«Славне Воскресіння Господа Христа з мертвих є спільним воскресінням цілого роду смертних і передчуттям досконалості всіх, а також сповнення Божественної Ікономії в Небесному Царстві. Ми беремо участь у невимовній таємниці Воскресіння в Церкві, будучи освяченими в її таїнствах і переживаючи Пасху, «яка відчинила нам двері раю», не як спогад про подію минулого, а як квінтесенцію Церковне життя, як присутність Христа завжди серед нас, ближче до нас, ніж ми самі до себе», – зазначив Вселенський Патріарх у своїй Енцикліці.
Вселенський Патріарх також сказав: «Віра у Воскресіння є найглибшим і найчіткішим виявом нашої свободи; точніше, це народження свободи як добровільне прийняття найвищого божественного дару, а саме обоження благодаттю. Як «пережите Воскресіння», Православна Церква є простором «справжньої свободи», яка для християнського життя є основою, шляхом і долею. Воскресіння Христове є доброю новиною свободи, даром свободи і гарантією «спільної свободи» у «вічному житті» Царства Отця, Сина і Святого Духа».
Нижче читайте Енцикліку Вселенського Патріарха Варфоломія
+ ВАРТОЛОМІЙ МИЛОСЕРДЮ
БОЖИМ
АРХИЄПИСКОПОМ КОНСТАНТИНОПОЛЯ-НОВОГО РИМУ
ТА ВСЕЛЕНСЬКИМ ПАТРІАРХОМ
ДО ПОВНОТИ ЦЕРКВИ:
НЕХАЙ МИЛІСТЬ, МИР І МИЛОСЕРДЯ ХРИСТА ВОСКРЕСЛОГО У СЛАВІ
БУДУТЬ З ВСІМА ВАМИ
* * *
Найчесніші брати Архієреї та улюблені в Господі діти,
З волі й благодаті Бога, подателя всіх дарів, пройшовши змагання Святого і Великого посту і провівши з сумом Тиждень Страстей Господніх, ось ми радіємо святкуванню Його прекрасного Воскресіння, через яке ми були відкуплені від тиранії Аїда.
Славне Воскресіння Господа Христа з мертвих є спільним воскресінням усього роду смертного і передчуттям досконалості всіх, а також сповнення Божественної Ікономії в Царстві Небесному. Ми беремо участь у невимовній таємниці Воскресіння в Церкві, будучи освяченими в її таїнствах і переживаючи Пасху, «яка відчинила нам двері раю», не як спогад про подію минулого, а як квінтесенцію Церковне життя, як присутність Христа завжди серед нас, ближче до нас, ніж ми самі до себе. На Пасху православні відкривають своє справжнє єство у Христі; вони інтегровані в рух усього сущого до Останніх часів, «з невимовною і славною радістю» (1 Петра 1., як «діти світла… і діти дня» (1 Фес. 5.5).
Головною рисою православного життя є його воскресний пульс. Філософи помилково описували православну духовність як «похмуру» та «осінню». Навпаки, західні люди справедливо хвалять витончену проникливість православних у відношенні до значення та глибини пасхального досвіду. Але ця віра ніколи не забуває, що шлях до Воскресіння проходить через Хрест. Православна духовність не визнає ні утопізму Воскресіння без Розп’яття, ні песимізму Хреста без Воскресіння. Тому в православному досвіді зло не має останнього слова в історії, а віра у Воскресіння служить мотивацією боротьби з присутністю зла та його наслідками у світі, діючи як потужна перетворююча сила. У православній самосвідомості немає місця ні покорі злу, ні байдужості до розвитку людських справ. Навпаки, його внесок у перетворення історії має богословську та екзистенціальну основу і розгортається без ризику ототожнення Церкви зі світом. Православний віруючий усвідомлює протилежність між мирською реальністю та есхатологічною досконалістю. І тому він чи вона не можуть залишатися бездіяльними перед будь-якими негативними вимірами світу. З цієї причини Православна Церква ніколи не вважала боротьбу за перетворення світу безглуздим. Наша віра у Воскресіння зберегла Церкву як від замкнутості та байдужості до світу, так і від секуляризації.
Для нас, православних, уся таємниця і екзистенційний скарб нашого благочестя зосереджено у Пасхі. Коли ми чуємо, що мироносиці «здивувалися», «увійшовши до гробу й побачивши юнака, одягненого в світлі шати» (Мк. 16, 5), це характеризує величезність і суть нашого досвіду віри як досвіду екзистенційного подиву. Коли ми чуємо, що «вони були здивовані», це означає, що ми опиняємось перед таємницею, яка стає глибшою, чим більше ми до неї наближаємося, відповідно до того, що було сказано, що наша віра «це не подорож від таємниці до знання, але від знання до таємниці».
У той час як заперечення таємниці екзистенціально зменшує людську природу, повага до таємниці відкриває нам браму раю. Віра у Воскресіння є найглибшим і найяснішим виявом нашої свободи; точніше, це народження свободи як добровільне прийняття найвищого божественного дару, а саме обоження благодаттю. Як «пережите Воскресіння», Православна Церква є простором «справжньої свободи», яка для християнського життя є основою, шляхом і долею. Воскресіння Христове – це добра звістка свободи, дар свободи та гарантія «спільної свободи» у «вічному житті» Царства
