Благодатний вогонь – поширена у православ’ї назва вогню у Великодній церемонії виносу запалених свічок із Гробу Господнього (кувуклії) в Єрусалимському Храмі Воскресіння. Церемонія проводиться у Велику суботу спільно Єрусалимським Патріархатом та єрусалимським патріархатом Вірменської апостольської церкви. Вона символізує вихід з Гробу Світла істинного.
Благодатний вогонь, сходження якого по суботах перед великодньою Всенічною чекали мало не всі жителі європейської (християнської) частини колишнього Радянського Союзу, насправді не сходить у «чудовий спосіб».
Це давня благочестива традиція запалення світла, яку не зовсім чесно зробили інструментом маніпуляції духовенство Єрусалимського патріархату, пише Укрінформ.
Так-так. Оці всі рейсові літаки, як і суперджети православних олігархів, які в ніч перед Всенічною привозили по українських храмах (переважно МП) лампади зі світлом, яке начебто в чудесний спосіб «саме собою» зійшло з неба, привозили вогонь зі Святого місця у переддень великої події, але воно було запалене духовенством від звичайної запальнички.
А в цьому році хитрування Єрусалимського патріархату, який власне організовує чин, було підтверджено ні багато ні мало Грецьким судом міста Афін.
Ще 5 років тому Димитріс Алікакос, головний редактор розслідувального проєкту Ellinika Hoaxes, фактчекер приїхав до Єрусалима, позиціонуючи себе як грецький паломник, та поспілкувався з різними людьми, включаючи співробітників Єрусалимського патріархату. Результатом розслідування стала книга. А наступним після нього – судовий позов Єрусалимського патріархату проти журналіста. Духовенство спочатку казало, що то наклеп, вимагаючи від журналіста і спростування, і 700 тисяч євро відшкодування (тоді журналіст виклав відео своїх інтерв’ю із ними ж, на що вони казали, що запис вівся таємно, але це було неправда, бо з розмови було видно, що єпископ Ісідор (один із фігурантів відео) перепитував, чи варто писати на камеру, чи не образить це почуття вірних.
Суди тривали 5 років, і ось на початку цього Великого Посту головний редактор Ellinika Hoaxes був виправданий одноголосним рішенням Афінського суду у справах про адміністративні правопорушення у складі трьох членів після його розслідування щодо «чудесного» сходження Благодатного вогню.
Димитріс Алікакос написав після цього: «Це була найскладніша перевірка фактів у моїй кар’єрі, яка спростувала твердження одинадцяти століть тому, яке широко поширювалося серед мільйонів. Моє розслідування було спрямоване не на те, щоб поставити під сумнів релігійні вірування, а скоріше на твердження, поширене через офіційний вебсайт Єрусалимського патріархату, що Благодатний вогонь чудесним чином запалюється щорічно. Мені вдалося переконливо продемонструвати його природне, ініційоване людиною походження. Грецькі судові органи підтвердили точність і цілісність мого розслідування, відкинувши будь-які звинувачення в неправді чи наклепі на причетних архієпископів, особливо на того, хто відкрито зізнався, що використовував запальничку для запалювання Благодатного вогню. Цей судовий результат знаменує собою тріумф для журналістських розслідувань і рішуче розвінчання багатовікової брехні».
Для людей необізнаних пояснимо, що Благодатний вогонь – поширена у православ’ї назва вогню у Великодній церемонії виносу запалених свічок із Гробу Господнього (кувуклії) в Єрусалимському Храмі Воскресіння. Церемонія проводиться у Велику суботу спільно Єрусалимським патріархатом та єрусалимським патріархатом Вірменської апостольської церкви. Вона символізує вихід з Гробу Світла істинного.
У день Страсної суботи віряни Православної Церкви очікують звершення церемонії сходження Благодатного вогню в храмі над Гробом Господнім, яке протягом століть із року в рік відбувається в Єрусалимі.
Чин «сходження», насправді освячення Благодатного вогню, звершується у кувуклії (каплиці) Гробу Господнього особисто Єрусалимським Патріархом. Потім християни поширюють вогонь свічками та спеціальними лампами по всьому світу.
Авторка тексту дивилася процес сходження Благодатного вогню у відеозаписах, коли тільки туди почали літати перші українські паломники, і потім, коли трансляції «сходження» щороку показували по телеканалу Інтер.
Чин «сходження» у радісному гаморі забитого вщент людьми храмі Воскресіння Христового (всі головні святині життя Спасителя розташовані саме в храмі) дійсно хвилює.
Віруючі, які приїхали в Єрусалим, з усіх усюд дуже емоційно реагують у храмі – вигуками, танцями, коли з віконця кувуклії подають світло. Це дійсно гарна традиція, яка передує Святу Свят.
Але процедура «сходження» (насправді запалення) вогню обросла благочестивими та не дуже благочестивими легендами. Наприклад, одна з них, що якщо вогонь не зійде, то це значить, що найближчими днями буде кінець світу.
Друга легенда, що вогонь сходить лише за юліанським календарем, за яким живе Єрусалимський патріархат, що підтверджує начебто «істинність саме православної дати обрахування». Ця легенда, якій не одне столітті, має цікаве розв’язання. У 1539 році благодатний вогонь «сходив» двічі і для православних, і для коптів та вірмен. До слова, «сходження вогню» дуже довго до ХХ століття залишалося «аргументом» Єрусалимського патріархату всеправославних зібрань та дискусій, чому вони не хочуть змінювати календар.
Третя вигадка, що Святе світло не пече, якщо піднести його до обличчя, і за кілька секунд вже набуває природних властивостей. Я на власні очі бачила, як по телевізору чоловіки наче «умивалися» вогнем, правда за долі секунд, які вони це робили, було б неможливо і обпектися.
Чому Єрусалимський патріархат стільки років тримав таємницю? Я уважно дивилася відео журналіста-розслідувача з монахом, який запалює свічку. Коли журналіст підводив його до того самого запитання, було видно, що монаху незручно і він соромиться. На мою думку, так виглядає страх зламати древню традицію. Це інерція кількох століть, яка могла не подобатися навіть освіченим вірянам самого Єрусалимського патріархату, але яким доводилося раз на рік домовлятися зі своєю совістю. Бо направду віруючі люди, як показує практика, прощають духовенству і куди важчі гріхи.
