Неділя, 17 Листопада, 2024
Бiльше

    Біла книга Роберта Амстердама. Тайланд. Справа Таксіна Чинавата

    Беручись за справу колишнього прем’єр-міністра Таїланду Таксіна Чинавата та плануючи тактику захисту, було би просто самовбивчо не враховувати історичний і політичний контекст подій, а також психологічний портрет та бекграунд свого клієнта. На жаль, для Роберта Амстердама контекст був непріоритетним. Слідуючи своїй маніхейській манері, адвокат представив справу в чорно-білих фарбах і зобразив свого клієнта драйвером тайської демократії, якого переслідує військова хунта. Але чи так все однозначно, як це описує Амстердам?

    Про це йдеться в матеріалі Тетяни Деркач для порталу Релігія в Україні.

    Дисклеймер. Все, що написано в цьому матеріалі, є власним враженням та оціночним судженням автора на підставі аналізу двох десятків справ, в яких брав участь Роберт Амстердам, кількох сотень відкритих джерел з усього світу – України, США, Канади, Великобританії, Франції, Росії, Болгарії, Сербії, Чехії, Венесуели, Гватемали, Тайланду, Сингапуру, Уганди, Зімбабве, Танзанії, Нігерії, Камеруну, Південного Судану, сотень коментарів під десятками дописів, а також численних інтерв’ю, дописів та коментарів самого Роберта Амстердама. 

    Ще одна щемлива історія кохання Роберта Амстердама з правами людини – співпраця з мільярдером Таксіном Чинаватом, колишнім прем’єр-міністром Таїланду, який втратив владу внаслідок військового перевороту у 2006 році. Чинават зацікавився правозахисними методами Амстердама, які той обкатував у Росії як міжнародний радник Михайла Ходорковського у справі «ЮКОСа». І справді, з інформаційної точки зору, між цими двома справами є щось спільне.

    Як у нас кажуть, Схід – справа тонка, і сторонній людині, не зануреній в місцеві події, важко визначитись, хто в тайських політичних протистояннях виглядає більш правим. Але, беручись за цю справу та плануючи тактику захисту, було би просто самовбивчо не враховувати історичний і політичний контекст подій, а також психологічний портрет та бекграунд свого клієнта,. Нажаль, для Амстердама контекст був непріоритетним. Слідуючи своїй маніхейській манері, адвокат представив справу в чорно-білих фарбах і зобразив свого клієнта драйвером тайської демократії, якого переслідує військова хунта.

    То чому Таксін втратив владу, і чи був морально правий його адвокат – Роберт Амстердам – зосередившись на звинуваченнях опонентів Чинавата в політичних переслідуваннях та порушенні прав людини?

    Все нижчеописане – дуже важливий бекграунд для розуміння місії Роберта Амстердама в Таїланді.

    Авторитаризм Таксіна

    Насправді ж Таксін Чинават, який заробив мільярдні статки в сфері телекомунікацій – дуже суперечлива (навіть одіозна) фігура. Період його правління (2001 – 2006) не був безхмарним. З одного боку, протягом свого прем’єрства він провів багато економічних реформ, націлених на полегшення життя бідних верств населення (і тим привабив їх на свою сторону, що дало привід звинувачувати його в популізмі). З іншого боку, щодо нього накопичилось дуже багато серйозних звинувачень фінансового, економічного та політичного порядку. Йому пригадали зловживання владою, авторитарність, махінації з інвестиціями, порушення прав людини і позасудові вбивства підозрюваних у наркоторгівлі. Всі ці порушення та злочини зафіксовані в численних документах міжнародних правозахисних організацій. Трігером протестів проти нього в 2006 році стала новина про те, що Чинават ухилився від оподаткування при продажу акцій своєї компанії приблизно на 2 мільярди доларів. Будучи при владі, мільярдер застосовував жорсткі репресивні методи, за що отримував багато звинувачень з боку міжнародних правозахисників.

    Найгучнішою історією стала оголошена Таксіном в 2003 році «війна з наркотиками», перебіг якої проливає світло на особистість клієнта Амстердама. В цей час було вбито близько 2800 людей, яких «на око» внесли в чорні списки наркоторговців. Пізніше слідством було встановлено, що принаймні половина з загиблих не мала стосунку до наркоторгівлі.

