Милосердям Божим, Архієпископ Константинополя-Нового Риму
і Вселенський Патріарх до всієї повноти Церкви
Благодать, Милість та Мир від Спасителя Христа, народженого в Вифлеємі
Всечесніші брати-ієрархи,
Возлюблені в Господі діти,
З Божої ласки ми знову в цьому році святкуємо співом, гімном і духовною піснею Різдво по плоті предвічного Сина і Слова Божого, а саме об’явлення таємниці Бога і людства. Згідно св. Миколая Кавасили, те, що відбувається в Божественній Літургії, є «містагогією втілення Господа», а її вступний виголос «Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа» є свідченням того, “що саме через воплочення Господнє люди вперше дізналися, що Бог в трьох особах” [1]. “Той же Святіший Отець проголошує, що наш Господь і Спаситель Ісус Христос був першим і єдиним, хто продемонстрував справжню і досконалу людську істоту, що стосується Його етосу, життя і всього іншого”[2].
Прийняття людської природи в особі Сина і Слова Божого разом із відкриттям шляху обожнення людини через благодать додають людству неперевершену цінність. Забуття цієї істини призводить до зменшення поваги до людської особи. Заперечення найвищого призначення людини не тільки не звільняє її, але й призводить до різноманітних зменшень і розділень. Без усвідомлення свого божественного походження і надії на вічність людина намагається залишатися людиною і не здатна впоратися з протиріччями “людського стану”.
Християнське сприйняття людського існування дає розв’язання проблем, створених насильством, війною та несправедливістю в нашому світі. Повага до людської особистості, мир і справедливість – це дари від Бога, однак встановлення миру, який походить від Христа, вимагає участі та співпраці людей. Християнський погляд на боротьбу за мир полягає у словах Христа Спасителя, який проголошує мир, звертаючись до Своїх учнів із привітанням «Мир вам» і заохочуючи нас любити ворогів [3]. Одкровення у Христі називається «Євангелієм миру»[4].
Це означає, що для нас, християн, шлях до миру лежить через мир і що ненасильство, діалог, любов, прощення та примирення мають пріоритет перед іншими формами вирішення розбіжностей. Теологія миру чітко описана в документі Вселенського Патріархату Заради життя світу: до соціального етосу Православної Церкви (2020):
«Ніщо так не суперечить волі Бога щодо Його створінь, створених за Його образом і подобою, як насильство одне над одним… Ми можемо просто сказати, що насильство є гріхом par excellence (найгіршим з можливих, – прим., ред.). Це досконала суперечність нашої створеної природи та нашого надприродного покликання шукати єдності в любові з Богом і нашим ближнім… Мир є справжнім одкровенням ще глибшої реальності творіння, як це задумано Богом і як Бог створив його у Своїх вічних задумах»[5].
Мир не можна сприймати як даність, він не є самоочевидним. Це обов’язок, досягнення і безперервна боротьба за його збереження. Не існує автоматичних рішень чи постійних рецептів. Перед обличчям постійних загроз миру ми повинні бути пильними і готовими вирішувати проблеми шляхом діалогу. Великі герої політики – це поборники миру. Що стосується нас, то ми продовжуємо підкреслювати миротворчу роль релігії. І це в той час, коли релігії критикують за те, що вони плекають фанатизм і насильство “в ім’я Бога” замість того, щоб бути силою миру, солідарності та примирення. Однак це свідчить про відчуження релігійної віри, а не про те, що вона є її невід’ємною частиною. Справжня віра в Бога є найсуворішим критиком релігійного фанатизму. Релігії є природними союзниками всіх людей, які прагнуть миру, справедливості та збереження творіння від людського знищення.
Цього року світ вшановує 75-ту річницю Загальної декларації прав людини (10 грудня 1948 р.), яка є підсумком фундаментальних гуманітарних ідеалів і цінностей, «спільного стандарту, до якого повинні прагнути всі люди і всі нації». Права людини, центром уваги яких є захист людської гідності з її індивідуальними, соціальними, культурними, економічними та екологічними умовами, розуміються лише в їхній початковій динаміці, якщо вони визнаються основою та критерієм глобального миру, асоціюючи його зі свободою і справедливістю. У цьому сенсі майбутнє прав людини та миру також пов’язане з внеском релігій у справу їх поваги та втілення в життя.
З цими думками та святковими настроями, у повному переконанні, що життя Церкви саме по собі включає в себе опір проти нелюдськості, де б вона не виникала, ми запрошуємо всіх вас до доброї боротьби за побудову культури миру та солідарності, де люди будуть бачити в особі своїх ближніх брата чи сестру та друга, а не загрозу та ворога. Крім того, нагадуємо вам усім, дорогі брати-єрархи та діти, що Різдво – це час самоусвідомлення та подяки, об’явлення різниці між Боголюдиною та “людиною-богом”, здійснення “великого чуда” свободи у Христі та зцілення “великої рани” відчуженості від Бога. Насамкінець, ми шанобливо схиляємо коліна перед Марією, Матір’ю Божою, яка носить на руках воплочене Слово, і передаємо вам благословення Матері Святої Великої Христової Церкви, бажаючи вам сприятливого, здорового, плідного, мирного і радісного нового року Господньої прихильності.
Різдво 2023
+ Варфоломій Константинопольський
Ваш ревний прохач усіх перед Богом.
Примітки:
1. На Божественній Літургії XII, PG 150.392D.
2. Про життя Христа VI, PG 150.680C.
3. Пор. Мт. 5:44
4. Еф. 6:44
5. § 42, 43 і 44.
Преклад Духовного Фронту України. Джерело: ec-patr.org
