Історичний момент настав для Грецької Православної Архієпархії Австралії, адже на в лютому 2024 року Священний Синод Вселенського Патріархату схвалив нову Конституцію Архієпархії, яка знаменує собою нову епоху церковного управління.
В основі цієї трансформації лежить установлення Єпархіального Синоду, що ґрунтується на синодальному принципі, який сягає корінням апостольських часів. Цей принцип відображає єдність і соборність Церкви.
Детальніше у статті архімандрита Вселенського престолу Христофора Крикеліса
2024 рік увійде в історію Грецької Православної Архієпископії Австралії не тільки тим, що відзначатиметься сторіччя з часу заснування або “народження” Грецької Православної Церкви в Австралії в 1924 році під Вселенським Патріархатом, але й тим, що в цьому ж році буде здійснено ще одне досягнення найбільшого масштабу: а саме, “друге народження” Церкви в 2024 році через заснування Єпархіального Синоду для Грецької Православної Архієпископії Австралії.
Значення цієї події для нашої Церкви тут, на Антиподах, неможливо переоцінити. Ця найважливіша віха для нашої Церкви в Австралії забезпечить її вічність у майбутньому на найміцнішому фундаменті, оскільки це рішення “здалося добрим Святому Духові і нам” (Дії 15:28). Дійсно, ця синодальна система управління Церквою сягає часів апостолів, які самі збиралися на Синод або Собор, щоб вирішувати різні питання. Ми чітко бачимо це, наприклад, на прикладі Єрусалимського Собору (49 р. н.е.) в Діяннях 15:6-29, де апостоли Христа визначили для нас основні критерії для досягнення спільних рішень у Церкві, зокрема, через зібрання апостолів, а пізніше через їхніх наступників – єпископів.
З богословської точки зору, причина незамінності синодальної системи полягає в тому, що вона відображає саму суть буття Церкви як сопричастя. Більше того, вона також відображає саму сутність нашого Триєдиного Бога, який є сопричастям Трьох Божественних Осіб (Отця, Сина і Святого Духа), але нерозривно з’єднаних разом, одним Богом, що поділяє ту саму божественну сутність.
Говорячи богословською мовою, як чудово зазначив блаженної пам’яті митрополит Пергамський Іоанн (Зізіулас), Церква, яка відображає таємницю Божу, є також нічим іншим, як спільнотою – κοινωνία – вірних, які збираються разом “в одному місці” (Дії. 2:1), і таким чином стають чимось нескінченно більшим, ніж те, чим вони є як окремі особи, стають нічим іншим, як самим Тілом Христовим, як читаємо в Посланні апостола Павла до Коринфян (пор. 1 Кор 10:16), “повнота Того, Хто все наповнює [τὸ πλήρωμα τοῦ τὰ πάντα ἐν πᾶσιν πληρουμένου]” (Еф 1:23). Церква здатна обдарувати нас цим неоціненним даром спілкування з Богом, бо на своєму найглибшому онтологічному рівні Вона насправді є “сопричастям”. Найголовніше, це означає, що все, чим Церква є і що вона робить, повинно діяти з цієї спільнотної основи; справді, всі її структури, всі її служіння також повинні бути спільнотно зумовленими.
Відповідно, основним критерієм усіх форм влади та управління в житті Церкви є їхній внутрішньо-спільний характер. Так само, як Апостольський Собор в Єрусалимі збирався “на раду” або “на синод”, щоб спільно обговорювати питання, приходити до “єдиної думки”, а потім – і тільки потім – приймати рішення, що стосувалися Церкви в новозавітні часи, так і наша Церква тут, в Австралії, буде відображати цей самий “Богом даний” спосіб прийняття рішень для добробуту нашої Церкви в майбутньому. Дійсно, у світлі важливості цієї синодальної форми управління, було справедливо сказано, що Церква перестає бути Церквою, коли вона не діє соборно.
Саме з цієї причини Священна Архієпископія Австралії переповнена глибокою радістю та гордістю, оскільки останнє рішення, прийняте Святим і Священним Синодом Вселенського Патріархату 28 лютого 2024 року про затвердження Нової Конституції Священної Архиєпископії Австралії, в якій зазначено, що відтепер управління Церквою буде здійснюватися Священним Єпархіальним Синодом, означатиме, що цей Богом даний синодальний спосіб управління буде встановлений і для нашої Церкви тут, в Австралії. Було оголошено, що цей новостворений Єпархіальний Синод буде очолювати діючий Архиєпископ, в нашому випадку, перший в історії Єпархіальний Синод буде очолювати Високопреосвященний Архиєпископ Австралії Макарій, а його членами будуть єпископи-помічники в їхній новій якості регіональних єпископів. Ми безмежно вдячні Його Високопреосвященству нашому Архієпископу і Першоієрарху за всю його невтомну працю по підготовці Нового Статуту нашої Церкви, особливо у світлі того, що існуючий був написаний у 1959 році і вже не міг адекватно відповідати потребам нашої Церкви сьогодні; та представлення його перед Його Всесвятістю Вселенським Патріархом Варфоломієм, який зі своїм схваленням і благословенням представив його Священному і Священному Синоду Патріархії, після чого він і був прийнятий.
Дякуємо і слава Богу за чудові стосунки Батька і Сина, які ми бачимо між нашим Патріархом і нашим Архієпископом, що зближує нас із Преосвященним Константинопольським Престолом, який справедливо характеризується як Видатний, але також і Страждаючий Центр усіх Православних Церков у світі; подяка і слава Богу за богонатхненне бачення нашого Вселенського Патріарха щодо майбутнього Православ’я в Антиподах, чиє тривале перебування на посаді Вселенського Патріарха принесло з собою безпрецедентну і унікальну мудрість; і подяка і слава Богу за “Духовного Отця”, якого Він дарував нашій Церкві в особі надзвичайно благородного і високоповажного Архиєпископа Макарія – справді, яскравого прикладу для багатьох з нас, справжнього “Отця у Христі”, який щодня беззастережно жертвує Собою через Свою непохитну любов до покращення нашої Церкви, даруючи нам, Своїм дітям, безпечне святилище і надійний притулок, щоб радість воскреслого Христа продовжувала бути повнотою радості і в майбутньому.
