14 липня у Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні – Андріївському храмі Екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл звершив Божественну Літургію.
Єпископ Михаїл виголосив проповідь, в якій розкрив глибокий зміст євангельського заклику “не клопочіться” (Мф. 6:25).
Про це повідомляє Місія «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні».
Архієрей підкреслив, що ці слова Христа не закликають до неробства, а спонукають віруючих зосередити увагу на Божому промислі та довірі Господу. “Ми покликані трудитися, щоб забезпечити себе, але не піклуватися про це надмірно,” – зазначив єпископ.
Ключові моменти проповіді єпископа Михаїла:
1. Необхідність праці: “Ясно, що ми мусимо і працювати, і мусимо здобувати свій хліб.”
2. Баланс між працею та довірою Богу: “Докладати стільки зусиль, скільки необхідно, щоб прожити. І не дарма Він каже, щоб ми шукали перш над усе Царства Божого і праведності його. А все решта приложиться нам.”
3. Розуміння Божого промислу: “Промисел Божий не обмежується буквально лише певним періодом часу, найближчими подіями. Промисел Божий сягає усієї історії.”
4. Заклик до праведного життя: “Ми ж покликані тільки в міру своїх можливостей, своїх обдарувань, своїх талантів, докладати зусиль, щоби жити простим християнським життям.”
5. Важливість вибору між праведністю та нечестям: “Як каже Господь, ми можемо любити тільки щось одне. Це залежить лише від нашого з вами вибору.”
Екзарх завершив проповідь закликом до віри та надії: “Як би тяжко нам не було, які б проблеми не виникали в нашому житті, не втрачаємо надії. Пам’ятаємо, що ми покликані до Вищого, ми покликані до Царства Небесного, ми покликані бути дітьми Божими.”
Ця проповідь нагадує про необхідність балансу між земними турботами та духовним життям, закликаючи довіряти Божому Промислу у всіх аспектах життя.
Повний текст проповіді:
“Дорогі друзі, щойно ми з вами чули одне із найбільших, можна сказати, суперечливіших місць в Священному Писанні. Адже деякі люди вважають, прочитавши ці рядки, що Господь закликає нас до неробства, сісти, скласти руки і просто сподіватися, що все буде падати з неба.
Не можна сказати, що такого не було. Таке було в історії, коли євреї ходили 40 років у пустелі. Господь посилав їм манну і перепілок, ми з вами це пам’ятаємо. І звісно, що це був виключний випадок, який не може повторюватися постійно. Ясно, що ми мусимо і працювати, і мусимо здобувати свій хліб.
Як ми з вами пам’ятаємо, після гріхопадіння Господь сказав Адаму, «Відтепер будеш здобувати хліб твій у вашій праці». Отже, ясно, що всі ми покликані трудитися, щоб забезпечити себе. Але про що ж ці слова? До чого нас спонукає Господь? Чому Він це сказав? А сказав Він це для того, щоб зосередити нашу увагу саме на Промислі Божому і на довір’ї Йому. Всі ми з вами покликані піклуватися про себе, про свою сім’ю, здобувати собі хліб.
Але Він закликає не піклуватися про це надмірно. Не покладати все своє життя тільки на те, щоб гарно вдітись і поїсти.
Докладати стільки зусиль, скільки необхідно, щоб прожити. І не дарма Він каже нам, шукайте перш над усе Царства Божого і праведності його. А все решта приложиться вам.
Тобто працюючи, докладаючи зусиль, піклуючись про свою сім’ю, родину, близьких, дітей, ми повинні не забувати про Промисел Божий.
Промисел Божий не обмежується буквально лише певним періодом часу, найближчими подіями. Промисел Божий сягає усієї історії.
Подивімося, скільки людство чекало на Спасителя світу. Хіба Господь не міг зразу послати Його, після того, як Адам і Єва впали? Міг. Але Він так премудро устроїв, ми не знаємо чому, але Спаситель пройшов лише через кілька тисяч років. І так Господь промишляє про наше життя в усьому.
Ми ж покликані тільки в міру своїх можливостей, своїх обдарувань, своїх талантів, докладати зусиль, щоби жити простим християнським життям. І жити благочестивим життям.
Недарма на початку сьогоднішнього Євангельського читання, Господь нам каже, ніхто не може двом господарям служити, бо одного буде ненавидіти, а другого – любити. Або одного триматиметься, а другим – нехтуватиме. Це Господь каже про нас з вами не тільки в сенсі якоїсь побутової ситуації, а Господь це каже також про відношення людини до праведності і до нечестя. Людина така істота, яка дуже швидко набуває навичок до всього.
Як до доброго, так і до поганого. Наприклад, якщо людина починає займатися фізичними вправами, спортом, всі знають, що перші дні бувають дуже важкі.
Все болить, поки тіло призвичаюється, а потім легко. Потім людина починає нарощувати навантаження, покращує своє здоров’я. Але у цьому потрібна поступовість і постійність.
Ось так і в нашому моральному житті, якщо ми намагаємося виконувати заповіді Божі, ми поступово призвичаюємося і це стає не просто рутинним звичаєм для нас, а способом життя, коли ми виконуємо те, що заповідав Спаситель. І, зрештою, жити порушуючи заповіді Божі стає для нас неприроднім.
Так само і навпаки, якщо людина утверджується в нечесті, вона звикає до нього, вона заглиблюється, вона вдосконалюється в тому нечесті. Це також входить в неї в звичку. І можна сказати, як доброчинність, так і нечестя, згодом стають господарями цієї людини. Але, як каже Господь, ми можемо любити тільки одного, або того, або іншого. Це залежить лише від нашого з вами вибору.
Так ось сьогоднішнє Євангеліє про те, щоб покладаючись на промисел Божий, докладати своїх зусиль, але докладати Спаситель закликає саме служінню Богу – доброму Господарю. Його одного любити, за Ним одним послідувати.
Дорогі друзі, як би тяжко нам не було, які б проблеми не виникали в нашому житті, не втрачаймо надії. Пам’ятаймо, що ми покликані до Вищого, ми покликані до Царства Небесного, ми покликані бути дітьми Божими. Не пасинками, не слугами, не рабами, а саме дітьми. І Бог нас слухає. Бог докладає всіх зусиль, щоб нам допомогти, нас підтримати, вивести нас на той рівень праведності і відповідності тому ідеалу, який Він дав, як Він про це задумав. І Господь ніколи нас не залишить, не посоромить. Тому пам’ятаймо про це. Не впадаймо у відчай і намагаємося жити, як християни. Амінь”.