    Аналітична записка Міжнародної федерації з прав людини (2009) констатує: «Таксін Чинават, лідер партії «Тайський Рак Тай» (ТРТ), прийшов до влади в 2001 році в результаті виборів. Під час його правління ситуація з правами людини погіршилася: позасудові страти, проведені в рамках боротьби з наркоторгівлею; неправомірні обмеження свободи вираження поглядів, зокрема, через справи про наклеп; придбання компанією Таксіна великої телевізійної станції; вбивства правозахисників, які займалися захистом природних ресурсів для місцевих громад; широкомасштабна корупція на користь правлячої еліти».

    Уряд Таксіна критикували Комітет ООН з прав людини, Спеціальний доповідач ООН з питань позасудових, сумарних або свавільних страт, Human Rights Watch. Таксін обіцяв на вимогу ООН розслідувати всі позасудові вбивства, але обіцянку не виконав.

    Також на совісті Таксіна жорстке придушення демонстрантів-мусульман під час повстання в Південному Таїланді. Загиблих було не менше сотні.

    Але з легкої руки свого міжнародного радника Роберта Амстердама Таксін став ледь не символом боротьби за тайську демократію та права людини і одночасно жертвою «нелегітимної хунти».

    «Жовті сорочки» проти «червоних сорочок»

    Тут треба мати на увазі, що по факту у Амстердама було два клієнти. Погоджуючись працювати з Таксіном, Амстердам спокусився ідеєю захисту протестного руху, який стояв за його клієнтом. Ба більше – саме протестанти стали натхненниками його бурхливої квазі-адвокатської діяльності.

    Якщо зануритись в історію протистояння, яке призвело до військового перевороту 2006 року, то в сухому залишку можна зробити висновок, що це була війна за владу між двома медіамагнатами – самим Таксіном та його колишнім палким прихильником Сонді Лімтонгкулом – через низку бізнес-конфліктів. Цей висновок може здатись надто поверхневим (зважуючи на дуже непросту політичну ситуацію в країні), але подальший перебіг подій його підтвердить.

    Активна фаза протистояння почалась з того, що на одному з підконтрольних Сонді медіа було опубліковано проповідь буддистського монаха, в якій він звинувачує Таксіна в бажанні стати президентом. Фактично це аналогія узурпації влади та державного перевороту*.

    *Тайланд є конституційною монархією, де є лише дві вищі посади – король (голова країни) і прем’єр-міністр (голова уряду). Монархія для тайців – не символічний інститут, а запорука національної безпеки. Честь і достоїнство короля захищене ст.112 Кримінального кодексу, за якою злочин образи короля, королеви, спадкоємця або регента (так званий Lèse-majesté) карається позбавленням волі на строк від 3 до 15 років.

    Цю статтю дійсно застосовували в ручному режимі для нейтралізації політичних опонентів – адже, на відміну від наклепу, критерієм злочину є не безпідставність критики короля, а його власне почуття образи. Заявити про злочин проти короля міг хто завгодно. Зловживання цим законом призвело до критики з боку закордонних ЗМІ та міжнародних правозахисних організацій. Навіть звучали заклики змінити або скасувати цю статтю.

    У відповідь Таксін пішов до суду та навзаєм звинуватив Сонді в образі короля. Втручання самого монарха не загасило конфлікт. Маніпулюючи гаслами на захист монархії, Сонді почав організовувати мітинги протесту проти уряду Таксіна. На заклик відгукнулись консервативні тайці. Невдовзі рух оформився в «Народний альянс за демократію» (або «рух жовтосорочечників» – за кольором сорочок на протестувальниках). «Жовтосорочечники» були головним чином прихильниками короля, містянами середнього класу, працівниками освіти, профспілок, держслужбовцями, консервативними буддистськими групами тощо.

    На цьому тлі Таксін оголосив позастрокові вибори і пішов у відставку. Опозиція вибори бойкотувала, а тому Таксін «переміг». Конституційний суд скасував результати виборів. Нові вибори було призначено на осінь, Таксін залишався тимчасовим прем’єром. Закінчилось все тим, що за 5 тижнів до виборів відбувся військовий переворот. Таксін опинився в еміграції.

