З наближенням Різдва Христового, вже традиційно в Україні розгоряються палкі дискусії щодо дати його святкування, яку часто сприймають як дату безпосереднього народження самого Ісуса Христа. Цей рік не став виключенням. Проте нинішня дискусія дещо змінилась від попередніх. Адже в минулі роки суперечки точились навколо безпосередньо 25 грудня, яке підтримувала більшість українського суспільства. Нині ж активізувались апологети 7-го січня, які здебільшого асоціюють себе із УПЦ (що в єдності з МП).
Вони намагаються довести правильність саме цієї дати, яка за старим юліанським календарем відповідає все тому ж 25-му грудню. Тим самим такі захисники намагаються дорікнути Православній Церкві України за перехід на новоюліанський календар, що особливо подекуди прирівнюється навіть до єресі. Тож у цій статті спробуємо розібратись із датою святкування Різдва Христового.
Приступаючи до розгляду цього питання перш за все варто наголосити, що сама дата 25 грудня чи то за старим, чи за новим стилем є умовною. В цей день не народився Христос, адже коли саме він народився ніхто не знає. Ніде в Писанні не вказано коли сталось народження Спасителя. У всій Біблії немає чіткої і однозначної вказівки щодо святкування Різдва. До слова про низку дат юдейських свят є чіткі вказівки у Старому Завіті. У Новому ж таких вказівок нема як щодо Різдва так і інших християнських свят. Усі свята, які пов’язані з Ісусом Христом чи Богородицею, мають умовні дати, які хронологічно та історично не прив’язані до самої події, яку вшановують.
Більше того, у часи Древньої Церкви Різдво Христове відзначалось 6 січня. Ця дата мала символічне значення і ґрунтувалась на побожному віруванні древніх християн. Згідно нього віруючі вважали, що Другий Адам (Ісус Христос) народився у той же самий день, коли був створений перший Адам, тобто у шостий день першого місяця. Тому не обов’язково це був січень, а міг бути і будь-який інший місяць, яким розпочинався новий рік.
Дата 25 грудня з’явилась в першій половині IV століття в Римі. Саме там уперше відсвяткували Різдво, як окреме від Богоявлення свято. Передумовою впровадження такої дати стало намагання Церкви викорінити поганські звичаї, що були пов’язані із святкуванням язичницького свята на честь народження сонця. Як відомо, у древньому Римі на 25 грудня припадало свято на честь зимового сонцевороту, що вважалось днем (народження) явлення непереможного сонця, якого не могла здолати зима і яке відтоді йде до весни. Це свято «бога сонця», що оновлюється, було днем розбещених розваг народу, днем забав для рабів і дітей тощо.
Тому, щоб викорінити ці язичницькі звичаї і було встановлено звершувати святкування Різдва Ісуса Христа, який у Новому Завіті називається Сонцем Правди, Світлом миру, Спасінням людей, Переможцем смерті. Великий західний богослов блаженний Августин у своїх працях відзначав, що християни відзначають народження того, хто власне створив сонце. Так язичницьке свято було наповнено християнським змістом, і доволі швидко розповсюдилось по всій Західній Церкві.
У Східній Церкві 25 грудня Різдво почали святкували лише у другій половині того ж IV століття, близько 377 року, за часів святителя Івана Золотоустого. Останній виступив на захист цієї дати, яка за його підрахунками припадає на імовірний проміжок історичного дня народження Спасителя.
Таким чином було встановлено єдину дату святкування Різдва Христового усіма християнами Східної і Західної Церкви. Саме цього дня і святкують Різдво і сьогодні, проте за різними літочисленнями. Ті, ж хто відстоює 7-е січня, насправді ж святкують Різдво за адаптованим Григоріанським календарем. Адже ні в кого із згаданих апологетів ані вдома на кухні, ані на роботі, ані в гаджеті чи телефоні не встановлено юліанського календаря.
Проте усі подібні суперечки, з богословської точки зору, є простими нісенітницями. Адже християни важлива не дата, а сам подія, яка святкується. А саме пришестя у світ Спасителя. тому напередодні Різдва потрібно задуматись не коли його потрібно святкувати, а «як його святкувати»? Лишень очистивши свої душі і серця від гріха для зустрічі новонародженого Спасителя.
Джерело: Духовний Фронт України
