Російська православна церква оголошує про своє прибуття до Африки назавжди. Але чи дійсно це про духовну місію, чи радше про геополітичні інтереси Кремля?
Дізнайтеся у подкасті ББС, як російські священики намагаються залучити африканських вірян, обіцяючи грошову допомогу. Чому деякі кенійські священнослужителі перейшли до російської церкви? І чи справді це питання віри, чи радше матеріальної вигоди?
Також дізнайтеся, як надання Томосу стало приводом для російського вторгнення в Африку. Чи є ця місія прикриттям для військових авантюр та експлуатації природних ресурсів?
Цей подкаст розкриє деталі російської церковної експансії в Африці та можливі геополітичні наслідки. Не пропустіть цікаву історію!
У храмі великомученика Пантелимона в селі Абуйог на заході Кенії два десятки кенійських священиків святкують прихід Російської Православної Церкви в цю частину світу. Прихожани співають “Господи помилуй нас”. Приспів вони співають не на суахілі і не на луо, а на церковнослов’янській, формі давньоруської.
Московська церква веде хрестовий похід на південь від Сахари.
– Ми приїхали в Африку назавжди, і ми будемо робити все можливе, щоб служити африканським людям і допомагати їм.
Але всі росіяни та їхні новоявлені послідовники під загрозою підриву православної віри.
– Це вторгнення, яке створює плутанину, розкол і хаос.
Це документальний фільм Всесвітньої служби BBC. Я Люсі Еш.У цьому епізоді “Серця і душі” йдеться про те, що Російська Православна Церква шукає африканські душі, чи про антизахідну перевагу? Під хмарами ладану на африканському континенті розгортається нова холодна війна.
Жваві маленькі діти йдуть за своїми вчителями і співають «Тату, візьми мене до школи. Відведи мене до школи, щоб я навчився читати» на мелодію популярного дитячого віршика. Це день випускного, і горді батьки сидять на пластикових стільцях, а директор вітає їх.
– Велич Божа для нас бути тут сьогодні, і ми вважаємо це благословенням, бо саме для цього існує ця школа.
Біля неї священик у кавовому облаченні з великим срібним хрестом на шиї роздає грамоти. Цю школу заснував рік тому отець Пилип Шасія . Він є деканом округу Мігорі, і він навчався в Грецькій православній церкві в столиці Кенії Найробі. Але тепер 14 парафій отця Часія звернулися до іншої духовної столиці – Москви, віддаленої понад 9 тисяч кілометрів.
– Спочатку ми почали зміни тут два роки тому, коли я вийшов з Греції та приєднався до Російської Православної Церкви.
Школа отця Шасія має глинобитні стіни, дерев’яні балки та дах із гофрованого заліза, який майже закінчили. Вони також будують дуже необхідну кухню. Округ Мігорі є одним із найбідніших регіонів Кенії. Люди тут заробляють на життя вирощуванням ямсу, кукурудзи та квасолі, і їм важко прогодуватися, не кажучи вже про те, щоб вивчити своїх дітей. Отець Часія звернувся по допомогу до московського очільника РПЦ в Африці митрополита Леоніда, який дав не тільки кошти, але й назву дитячому садку.
– У них там немає роботи, просто є дрібниці, бачите, дрібне господарство. Тож ситуація була справді складною. Тому зараз я прийшов і запитав свого митрополита, чи може він підтримати нас, щоб ми могли пропонувати їжу і платити вчителям. І я попросив благословення у свого митрополита Леоніда, щоб він назвав дитячий садок ім’ям святого Алєксандра Невського, – розповіли в дитсадку
Алєксандра Невського. Може здатися дивним назвати дитячу школу на південному заході Кенії на честь середньовічного російського князя. Але це частина надзвичайної історії зміни релігійних прихильностей у цій частині світу.
Студенти моляться в Найробійській семінарії Макарія III. Це найбільший в Африці православний коледж для нових священиків. За останнє століття чисельність православних християн у світі подвоїлася і становить майже 300 мільйонів. Пояснювати, як і чому російська церква прийшла в Африку, це все одно, що чистити цибулю, тому, будь ласка, будьте терплячі.
У Східній Православній Церкві, окремо від Східної Православної Церкви Ефіопії та Еритреї, зараз існує 17 самоврядних церков. Більшість з них на Балканах і в Східній Європі. У таких країнах, як Росія та Греція. Православні в Африці традиційно підпадають під юрисдикцію Стародавнього Александрійського патріархату, де домінують греки, який базується в Єгипті.