    Рух «жовтосорочечників» оголосив про саморозпуск. Але Таксін вирішив боротись за владу і зібрав свою армію підтримки в червоних сорочках («червоносорочечники»), яка стала «Об’єднаним фронтом за демократію проти диктатури». Прихильники Таксіна представляли ту саму бідноту (причому скоріш селян, аніж пролетаріат), про яку він піклувався.

    Дійсно, після перевороту в країні було суттєво обмежено громадянські права і свободи, включаючи тотальну цензуру ЗМІ, що дало привід міжнародній спільноті різко критикувати тодішній уряд.

    З тих пір в Тайланді існувала перманентна політична криза з масовими протестами двох вищеописаних рухів проти кожного чергового «чужого»  уряду. З обох боків на вулиці виходили десятки (а подекуди сотні) тисяч людей.

    Наступний спалах антиурядових протестів стався в 2009-2010 роках. Тоді дійшло до зіткнень з армією, що спричинило загибель близько сотні демонстрантів-«червоносорочечників». Саме в цей час Таксін і покликав Роберта Амстердама на допомогу представляти свої інтереси під виглядом інтересів протестуючих, які вже захопили Бангкок.

    «Шпигунські страсті»

    Амстердам сходу назвав події «Бангкокською різаниною», «закликав міжнародне співтовариство не терпіти насильницького придушення урядом самопроголошених мирних протестувальників» та анонсував підготовку числених позовів проти тайського уряду, звинувачуючи його в злочинах проти людства та порушенні прав людини – точніше, однієї людини, свого клієнта. Хитрість в тому, що ці звинувачення Амстердам висунув головним чином проти тодішнього прем’єра Таїланду Абхісіта Ветджаджіви, який отримав посаду за схваленням військових. І саме в нього вчепився Амстердам, публічно звинувачуючи в санкціонуванні «Бангкокської різанини». Амстердам, уявивши себе вищою апеляційною інстанцією, вважав легітимним прем’єром саме Таксіна, хоча той  переміг на дострокових виборах 2006 року тільки тому, що опозиція на чолі з Абхісітом Ветджаджівою оголосила бойкот виборів, які вона вважала спробою Таксіна відвернути увагу від корупційних звинувачень. Партію уряду він назвав «неофашистською партією».

    З самого початку роль Роберта Амстердама виглядала як іноземне втручання у внутрішнє політичне життя іншої країни. Те, як він сам описав своє завдання, звучить дещо двозначно: «Чинават, якого було усунено з виборної посади в результаті військового перевороту 2006 року, направив команду Амстердама до Бангкока для розслідування та збору розвідувальних даних про вищий військовий персонал та політичне керівництво, призначене переворотом, щоб подати низку позовів у кількох міжнародних юрисдикціях». При цьому в розмовах з журналістами Амстердам не міг чітко визначити коло свої повноважень в цій справі, стверджуючи, що Таксін послав його допомогти «червоносорочечникам» «у спробі залучити третю сторону до посередництва. Це не гра для них. Це просто спроба допомогти залучити їх до певної форми діалогу». В інших своїх інтерв’ю балакучий адвокат проговорився, як шукав серед військових тих, хто б дав свідчення проти урядової армії: «Всередині тайської армії є грізний кавуновий контингент: зелений зовні, червоний всередині». Автор статті не має жодних намірів виступати адвокатом тогочасного тайського уряду, але місія Амстердама справді виглядала як в шпигунських романах – виявляти слабку ланку у лавах опонентів і залучати їх на свою сторону.

    Питання про гроші та підозри в підкупі Таксіном ватажків «червоносорочечників» теж йому не подобаються: «Я вважаю всі ці запитання про нього (Таксіна – прим.авт.), гроші та все інше відверто смішними».

