У своїй проповіді з нагоди початку Великого посту Блаженніший Митрополит Епіфаній звернувся до вірян із закликом дотримуватися посту не лише в їжі, а й збагачуватися духовно через молитву і милосердні вчинки.
Піст – це добровільна стриманість, самообмеження, вияв нашого смирення перед Богом, це спосіб бажання плоті нашої підкоряти духові. А молитва – це наше спілкування з Богом, через яке ми виявляємо свою віру і любов до Творця та відкриваємо себе для дії благодаті Духа Святого. Саме тому Церква, виконуючи заповідь Господню, встановила періоди для нашого постування, найважливішим з яких є той, до якого готуємося – піст великий, який триватиме сім тижнів, аж до свята Воскресіння Христового.
Однак піст – це не лише обмеження у їжі. Про це нам також говорить Писання. «Царство Боже – свідчить апостол Павло у Посланні до Римлян – не їжа i питво, але праведність, і мир, і радість у Святому Духові» (Рим. 14:17). Тому пророча розповідь Христова про Страшний суд нагадує нам про важливість справ милосердя, справ любові до ближнього. Саме за тим, як ми ділами виявляли свою любов до ближніх, або навпаки, не мали її – Бог буде судити нас у останній день земної історії.
День суду прийде для всіх і кожного. Мертві воскреснуть, а живі на той час – переміняться, щоби усім людям стати перед Спасителем, Який вже не у смиренні, як Він уперше прийшов, але у всій Своїй божественній славі явиться удруге.
Тож пророцтво це нагадує кожному з нас про нашу особисту відповідальність, про той звіт, який ми маємо скласти перед Господом за те, як ми використали Божий дар життя. Того життя, яке ніби дорогоцінний талант, доручене нам Творцем. Чи примножили цей талант добрими ділами віри й милосердя, чи навпаки, як блудний син – змарнували спадщину батьківську на гріх та зло?
Бажаю всім нам, дорогі брати і сестри, доброго, плідного, духовного корисного часу постування. Ми відпускаємо з нашого столу все м’ясне, а за тиждень – відпустимо й інші скоромні, не постові страви, щоби через стриманість, через молитву і покаяння, через добрі діла, через жертовне милосердя до ближніх, яке Христос приймає як вчинене для Нього Самого – здобути значно більше. Здобути ту зброю проти диявола і слуг його, здобути меч і броню, якими будемо від нападів лукавого міцно захищені.
Адже сила зла, сила спокуси – великі. І багато хто, бачачи їх, не може їм протистояти і дістає білий прапор, думаючи, що з лукавим можна якось співіснувати, мирно домовившись. Такі відкидають ту зброю, яку Сам Бог дав нам, забувають про піст і молитву, забувають про істину, яка сповіщається нам через Євангеліє, думаючи, що якщо домовитися зі злом десь, ніби «посередині», то воно перестане нападати на нас. Це все – лише одна зі спокус диявольських.
Тож, дорогі брати і сестри, служімо Богові вірою, втіленою у діла, у справи милосердя, у молитву, в піст – і нехай Господь благословить нас добрими плодами у житті цьому, а у день суду – поставить праворуч від Себе, відкривши нам двері райські, – сказав владика.
З повним текстом проповіді можна ознайомитись на сайті Православної Церкви України за посиланням: bit.ly/3Taq6RG