В українському парламенті розгортаються гострі дебати навколо законопроєкту №8371, який нібито має на меті заборонити діяльність РПЦ і афілійованої до неї – Української Православної Церкви. Ця законодавча ініціатива держави, що реалізовується за рішенням РНБО, була перехоплена опозиційними силами у Верховній Раді та Православною Церквою України, і зараз викликає не лише суперечки, але й ставить питання про баланс між гарантуванням національної безпеки та збереженням релігійної свободи.
Сьогодні у Верховній Раді, натхненні ПЦУ народні депутати переважно з опозиційних сил вимагали ухвалення законопроєкту №8371 про заборону УПЦ (в єдності з МП). Як стало відомо зі ЗМІ сесійне засідання закрили, не ставивши на розгляд законопроєкт 8371. Тоді відбулось “блокування” трибуни депутатами із “ЄС”.
Політичні маневри та парламентські баталії
Сьогоднішнє закриття сесійного засідання Верховної Ради без розгляду законопроєкту №8371 спровокувало бурхливу реакцію. Депутати від “Європейської Солідарності” вдалися до блокування трибуни вже пустого парламенту, демонструючи своє невдоволення відкладенням розгляду законопроєкту. Ця подія стала кульмінацією тривалої кампанії з просування законопроєкту 8371, яка включала активне поширення інформації в соціальних мережах та, за деякими повідомленнями, спроби політичного тиску з боку архієреїв ПЦУ на депутатів що не підтримують 8371.
Також у ЗМІ була розгорнута масштабна інформаційна кампанія на підтримку цього законопроєкту. Деякі ЗМІ повідомляли, що текст законопроєкту нібито підтримує Президент України, ДЕЕС і є достатньо депутатських голосів для його ухвалення.
Попри гучні заяви про широку підтримку законопроєкту, реальна ситуація виглядає значно складнішою. Джерела ДФУ стверджують, що у парламенті немає необхідних 226 голосів для його прийняття. Більше того, ключові державні інституції, такі як Державна служба етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) та Офіс Президента, за наявною інформацією, не підтримують поточну редакцію документа.
В ініціаторів саме такого тексту законопроєкту 8371 немає погодження від ДЕСС, які були авторами цього законопроєкту в першій редакції. В ДЕСС є близько 10 принципових правок щодо тіла цього законопроєкту, який сьогодні хотіли поставити на голосування.
Крім цього, джерела ДФУ у владних колах підтверджують, що в ОПУ також не підтримують прийняття законопроєкту 8371 в даній редакції, зокрема через те, що процедура його випрацювання потребує кращої прозорості і міжнародна критика змушує задуматись над тим, що ж там є в тім законопроєкті, і чому його так ховають автори.
Міжнародний резонанс
Законопроєкт №8371 привернув увагу не лише в Україні, але й за її межами. Комісія з релігійної свободи Державного департаменту США висловила занепокоєння щодо його змісту, що додало ще один вимір до дискусії. США і міжнародна спільнота ставлять дуже резонні питання авторам щодо того, що закладено в законопроєктні. Ця міжнародна реакція підкреслює необхідність ретельного балансування між національними інтересами та міжнародними зобов’язаннями України у сфері релігійної свободи.
Крім цього, з погляду суто політичного складається враження, що лобісти законопроєкту із опозиції і ПЦУ скоріше переслідують якісь власні цілі, ніж міркують тими гаслами, які виставляють на загал. Видається, що ними рухає щось інше, а не жага до прийняття дієвого і корисного закону для безпеки України.
Через розпіареність теми заборони УПЦ (МП) і кількість ресурсу, що був направлений на забезпечення цієї теми, це все виглядає як політична провокація. Ті повідомлення в ЗМІ, які готувались раніше, редакція ДФУ може кваліфікувати, як спроби перетягнути хоч когось із депутатів на підтримку законопроєкту 8371 в чинній редакції, намагаючись видати бажане за дійсне – велику підтримку згаданого законопроєкту.
Особливу увагу привертає сам текст законопроєкту. Варто зауважити, що редакцію законопроєкту досі ніхто не побачив, адже порівняльна таблиця законопроєкту містить понад 1000 сторінок і в цих правках важко розібратись.
Експертна думка
На думку експертів і редакції ДФУ законопроєкт 8371 не працюватиме і не подолає проблеми, які він має вирішити. Зокрема, як писала релігієзнавиця Тетяна Деркач, законопроєкт № 8371 – вже не той, що був у першому читанні. Його розширили на 1200 правок і перетворили на проєкт Закону України «Про захист національної й громадської безпеки, прав і свобод людини у сфері діяльності релігійних організацій». Первісну редакцію законопроєкту вже можна знайти тільки в розділі “Прикінцеві та перехідні положення”. Це створило плутанину, адже первісний законопроєкт розрісся до величезних розмірів. Зокрема у редакції, запропонованій до другого читання, пропонується внести зміни до шести законів та одного Кодексу. Деркач також звертала увагу на невизначеність критеріїв оцінки «на око», що таке “русский мір” та на недостатню компетенцію осіб, які мають визначати ці критерії. Вона критикувала відсутність структурованого підходу до регулювання відносин у сфері релігії і загальну непродуманість законопроєкту.
Це порушує питання про те, чи дійсно запропоновані заходи зможуть досягти поставлених цілей без порушення фундаментальних прав і свобод.
Висновки
Ситуація навколо законопроєкту №8371 залишається напруженою та неоднозначною. З одного боку, існує очевидна потреба в законодавчому регулюванні діяльності релігійних організацій в контексті національної безпеки. З іншого – поспішні та недостатньо продумані рішення можуть призвести до порушення релігійних свобод та міжнародної ізоляції.
Існують суттєві розбіжності між заявами у ЗМІ та фактичною підтримкою документа.
Для подальшого просування законопроєкту необхідно забезпечити більшу прозорість процесу його розробки, врахувати експертні оцінки та міжнародну критику і критику ДЕСС та експертів. Лише збалансований підхід, що враховує як інтереси національної безпеки, так і принципи релігійної свободи, може забезпечити ефективне вирішення цього складного питання.
Україна стоїть перед серйозним викликом: знайти золоту середину між захистом своїх національних інтересів та збереженням демократичних цінностей. Результат цієї законодавчої ініціативи може стати важливим індикатором здатності країни балансувати ці часом конфліктуючі пріоритети в час російської агресії.
