це пише Нова Газета.
Освячення магічних «печаток для воїнів» у головному храмі ЗС РФ — символ подальшої трансформації російського православ’я на «релігію військових дій». Що відомо про цю релігію, яка формується на користь влади в лоні РПЦ?
Гасло “Все для фронту, все для перемоги!” в росії здатне поєднувати те, що у мирний час виглядає абсолютно несумісним. Якщо «істина в перемозі», то різні «приватні» істини, у тому числі релігійні, що заважають досягненню перемоги, мають бути відкинуті. На такі думки наводить незвичайне дійство, здійснене в середині вересня не де-небудь, а у вівтарі «головного храму ЗС РФ» у парку «Патріот» під Москвою. Там освятили «Нові Печатки Чистоти», як їх називає виробник – ІП Кондрашов Д.О., який виступає під брендом «Русский тактический Ратник» . Блогосфера одразу зауважила, що прототип «Печаток» запозичених не з традиційного православ’я, а з однієї модної військової комп’ютерної гри, вона ж — вигадана реальність, у якій «найкращі воїни перед битвою наносили на свою броню сувої з молитвами та обіцянками».
«Нові Печатки Чистоти» є імітацією червоної печатки, до якої прикріплений сувій пергаменту з текстом 90-го псалма — «Живий у допомозі Вишнього». Колись у православних храмах продавалися пояски з цим текстом, які віруючі носили під одягом як оберіг. Офіційні богослови дивилися на цю традицію несхвально: псалом написаний пророком Давидом для того, щоб його словами свідомо зверталися до Бога, а не перетворювали на літерний фетиш. «Російський тактичний Ратник» хоч і використав цей текст, але взяв приклад із фантазійно-ігрового всесвіту Warhammer, з яким непогано знайома молода частина військовослужбовців ЗС РФ. Оглядач «Нової» придивився до цього метавсесвіту та виявив там масу несподіваних паралелей із сучасними РФ та РПЦ.
Warhammer Святої Русі
Автор дизайну «Нових Печаток» – 29-річний художник, випускник Свято-Тихоновського православного університету Дмитро Север. Його найвідоміший твір — «мурали героїв СВО» Мотороли, Гіві, Владлена Татарського та Дар’ї Дугіної у Мелітополі. Телеграм-канал «Християни проти…» виявив буквальну схожість «Нових Печаток» Півночі з печатками, добре знайомими фанатам гри Warhammer 40,000 та створеної нею віртуальної реальності (ІП Кондрашов Д.О., щоправда, запевняє, що не знає про таку схожість).
Ця гра просякнута містикою та магією: зокрема — друк із фрагментом сувою з «охоронною молитвою», яка кріпиться на обладунки іграшкового воїна або на військову техніку, оберігає їх у грі «від злих сил».
Такі образи більш зрозумілі молодому поколінню солдатів, аніж «абстрактні» Пересвіт та Ослябя, Александр Невський чи Дмитро Донський, яких намагається наводити як приклад патріарх РПЦ Кіріл.
Історія Warhammer (у перекладі – “Молот війни”) сходить до 1983 р., коли перший настільний варіант цієї хитромудрої гри випустила британська компанія Games Workshop. За 40 з лишком років Warhammer розрісся в детально розроблений віртуальний Всесвіт з мільйонами населених планет, невпинно воюючими галактичними союзами, населеними квадрильйонами людей та іншими розумними істотами. Навколо гри утворилася медіаіндустрія та субкультура, що включають музику, книги, фільми, аксесуари, сленг, навіть спосіб життя. На цьому полі з’явилися потужні конкуренти (типу гри World of Warcraft).
Сучасне релігієзнавство (наприклад, австралійський вчений Адам Поссамаї) відносять такі метавсесвіти та пов’язані з ними віртуальні практики до «гіперреальних релігій». Warhammer 40,000 просто переповнений містикою, релігійними символами та практиками, у тому числі прямо відсилають до візантійської та російської традицій.
Дія гри відбувається приблизно 40-тисячному році. Людська імперія воює одразу з кількома цивілізаціями, поєднуючи традиційну зброю з футуристичною, але головним чином з магічною.
Об’єктом релігійного поклоніння є Імператор, який об’єднав залишки людства під час Великого Хрестового походу і набув безсмертя.
