Предстоятель Православної Церкви України, Митрополит Епіфаній, звернувся до вірян із проповіддю про важливість самозречення та слідування за Христом.
У своєму зверненні, опублікованому на офіційній сторінці у Facebook, він розкрив глибокий зміст євангельських слів “Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде” (Мк. 8: 34).
Перше, на що ми маємо звернути увагу – це заклик зректися себе. Що він означає? Господь спонукає нас не бути егоїстами, не жити задля самих себе, заради своїх власних потреб і задоволення. Кожна людина народжується, маючи ті чи інші дарування від Бога, таланти, здібності. Творець дає нам духовну та тілесну силу, дає розум та все інше, властиве людській природі. Але лише від нас залежить, як ми скористаємося цим даром.
Якщо ми розтратимо все, що Бог дав нам, на себе самих, то ми уподібнимося до блудного сина з притчі, який безумно і гріховно витратив майно свого батька на розпусне життя. Ми уподібнимося до багача з іншої притчі, який поклав свою надію на щедрий врожай, не думаючи, що цієї ж ночі душа його може відійти від тіла, і тому сподівання на багатство – марне. Ми уподібнимося до злих виноградарів, яким господар дав виноградник, а вони вирішили привласнити його собі і заради цього навіть змовилися вбити сина господаря, як спадкоємця.
Наше життя і все, що ми маємо в ньому – не наша виключна власність, але дар від Бога, який має бути використаний на добро. Ми не повинні розпоряджатися життям на свій власний розсуд, особливо знаючи, що розум наш уражений дією гріха і душу нашу намагаються ввести в оману різні спокуси. Бо коли ми чогось хочемо – чи завжди це справді наше бажання, а не нашіптування лукавого духа? Коли людина схиляється до гріха, до зла, то цим самим, думаючи, що виявляє свою свободу, насправді потрапляє до диявола у рабство.
Тому єдиний шлях, йдучи яким можна спасатися від небезпеки, є шлях самозречення і слідування за Христом. Спаситель, як благий і люблячий Бог, завжди вказує нам вірну дорогу. І не просто вказує на неї, але йде попереду нас, як премудрий провідник.
Безперечно, кожна людина в дорозі є вільною обирати якийсь свій власний шлях. Але який шлях може бути кращим, ніж той, який обирає Бог і на який вказує нам? Хіба ми здатні обрати щось краще, ніж Господь нам пропонує? Саме тому Спаситель і закликає нас зректися себе. Зректися егоїзму, самовпевненості, віддавши себе у руки Божі, довіривши своє життя Божому промислу.
Як подорожній, який не буде слухати знаючого провідника, але через гордість піде своїм власним шляхом, не знаючи його наперед, і внаслідок цього обов’язково зіткнеться з перешкодами та небезпекою, так і ми. Якщо замість того, щоби довіритися на шляху життя Богові, йти за Ним, виконувати Його заповіді та настанови, ми будемо шукати якийсь інший шлях, не Божий – то потратимо в біду. Диявол, наш ворог, заманить нас на манівці, заведе в погибель.
Тому Господь і каже у Євангелії: «Хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її»(Мк. 8: 35). Тобто, хто думає, що сам, без Бога, здатен упорядкувати власне життя і вірно спрямовувати свій шлях – той зазнає загибелі, тому що всяка не Божа дорога веде лише до біди. А хто віддає своє життя в руки Божі, не побоюючись труднощів на цьому шляху, той, йдучи за Господом Ісусом Христом, прийде до спасіння і вічного життя.
Шлях слідування за Христом є складним. Бо це є шлях хресний, тобто шлях самозречення, жертовної любові, терпеливості в надії на Бога. Але цей шлях є єдиним, яким можна досягти перемоги над злом і спасіння. Тому, прославляючи Сина Божого і поклоняючись Його Чесному і Животворчому Хресту, ми нагадуємо для самих себе ці євангельські істини, нагадуємо, що нам, як християнам, належить нести хрест свій, виконуючи волю Спасителя, і лише так ми досягнемо блаженного вічного життя.
З повним текстом проповіді можна ознайомитись на сайті Православної Церкви України за посиланням: bit.ly/3B40uQW