– Це одна з найдавніших Церков. Він був заснований незабаром після часів Ісуса апостолами, які подорожували до Александрії. Александрія на той час була одним із найважливіших центрів науки та цивілізації в греко-римському світі, і християнство було встановлено там досить рано. І це є поясненням того, чому Александрійська Церква стала відомою в християнському світі. Насправді був час, коли Александрія конкурувала з Римською Церквою за своїм значенням.
Кирило Говорун – поважний православний вчений родом з України.
– Майже в кожній країні Африки є єпархії, громади Александрійського патріархату, це переважно місцеві люди, чорношкірі африканці, які прийняли православ’я і, ну, насолоджуються православною церквою.
– Але, звісно, це лише мізерна частка від кількості католиків і протестантів.
– Звичайно, це меншість, але це помітна і поважна меншість в Африці.
У Кенії православну церкву вперше прийняли африканці, які боролися проти британського колоніального панування. Після Другої світової війни церква стала оплотом руху за незалежність Мау-Мау. Сиріл каже, що це стало важливою частиною релігійної мозаїки Кенії. Але в 2019 році його сколихнули далекі події, які мали глибокі наслідки для всіх православних віруючих у всьому світі.
– Вручення Томосу на церемонії в Стамбулі є завершальним кроком у процесі визнання Української Православної Церкви як окремої та незалежної від Росії.
Незважаючи на те, що вони були щасливі, Патріарх Російський Кирило був розлючений через рішення України розірвати стосунки з «матірною церквою» в Москві. Він боявся втратити багато з 12 000 українських парафій, які були під контролем Росії з 17 століття. Він сказав решті православного світу холодно поставитися до нової незалежної Української Церкви або відповідати за наслідки.
– Російська Церква дійсно намагається не допустити такого визнання з боку інших Православних Церков, і в переговорах з різними Православними Церквами використовує і батог, і пряник. Мабуть, з Александрійським Патріархатом не спрацював пряник і Російська Церква врешті-решт вирішила застосувати батоги, створивши свою паралельну структуру. Тож це було покарання. Або помста. То що це була за паралельна структура? Лише за кілька тижнів до вторгнення в Україну в лютому 2022 року Патріарх Кирило зробив несподівану заяву. Російська Православна Церква просувається на південь, до Африки. Вона створить екзархат, форпост на континенті, щоб конкурувати з Александрійським патріархатом. А нову російську місію очолить один із найзапекліших молодих єпископів – митрополит Леонід. Леонід обґрунтував цей крок у документальному фільмі російського телебачення.
– Російська Православна Церква два роки терпляче чекала, коли Патріарх Александрійський Феодор виправить свою помилку і відкличе своє визнання. Він цього не зробив. З грудня 2021 року ми взяли на себе місію одухотворення православних християн Африки. Це стало нашою відповідальністю. І ми не будемо делегувати цю місію нікому іншому.
У відповідь Патріарх Африки Феодор звинуватив московських священнослужителів у тому що вони є лжепастирями, які засіяли Африку брудними грошима. У Найробі глава Грецької православної церкви архієпископ Макарій був приголомшений кроком Росії. Він сказав мені, що спочатку йому було важко в це повірити.
– Я сказав, тому що дуже добре знаю своїх російських друзів. Тому я сказав, що це жарт, вони несерйозно ставляться до цього. І без жодної причини вони насправді розділяють наших людей, нас самих тут, в Африці. Ми хочемо жити в мирі. Навіщо вони приїжджають, щоб створити ще більше проблем? Як я бачу для себе сьогодні, я вирішив заснувати, скажімо, церкву в Індії чи в Пакистані, і я їду туди, не питаючи церковної влади. Якщо я це роблю, то це вторгнення. Це створює плутанину, поділ і хаос.
Макарій, родом з Кіпру, керував православною паствою Кенії протягом трьох десятиліть. П’ять років навчався в Російській духовній семінарії в Парижі. Він вільно розмовляє російською, багато разів відвідував колишній Радянський Союз, будучи студентом, і каже мені, що був у хороших стосунках з російським патріархом Кірілом.
– Ми познайомилися в молодості, і ця дружба залишилася досі. Тож, коли вторглися в Африку, я почав писати патріарху, скаржачись , чому вони зараз в’їжджають до Африки. Він дуже ввічливо відповів. Через нашу дружбу я сам знаю, що він робив усі ці роки. Він служив в Африці, ви допомагали африканцям, але з інших причин, політичних, ви знаєте, що це єдиний спосіб для росіянина потрапити сюди, в Африку.