    В якості головного засобу тиску було обрано подання скарги в Міжнародний кримінальний суд в Гаазі. Тайланд прийняв в 2000 році, але не ратифікував Римський статут, який би давав повноваження Міжнародному кримінальному суду в Гаазі судити тайців за злочини проти людяності. Тому Амстердам ініціював Гаазький процес конкретно проти тодішнього прем’єр-міністра Ветджаджіви тільки тому, що той є громадянином Великобританії (а тому підпадає під юрисдикцію МКС). Маленька деталь: в 2003 році саме Таксін, будучи при владі, підписав з США угоду про відмову видавати Міжнародному кримінальному суду громадян США, звинувачених у геноциді, злочинах проти людяності та воєнних злочинах. За що отримав жорсткий лист від Amnesty International про те, що «згода на забезпечення імунітету для громадян США від судового переслідування є незаконною».

    Коли Амстердама спитали, як він відноситься до критики його задіяності у внутрішній політиці чужої країни, він відповів: «Я не даю часу на роздуми про це. Я вважаю, що права людини є універсальною цінністю». Але всім зрозуміло, що це була чистої води демагогія.

    На всі конкретні та гострі питання журналістів про особистість Таксіна Амстердам відповідав в стилі «переведення стрілок», акцентуючи увагу на стражданнях протестувальників. Наприклад, коли кореспондентка зауважила, що Таксін не є такою вже жертвою, як його малює Амстердам, бо при ньому були позасудові вбивства та жорстка цензура ЗМІ, адвокат відповів, що не погоджується з такою характеристикою клієнта, і взагалі треба зосередитись на поточній кризі. Також він всіляко уникав відповіді на питання, скільки коштує Таксіну організація протестного руху: «Я фокусуюсь на загибелях невинних життів, краще спитати уряд (Ветджажіви – авт.), скільки він вистрачає на снайперські кулі та амуніцію, якою вони невибірково стріляють в натовп». Логіка зрозуміла: про жодну об’єктивність щодо клієнта не йдеться.

    Але через два роки між Таксіном і Амстердамом пробігла чорна кішка. Тут повернемось до початку цієї статті, де я стверджувала, що політична криза виникла з бізнес-конфлікту двох медіамагнатів, які потім створили два конфліктуючі рухи.

    Щось пішло не за планом

    Судячи з усього, стосунки між Амстердамом та його клієнтом весь час були непростими. В 2011 році прем’єр-міністром Тайланду стає сестра Таксіна Йїнглак Чинават, і щось починає йти не по плану. Повернення клану Чинаватів до влади знов викликало протести його опонентів – «жовтосорочечників».

    В 2012 році Amsterdam & Partners оголосила про припинення своїх лобістських послуг Таксіну в США. Виявляється, два роки контора Амстердама лобіювала інтереси клієнта у Вашингтоні в Міністерстві юстиції, Держказначействі та Держдепартаменті США. Амстердам визнав, що в цьому напрямку майже нічого не вдалось зробити – за лобіювання він встиг отриматити лише 5000 доларів. Його підозрювали, що в США він намагався умовити уряд дати Чинавату візу, але він відкинув ці звинувачення.

    Невдовзі Амстердам відновив спавпрацю з мільярдером. В 2013 році журналіст нагадав Амстердаму історію з «війною з наркотиками»  і спитав, чи не дискомфортно захищати таку суперечливу людину, як Таксін, яка мала проблеми з правами людини. Відповідь адвоката була блискуча: «Моя основна думка щодо ролі Таксіна у сфері прав людини полягає в тому, що не існує жодної нечистоти для будь-кого».

    Складається враження, що в якийсь момент Амстердаму стало нецікаво представляти інтереси одного лише мільярдера Таксіна (до речі, певний час власника футбольного клубу «Манчестер-сіті»), і він вирішив оголосити себе покровителем всього руху «червоносорочечників». Все ж таки юнацьке захоплення марксизмом не пройшло дарма. Він почав відвідувати табори протестувальників – і, здається, почувався в них як риба у воді, згодом набиваючи собі ціну розповідями про небезпеку, на яку він там наражався. Неодноразово його бачили на трибунах на демонстраціях «червоносорочечників», де він екзальтовано проголошував провокативні заяви та заклики. Взагалі, його публічна активність в Таїланді виглядала як класичне підбурювання.

