Український архімандрит Кирило Говорун з Університетського коледжу Стокгольма взяв участь у другому випуску Міжнародного конгресу з питань релігійної свободи та сумління Обсерваторії комунікації, релігії та культури Бланкерна з доповіддю Eye-witminging the Destruction of Churches. в Україні .
Видання Catalunya Religió поспілкувалося з ним, скориставшись його участю в Конгресі. Говорун підкреслив складну ситуацію в Україні, особливо з точки зору релігійної різноманітності та руйнівного впливу війни на суспільство та культурну спадщину. Незважаючи на загострене конфліктом напруження, стійкість українського суспільства є очевидною в його рішучості зберегти свою ідентичність через мову та культуру.
Як ви бачите руйнування церков в Україні?
Це дуже важливе питання. З цього приводу релігійний ландшафт в Україні надзвичайно різноманітний. Це аналізували такі відомі соціологи релігії, як Хосе Казанова, друг і колега, який дуже добре знає Україну, оскільки одружений з українкою. Він стверджує, і я погоджуюся, що Україна релігійно різноманітна. Церкви не
вибрали різноманітність, тому що зазвичай хочуть встановити монополію, але в Україні неможливо, щоб якась одна релігійна група домінувала на сцені. Тож церкви мають навчитися співіснувати, і це добре.
Як війна вплинула на це релігійне розмаїття?
Війна загострила напруженість між різними релігійними групами. У соціальних мережах нещодавно з’явилися повідомлення про те, що вони називають переслідуваннями певних релігійних груп, особливо Московського патріархату в Україні, який раніше був найбільшою релігійною групою в країні. На початку війни вони намагалися відмежуватися від Московського патріархату, але не
повністю. Вони все ще підтримують деякі зв’язки. Українське суспільство вимагає дій проти цієї Церкви, бо розуміє, що вона інструменталізована Кремлем як частина загарбницької війни.
Які заходи вживає українська влада?
Уряд намагається знайти баланс між національною безпекою та релігійною свободою, яка є основною європейською цінністю. Спочатку була пропозиція заборонити Московський патріархат в Україні, але зрозуміли, що це неможливо з кількох причин. По-перше, це було б порушенням основних прав. По-друге, церкви в Україні не є
юридичними особами; кожна спільнота є окремою юридичною особою, і заборонити їх усіх було б дуже складно. По-третє, Московський Патріархат в Україні не є унікальною структурою; є велика фрагментація всередині Церкви.
Як це впливає на українське суспільство?
Українське суспільство є дуже сильним і дуже активним з часів Майдану. Існує напруга між тим, що вимагає суспільство, і тим, що може зробити уряд. Суспільство хоче різких заходів проти Московського патріархату, але влада має знайти спосіб поважати права людини. ЗМІ також відіграють вирішальну роль. В Україні ЗМІ є дуже важливою частиною громадянського суспільства і широко висвітлюють релігійні питання. Вони намагаються знайти баланс між правами людини та національною безпекою.
І як ви бачите роль міжнародних ЗМІ в цій ситуації?
Деякі люди в ЗМІ, як-от Карлсон Такер чи навіть Ілон Маск, поширюють через свої X-акаунти помилкові наративи про ситуацію в Україні, стверджуючи, що країна зрадила демократію та релігійну свободу. Це російська пропаганда і постправда. Якісні медіа, такі як New York Times або Wall Street Journal, точно висвітлюють ситуацію
, але постправда в соціальних мережах усе ще поширює хибні враження.
Як війна впливає на культурну та релігійну спадщину України?
Війна руйнує не лише міста, а й ідентичності. Путін хоче знищити українську ідентичність і змусити людей прийняти російську ідентичність. Це важлива частина їхньої стратегії. Прикладом може бути знищення культурної спадщини, наприклад знищення найбільшого в Україні видавництва в Харкові. Книги такі ж важливі, як життя, щоб зберегти ідентичність. Війна також змінила те, як ми боремося, з використанням дронів і нових технологій, збільшуючи емоційну дистанцію між солдатами та їхніми жертвами.
У зв’язку з цією зміною парадигми, які основні виклики для майбутнього світу?
Війна змінила поняття війни і миру. Довгий час Європа жила в мирі, але ця війна відродила досвід Першої та Другої світових війн. Сучасні покоління не мають прямих спогадів про ці війни, але зараз вони їх переживають. Це також підкреслило невдачі великих
міжнародних організацій, таких як Червоний Хрест або Рада Безпеки ООН. Ці організації потребують реформування, щоб відповідати новим викликам. Крім того, війна показала, що постколоніальна філософія вже не актуальна, оскільки багато країн, які її дотримуються, тепер підтримують Росію. Одним словом, світ має змінитися та адаптуватися до цих нових
часів.
Як війна впливає на українців?
Кожен в Україні так чи інакше постраждав. Багато людей щодня переживають травму війни, постійні бомбардування та порушення повсякденного життя. Пандемія посттравматичного стресового розладу (ПТСР) вражає як солдатів, так і цивільних. Наприклад, нам довелося будувати підземні школи, щоб діти могли безперервно продовжувати навчання. Ця війна не наш вибір; ми лише відповідаємо на агресію. Вплив глибокий.
Як зберегти українську ідентичність серед цієї руйнації?
Українська ідентичність дуже стійка. Незважаючи на знищення культурної та релігійної спадщини, наша мова, культура та література залишаються фундаментальними опорами нашої ідентичності. Церкви допомагають підтримувати цю ідентичність, але це не їх виключна відповідальність. Людям важливо підтримувати свою ідентичність через різні засоби масової інформації, і ми це робимо. Ідентичність не можна легко знищити, і ми продовжуватимемо боротися за її збереження.