– Отже, читаючи між рядків, ви думаєте, що він вам казав, що йому наказали зробити це з Кремля .
– Точно! Тому що Церква дуже близька до політичної влади, а особливо сам патріарх дуже близький до президента Путіна. Тому це якесь дуже чутливе питання.
– А скільки священиків перейшло на російський бік?
– Скажімо, близько 100. Але це не серйозна акція. Це через гроші. Загалом африканці бідні, вони насправді шукають, як вижити. Тому росіяни пропонують їм гроші. Тому я не думаю, що наші люди тут, в Африці, вони зробили це тому, що люблять росіян або хочуть привести в Африку іншу, скажімо так, церковну владу. Я так не думаю.
У західній Кенії група дітей співає мовою кісі. Цей прийомний будинок, де вони живуть і навчаються, також фінансується Російською православною церквою. Архієпископ Макарій відкидає такі благодійні ініціативи як дешеву пропаганду. Але чи справа лише в грошах? Або тут православні священнослужителі мають інші причини приєднатися до росіян?
Отець Хасія, декан з цього району, з яким ми познайомилися в дитячому садку, був зайнятий на своїй невеликій фермі, коли я перервав його телефонним дзвінком. Я попросив його розповісти мені свою історію.
– Батько був священиком у православній церкві. Отже, коли він ставав все старшим і старшим, він попросив мене стати його наступником, і я вступив до семінарії. Це був 2005 рік.
– Так це було в Найробі. Ви були щасливі там, у Грецькій православній церкві?
– Розумієте, у нас є різні православні церкви в Кенії, не тільки грецькі, але коли ви висвячені в грецькій церкві, ви трохи кращі, ніж висвячені в інших менших Церквах, у менших православних церквах.
– А коли ви говорите «трішки краще», що ви маєте на увазі? Більше зібрання?
– Роки, громади, також ресурси.
Отець Хасіяс не може витрачати весь свій час на проповіді та літургії. Ще йому потрібно вирощувати овочі, щоб прогодувати сім’ю.
Шасія каже, що з 17 священиків, які були під ним у західній Кенії, 14 пішли до російської церкви. Їм пообіцяли, що деякі їхні діти будуть навчатися в Москві. Група з 6 осіб з його регіону вже в духовній семінарії. У планах ще більше стипендій, фінансованих російським бізнесом.
Один священик із західної Кенії, який не хотів давати інтерв’ю, сказав нам, що він отримував стипендію у розмірі 9000 кенійських шилінгів на місяць, приблизно 60 доларів США в Грецькій православній церкві. Тож чи поміняв отець Хасія церкву на гроші, як стверджує його колишній архиєпископ?
– Вони просто так кажуть, але це неправда. Що я можу вам сказати, так це те, що я отримав лише на дитячий садок з Росії 1000 доларів США за останні три місяці поспіль.
– Тобто тисяча доларів на місяць останні три місяці?
– Так, я просто вірю, що я в тій Церкві, до якої я повинен належати. Духовно ми в безпечному місці.
Присутність Росії на континенті сягає радянської епохи, але останнім часом вона розширилася. Особливо в нестабільних країнах, таких як Центральноафриканська Республіка та Малі, які стали оплотом сумнозвісної групи Вагнера. Кремль підтримував найманців, підтримував авторитарних правителів, сприяв продажу зброї, втручався у вибори та здійснював усілякі порушення прав людини.
Православний богослов Кирило Говорун каже, що суперечка навколо незалежної Української Церкви – лише димова завіса.
– Я називаю це їх новою боротьбою за Африку. Вони намагалися конкурувати з іншими новими колоніальними державами, такими як Китай, за вплив у різних африканських країнах. Церква запропонувала бути м’якою силою, з її допомогою Кремль, я б сказав, отримав 2 зброї в Африці. Одна — жорстка, група Вагнера, інша — м’яка сила, Церква. Це була справжня причина, я вважаю. І визнання Української Церкви Александрійським Патріархатом було лише приводом.
М’яка сила Церкви може бути прикриттям для видобутку корисних копалин і військових авантюр в Африці, але Росія також представляє себе рятівником християнського світу. Після саміту в Санкт-Петербурзі в липні минулого року з президентом Путіним Патріарх Кіріл привітав африканських лідерів і високих гостей. Він сказав їм, що західні цінності ведуть до культурної та духовної деградації.
– Більшість африканських країн категорично відкидають легалізацію так званих одностатевих союзів, евтаназії та інших гріховних явищ, – сказав патріарх. І ми завжди раді зустрічі з однодумцями.