    В 2011 році після приходу до влади сестри Таксіна Йїнглак Амстердам виступив на велелюдному мітингу, присвяченому пам’яті жертв збройного розгону демонстрації «червонорубашечників». Зануритись в атмосферу тих часів можна завдяки такому опису«Коли минулої осені він стояв під червоною парасолькою, Амстердам говорив не шепотом з залі засідань, а гуркотом вулиці. «Таїланд не один!» – гримнув він. «Не повинно бути закону про державний переворот!». Амстердам пообіцяв: «Це лише початок боротьби!». З кожною промовою «червоносорочечники» переривали Амстердама брязкатом своїх червоних долонь, або анн труфів, відлитих у формі стопи, як знак неповаги до своїх опонентів в тайській культурі. Коли Амстердам виходив зі сцени, і протягом тижня, коли він відвідував центри для біженців і політичні в’язниці, його обсипали червоними трояндами та тримали в облозі інші протестувальники». Дуже атмосферно, чи не так?

    Командувач тайською армією подав на Амстердама до суду за наклепи, які адвокат проголосив на черговому мітингу. Як він сам зізнавався, він говорив про використання тайцями снайперів і тренування тайських снайперів (для уряду опонентів Таксіна) Сполученими Штатами.

    Спочатку Амстердам романтизував сестру Таксіна, називаючи її «кандидатом мрії» та «виборчим вундеркіндом». Коли виявилось, що сім’я Чинаватів веде кулуарні переговори з «запеклими ворогами» – військовими за спиною «червоносорочечників», ентузіазм канадця почав спадати.

    В 2014 році, після повалення уряду сестри Таксіна, Роберт Амстердам остаточно припиняє свою роботу на мільярдером під на перший погляд незрозумілим приводом: «Після військового перевороту в травні минулого року, який повалив обраний уряд, умови для дотримання прав людини різко погіршилися, а співпраця між Робертом Амстердамом і колишнім прем’єр-міністром Таксіном завершилася». Адвокат одразу ж оголошує свою нову амбітну задачу – «об’єднання громадянського суспільства, неурядових організацій та інших політично незалежних груп, щоб продовжувати захист прав громадян усіма доступними способами». Тобто, мова вже йшла про безпосередню участь у політичній боротьбі.

    В чому причина розриву стосунків? Відповідь виглядає простою. В 2014 році один з учасників протесту,  марксист Джайлз Джи Унгпакорн звинуватив Таксіна у зраді протестувальників через сепаратні переговори з військовими, політичному егоїзмі та обіцянках амністії для вбивць «червоносорочечників», а Амстердама – у метушні виключно проти Ветджаджіви, а не хунти, винної в репресіях: «Таксін дав інтерв’ю, в якому заявив, що не сварився з військовими, тому що це лише суперечка між ним і Демократичною партією. На різних мітингах у «червоносорочечків» по відеозв’язку Таксін просто розповідав про нього самого та його проблеми, ніколи не пропонуючи стратегії перемоги над антидемократичними силами».

    «Таксін має послужний список незнищенності», – пишуть про колишнього прем’єр-міністра. – «Його здатність до особистого переосмислення легендарна, і це означає, що коли він і палац (король та військові – авт.) стикаються з викликами майбутніх років, вони можуть виявити, що спільна справа може гарантувати взаємне виживання».

    Грубо кажучи, якщо дивитись на цю справу марксистськими очима Амстердама, Чиннават зрадив ідеали боротьби народу за права і справедливість. Виявилось, що мільярдеру потрібна тільки влада – за рахунок колись обласканих ним «червоносорочечників».

    10 травня 2014 р. Амстердам виступив перед натовпом на мітингу «червоносорочечників» у Бангкоку. Коли Амстердам вийшов на сцену, натовп почав скандувати англійською «Ми любимо вас!». Мабуть, в цей момент він почувався дуже щасливою людиною.

    Двома тижнями пізніше він повідомив ЗМІ, що «кілька іноземні уряди вже висловили свою готовність прийняти такий уряд у вигнанні згідно з міжнародно встановленими правилами та практикою». Тобто, він брав участь у кулуарних переговорах про створення тайського уряду династії Чинаватів в екзилі. Серед країн в ЗМІ фігурувала Камбоджа, з якою у Таїланда погані стосунки. В 2009 році Таксін переховувався в Камбоджі і ледь не став економічним радником уряду цієї країни, що тайці сприйняли як зраду національних інтересів.