В одній із англомовних книг у стилі фентезі, присвячених реальності Warhammer, прямо відтворюється кремлівська міфологія, що описує розвал СРСР: «Спочатку Імперія не помітила нового ворога: втрата кількох систем на околицях, здавалося, не становила загрози, і тому не турбувала чиновників». Але прийшовши до влади, Імператор почав збирати колишні околиці військовим шляхом. У цьому йому допомагають Адміністратум, Екклезіархія («екклезія» — грецькою «церква»), Інквізиція, різні ордени… Офіційна мова імперії схожа на латину, але серед простонародних мов є російська, а символ імперії — так, двоголовий орел. Влада веде непримиренну боротьбу з будь-якими єресями та сектами, а також із штучним інтелектом. Дослідники виявили такі «русицизми» у Warhammer 40,000: Шолохов, Косія, Кубань, Сталінваст (назви планет); інквізитор Федір Карамазов, кораблі «Екклезіарх Невський» та «Ейзенштейн».
Інквізиція у цьому метавсесвіті — просто мрія Московської патріархії! Вона має повноваження знищувати єретиків та мутантів, займатися розвідкою та боротьбою з організованою злочинністю, порушуючи при цьому закони. У розпорядження Інквізиції надано збройні підрозділи, елітою яких є члени військово-чернечих орденів, на кшталт Сірих лицарів, які знищують демонів силою психозброї. Це все до болю нагадує заклики патріарха Кіріла силами російської армії, насамперед духовними, не допустити приходу на землю Антихриста і виконання Апокаліпсису (між іншим, передбаченого і докладно описаного в Біблії)!
Проект військово-чернечих орденів із необмеженими повноваженнями буквально витає у повітрі сучасної російської мілітарної культури.
Наприклад, сюжет дилогії Сергія Чекмаєва «Анафема» (2012) зводиться до діяльності створеної Відділом зовнішніх церковних зв’язків та силовиками нової спецслужби, заточеної на боротьбу із сатаністами та сектантами. На цю спецслужбу в Warhammer схожі ВС Екклезіархії, що об’єднують братства і сестринства, зокрема жіночі спецбатальйони, керовані каноннесами (ігуменіями?).
Відповідно до класичного дуалізму Александра Дугіна, «добрій» імперії (з усім її клерикалізмом) протистоїть «злий» Хаос — практично «цивілізація моря» (= атлантичний Захід). Хаосом керують чотири могутні демони, один із яких — Слаанеш, — між іншим, насаджує «збочені задоволення».
Слухайте, але так само описує реальність сучасна російська пропаганда! Ось, наприклад, урядова «Російська газета» 19 вересня сповіщає вустами якогось наукового співробітника Інституту країн СНД Панкратова: «Діючі у світі псевдохристиянські, язичницькі і навіть відверто сатанинські секти виникли в США або спочатку отримали всебічну і ідеологічну підтримку Великобританії… ».
Деструктолог перебудувався
У це важко повірити, але метавсесвіт Warhammer — реальний прообраз релігії СВО, що формується на наших очах, нової держрелігії (яку за бажання можна вважати і держатеїзмом) Росії. У доступній для сприйняття формі гра дає повний набір ідеологем та символів. І в РПЦ, схоже, отримали настанову хвалити і просувати Warhammer — «освячення оберегів» тут не випадкова подія.
Роман Силантьєв — головний патріархійний релігієзнавець-«деструктолог», голова Правозахисного центру Всесвітнього російського народного собору, очолюваного патріархом, — назвав Warhammer «русофільським всесвітом», що загалом збігається з «образом майбутнього», що несе світу СВО. “Там воюють позитивні герої під знаком двоголового орла, досить багато росіян на прізвища”, – підкреслив Силантьєв.