Георгій Максимов з московського мандрівного місіонера в Африці каже, що до РЦ приєдналось понад 200 священників.
– І ви очікуєте, що ця цифра зросте?
– Так, тому що ми ще продовжуємо приймати священиків, які бажають до нас приєднатися. Тому цей процес триває.
– Деякі люди з грецької сторони, з якими ми спілкувалися в Кенії, кажуть, що росіяни не дуже розуміють Африку, а африканці не дуже розуміють ці суперечки щодо України. Це просто надто далеко.
– Чесно кажучи, я не хочу бути дуже критичним, але я думаю, що якби греки розуміли африканців, то сотні священиків не покинули б їх.
– Ви маєте на увазі, що вони б не поїхали.
– Так, вони завжди казали, що це просто тому, що росіяни прийшли з великими грошима і купують їх. На мою думку, це дуже зневажливе ставлення до африканців, тому що їх можна купити. Я знаю, що деякі греки вважають, що рано чи пізно ми закриємо наш екзархат. Не думаю, що буде. Ми приїхали в Африку назавжди, і ми докладатимемо зусиль, щоб служити африканським людям і допомагати їм.
Однак у довгострокових планах поки що священики, які приєдналися до російської церкви на заході Кенії, проповідують невеликим громадам переважно в наметах або під деревами. Грецька Православна Церква звернулася до суду, щоб заборонити перебіжчикам користуватися своїми місцями богослужіння.
У росіян в Африці не все йде за планом. Минулого року лідер найманців Вагнера Євген Пригожин загинув у таємничій авіакатастрофі після невдалого повстання проти президента Путіна в Москві. Митрополита Леоніда, який у своїх соцмережах часто вихваляв бойовиків Вагнера і мав прізвисько «Пригожин у рясі», раптово зняли з посади. Леонід був ключовим у просуванні Москви в Африці і, як ви можете пам’ятати, підтримував отця Хасія та його школи в західній Кенії. Деякі вважають, що наказ звільнити Леоніда надійшов із Кремля. Свого часу з патріархом Кірілом тісно співпрацював православний учений Кирило Говорун. Тому я запитав його, що, на його думку, буде наступним для російського хрестового походу в Африці.
– Усі ці проекти були пов’язані особисто з Леонідом. Я не знаю, що буде. Я відчуваю величезну симпатію до цього африканського духовенства і людей, тому що для них це можливість, яку обіцяла Російська церква. І я не впевнений, що Російська Церква виконає цю обіцянку і вони будуть просто, знаєте, ні з чим. І мені їх дуже шкода.
Поки Росія пообіцяла допомогти кенійському монаху заснувати перший в країні православний жіночий монастир. Інші африканські студенти були направлені до Санкт-Петербурзької духовної семінарії дивним чином завдяки російській атомній компанії «Росатом».
Повернувшись до православної семінарії в Найробі, вони готують нове покоління священиків.
– Тож сьогодні ми подивимося на автентичну місію.
Молоді чоловіки приїжджають сюди з усього континенту та всіх куточків Кенії. Вінсент Амбака родом із заходу країни.
– Коли я закінчу тут, я зможу приєднатися до нього. Це буде добре, бо на заході Кенії бракує священиків. У нас ці люди назвали себе російським народом з Москви, який приїхав, щоб потурбувати і нести якісь виклики членам Елладської Православної Церкви. Але вони наші брати, тому ми не можемо боротися з ними, тому що ми служимо тільки одному Богу.
Архієпископ Макаріос, глава Греко-Православної Церкви в Кенії, применшує російську загрозу, але все одно стурбований.
– Я писав і вполітикам, і собі, що сім’ї наших священиків, які приєднуються до Росії, розділені і вони психологічно страждають через те, що дружини священиків і діти, вони за ними не йдуть. Знаєте, вони самі продовжують бути нашими вірянами. Тож можете собі уявити. І зараз психологічна проблема там дуже серйозна. І я відчуваю себе, тому що я їх знаю і тому, що я зустрічаюся з їхніми дружинами та дітьми.
– Так, це звучить як справжній безлад.
– Це справжній безлад.
У цій програмі ми зосередилися на Російській православній церкві в Кенії. І він перемістився в багато інших африканських країн, включаючи сусідню Уганду, де, як повідомляється, будується великий духовний центр навпроти президентського палацу. Москва та патріарх Кіріл не виявляють жодних ознак відмови від своєї африканської пригоди.