    Коли Амстердама почали критикувати за участь у демонстраціях, той обізвав правлячу партію, до якої належав критик, «тайським Талібаном». Амстердам постійно не скупився на знецінюючі епітети щодо опонентів своїх клієнтів. Владна партія закликала Амстердама дотримуватись національного законодавства Таїланду та поставила питання про те, на якій договірній та візовій підставі цей крикун працює в країні та скільки отримує від Таксіна за свою скандальну діяльність.

    Кінець історії

    Чим же завершилась ця історія? Амстердам став в Таїланді токсичною персоною на межі persona non grata через те, що неодноразово закликав до зміни Конституції країни та скасування Lèse-majesté. Написана ним «Біла книга Таїланду» теж містила багато вимог до тайців змінити своє внутрішнє законодавство. Що це – недолугість, манія величі, нестача виховання, пихатість «білої людини»? Авжеж, дипломатичністю та мудрістю Господь обділив цього пана.

    Гучно подані проти Ветджаджіви скарги до Міжнародного кримінального суду в Гаазі десь загубились, хоча свого часу Амстердам добре попіарився на їх поданні.

    За іронією долі, Чинават в 2023 році таки вирішив повернутись з еміграції навіть ціною арешту. Одразу ж його було взято під варту і відправлено до тюрми, де він після кількох місяців за станом здоров’я вийшов на волю. Тобто, попри дружні уряди, включаючи його власну сестру на посаді прем’єр-міністра, пов’язану з його сім’єю партію Pheu Thai при владі та прихильність числених бідняків, вирок мільярдеру не було скасовано.

    P.S. На початку своєї співпраці з Таксіном Роберт Амстердам разом зі своїм клієнтом зумів влипнути в скандальну історію з російським торговцем зброєю Віктором Бутом, який на той момент знаходився в тайській в’язниці і очікував екстрадиції в США. Тайська влада намагалась дізнатись у Бута, чи має Таксін відношення до інциденту, коли в аеропорту Бангкока було заарештовано літак з Північної Кореї з 35 тонами зброї на борту.  Влада підозрювала, що зброя призначалась або «червоносорочечникам», або шрі-ланкійським повстанцям.

    Амстердам кинувся захищати свого клієнта, але робив це таким чином, що викликав підозри у зв’язках з Бутом. Зокрема, намагаючись зіпсувати стосунки між Таїландом і США, він пророкував, що «злочинна» тайська влада ніколи не видасть Бута американцям, адже співпрацює з Росією. Пізніше Амстердам вимушений був виправдовуватись, що не має відношення до «справи Бута» і не представляє його інтереси.

    Але фішка в тому, що на той момент якраз Таксін регулярно бував у Москві. Він мав контакти з Путіним та російськими бізнесменами і напередодні перевороту просував стратегічне співробітництво з «Газпромом». Ватажки «червоносорочечників» також проводили свої з’їзди в Москві. Як пише російська преса, «Таксін, який має величезні зв’язки в тайській політичній еліті, може стати тим інструментом, який Москва хотіла б використовувати в пошуках шляхів вирішення ситуації з заарештованим у Таїланді російським бізнесменом Віктором Бутом».

    Тут щось коментувати – тільки псувати.

    «Скажи мені, хто твій адвокат – і я скажу, хто ти».

    Підсумуємо. В усій цій історії Таксін Чинават виглядає «мутним типом» без принципів, жадібним до влади і грошей, а Роберт Амстердам – «людиною-катастрофою» і лицеміром, який піарився на мітингах та спекулював на священних для Заходу правах та свободах людини, щоб через міжнародний тиск та втручання у внутрішні справи Тайланду, підбурюючи протестний протаксінівський рух «червоносорочечників», примусити тодішню владу піти на поступки Таксіну. Справа Таксіна Чинавата – класична «чорна мітка» для будь-якого адвоката. Амстердам не став виключенням, за підсумком додавши дуже сумнівний «плюсик» до своєї професійної карми. Так респектабельний адвокат став заручником клієнтів з сумнівною репутацією,  які винаймали Амстердама саме тому, що він мав бекграунд «поганого хлопця».

    Продовження буде

     

    Найсвіжіше

    Популярне