16 років тому Силантьєв дотримувався протилежного погляду, написавши цілу наукову статтю з критикою Warhammer за пропаганду тоталітаризму, неповагу до базових прав людини та створення цілої «всесвітньої ненависті». Але — часи змінюються, і те, що було кошмарним сном майбутнього деструктолога у його молоді роки, стало предметом захоплення та схиляння у роки зрілі. До того ж посада зобов’язує «вірно служити вітчизні». «Англійські ігробели, — обурювався правозахисник від РПЦ у 2008 році, — створили по-справжньому страшний світ, світ, в якому людство, що деградує духовно і технічно, намагається елементарно вижити під ударами внутрішніх і зовнішніх ворогів… Дуже дивно, як такі «мракобісні» у серці західної цивілізації, ставлять в основу права людини, гуманізм і свободу совісті». Але, придивившись уважніше, виявилося, що цей «страшний світ» якраз «наш», а ось «права людини та гуманізм» – «ворожі»…
У просторі ідеології СВО кидає виклик усьому західному і ніби націлена на жорстку ізоляцію Росії від Європи та США. Але в просторі культури вона загалом слідує у фарватері загальносвітових тенденцій, коли вигадані чи мікшовані релігії приходять на зміну традиційним, канонічним. На початку століття в штаті Техас було зареєстровано релігію лицарів-джедаєв, яку заснували шанувальники серіалів «Зоряні війни». Похмура фантастика Говарда Лавкрафта започаткувала віртуальну релігію Ктулху, послідовники якої всерйоз готуються до народження свого бога.
Легшим — скоріше, пародійним — варіантом конструювання «гіперреальної релігії» на російському грунті був рух шанувальників Макаронного Монстру, що літає, який зрештою придушила репресивна машина.
Ошалений мілітаризм створює хороший живильний грунт для народження нових квазірелігій. Це зауважив ще 100 років тому засновник компартії Німеччини Карл Лібкнехт, на честь якого тепер російська влада називає вулиці міст Луганської, Донецької та Запорізької областей. Будучи радикальним противником мілітаризму, він сидів за свої переконання в німецькій в’язниці (щоправда, всього півтора роки), звідки продовжував викривати «мілітаристський дух», що витісняє та замінює будь-які цінності, у тому числі релігійні.
Президент фонду «Ліберальна місія» та професор Вищої школи економіки Ігор Клямкін* зауважував, що російському народу властива «мілітаризація повсякденності», тобто «конструювання мирного життя за військовим зразком». Той самий патріарх Кирило любить уподібнювати РПЦ армії, а священиків — солдатам. Військовий час стає для такої культури «моментом істини», а всі її інститути, в тому числі релігійні, є придатками військової машини. Щоправда, у нульові роки в Росії частково встигла сформуватися специфічна міська культура хіпстерів, яка контрастує з духом СВО, чим не втомлюються обурюватись пропагандисти та «військори». Але ця культура мало торкнулася «глибинного народу», який підозрює її в причетності до ЛГБТ** та іншого лібералізму.
Гіперреальні релігії, до яких належить і релігія СВО, що формується, мають більшу живучість і вплив, ніж релігії класичні. Адже вони не займаються постійною адаптацією до зовнішніх умов, що змінюються (що частково підриває авторитет традиції), а відбудовують себе на ґрунті цих зовнішніх умов, ніби пояснюючи їх метафізичним чином, надаючи їм «вищого змісту». Та сама СВО починалася з розмитих гасел «денацифікації та демілітаризації», але поступово обросла «вищими смислами», під які патріарший Всесвітній російський народний собор підбиває цілі богословські концепції — типу «Святої Русі як Утримуючого» та «триєдиного російського народу».
Як показала еволюція РПЦ за два з половиною роки після 24 лютого 2022-го, класична релігія, якщо є політична воля, швидко адаптується вже не просто до зовнішніх умов, а до цілого нового світогляду. Причому явна суперечність цього світогляду споконвічним постулатам класичної релігії (наприклад, пацифістським заповідям Євангелії) особливої проблеми не становить і швидко долається.
Російська телепропаганда (та й підлаштовані під неї проповіді представників РПЦ) щодня нагадує нам про панування в сучасному суспільстві постправди, яка перемагає здоровий інстинкт відокремлення істини від брехні, пошуку об’єктивної інформації. Цей інстинкт стає надто небезпечним для тих, хто намагається його зберегти. А в алгоритмі постправди будь-яке вчення, замовлене владою, можна назвати хоч «православ’ям», хоч «буддизмом», хоч Warhammer. Головне, щоб воно обслуговувало рішення влади, хоч би якими вони були… Ось така гіперреальність.
