Нещодавно оголосивши про свій намір піти на пенсію, архієпископ Гельсінкський і всієї Фінляндії Лео виступив із потужною промовою перед представниками на Генеральній асамблеї своєї Церкви. Серед іншого він прокоментував діяльність Московського Патріархату.
Промова була зосереджена навколо притчі про доброго самарянина, пише Оrthodox Тimes.
«Ми всі зустрічаємося з людьми, які в той чи інший час страждають, і в наш час їх стає все більше в нашому суспільстві. Рішення про те, чи брати з собою тих, хто лежить на узбіччі, чи ігнорувати їх, звичайно, може бути використано як критерій для оцінки будь-яких економічних, політичних, соціальних чи релігійних починань. Ми маємо щодня вирішувати, чи бути ми добрими самарянами чи безкорисливими перехожими, і якщо ми розширимо свій кругозір, щоб розглянути все наше життя чи історію світу загалом, ми є або колись були всіма персонажів притчі. Усі ми несемо в собі щось від пораненого, щось від розбійника, щось від перехожого і щось від самарянина».
Архиєпископ наголосив, що притчу не слід тлумачити надто вузько. Це не просто питання вибору в релігійній сфері:
«Ми цілком чітко бачимо, що відсутність соціальної та політичної активності робить деякі частини нашого світу безлюдними та непридатними для життя. Ми бачимо, як національні та міжнародні суперечки можуть залишити на узбіччі велику кількість людей у маргінальних районах».
Він також зазначив, що в наш час є багато інших осіб, які можуть виконувати таку ж роль у світі, як християни:
«У притчі особливо чітко виділяється одна деталь, а саме те, що перехожі були релігійними людьми. Ми не можемо ігнорувати цей факт. Парадоксально, але часто буває так, що ті, хто стверджує, що не є релігійними, виконують волю Бога у своїх діях краще, ніж ті, хто є віруючими».
У Московському Патріархаті не залишилося й сліду Православ’я
Архієпископ Лев також торкнувся у своїй промові сучасного стану всесвітньої Православної Церкви:
«Православна сім’я церков зараз переживає кризу і сильно розділена. Наша сучасна доба породила новий тоталітарний міф та ідеологію під виглядом православ’я, яке насправді зовсім не репрезентує християнство. Кілька років тому я ще міг розпізнати деякі залишки Православ’я в Московському Патріархаті, але тепер вони були замінені сумішшю російського месіанства, православного фашизму та етнофілетизму. Остання згадана єресь була засуджена помісним синодом Константинополя 152 роки тому.
Зараз Росія вважає себе єдиною силою добра у світі, завданням якої є протистояння Заходу, який скотив у зло. Це, у свою чергу, представляє маніхейську єресь, у якій світ поділяється на протилежності: світло і темряву, добро і зло тощо».
Ці зміни в релігійній політиці мали наслідки у Фінляндії:
«Мене, природно, хвилює те, що канонічна територія нашої помісної Церкви могла певною мірою постраждати від нинішнього російського експансіонізму, що «розбійник» нашої доби, цитуючи притчу, міг знайти союзників у тих, хто проходить повз і кинули свій погляд деінде. Тільки, на жаль, у даному випадку йдеться не про те, що мимоволі, бо, як відомо, вторгнення в Україну отримало церковне благословення і навіть оголошено «священною війною».
Архієпископ Лев завершив свій виступ, наголосивши на єдності Церкви як відправній точці для християнської діяльності:
«Стандарти доброчесності, які Євангеліє встановлює для наших дій, є суворими, і ми не можемо сподіватися досягти їх самі, але ми є дозволено говорити про них, і справді ми зобов’язані говорити про них. Але ми не можемо діяти цілком по-християнськи самостійно. Ми можемо зробити це лише тоді, коли ми об’єднаємось у Христі, щоб сформувати одну церкву, яка завжди буде сильнішою, ніж сума окремих ізольованих членів, які занурені у власні справи».
