Відомий грецький публіцист, керівник сайту Світло Фанару, експерт з міжнародних відносин Панайотіс Андріопулос розповів в ексклюзивному інтерв’ю для Духовного Фронту України про свою книгу “Греко-російське: історія влади та впливів“. У ній він докладно розглядає тривалі зв’язки Греції з Росією, а також пояснює причини певного проросійського настрою серед греків.
Доброго дня, розкажіть кілька слів про вашу книгу «Греко-російське». Чому Ви обрали саме цю тему? Як вона була сприйнята грецькою аудиторією?
Моя книга «Греко-російське» відображає, по-перше, мою любов до російської культури (філософії та мистецтва), а по-друге, мою критику і огиду до нинішнього керівництва Російської Церкви, яке люто виступало проти надання автокефалії Церкві України Вселенським Патріархатом, а тепер всіляко підтримує російське вторгнення в Україну. Я також документую вторгнення Російської Церкви в юрисдикцію Патріархату Олександрійського і всієї Африки в помсту за визнання автокефалії України.
Попри те, що Греція – цілком європейська країна, батьківщина європейських цінностей, багато хто в Греції підтримує російські аргументи. Особливо в церковній сфері. Чому, на Вашу думку, так відбувається?
Я думаю, що феномен підтримки греками Росії має глибоке коріння в минулому. Думаю, що греки, які перебувають у турецькій неволі, очікували порятунку від «світлого роду». За ідеєю, сьогодні в Греції не повинно бути такого рівня русофільства, але воно ототожнюється з антизахідництвом. Також у Греції, з боку релігійних, лівих і крайніх правих людей, лунає риторика, яка вважає, що в усьому винен Захід і що єдина сила, яка чинить опір, – це «Свята Русь». Це вважається «традиційною» і тому більш «справжньою» формою православ’я, але такою, що ґрунтується на несвободі.
Які елементи російського проникнення в церковний сектор ви виявили, зокрема в Греції?
Російське проникнення в Греції через Церкву триває вже кілька років, і були піки цього проникнення з усілякими видами спонсорства з боку Російської Церкви Грецькій Церкві: хресні ходи з реліквіями – наприклад, Хрест Андрія Первозванного з міста Патра у 2013 році подорожував Росією, Україною та Білоруссю – організація конференцій, надання стипендій, переклад грецькою мовою книг Кирила Московського і тодішнього Волоколамського Іларіона з відповідною їх презентацією, мистецькі заходи, будівництво храмів у російському стилі та багато іншого. Це була цілеспрямована і далекосяжна інфільтрація, яка, на щастя, була дещо призупинена перериванням Кирилом Московським вшанування пам’яті архиєпископа Афінського Ієроніма (через українця) та війною.
Як Ви вважаєте, які цілі переслідує Росія в церковних питаннях?
Росія своїми репресіями проти Вселенського Патріархату та інших Церков через українську автокефалію показала, що хоче домінувати у світі. Він прагне, за допомогою російського керівництва, заснувати парафії, єпархії, дієцезії та митрополії по всьому світу. Він всіляко кидає виклик першотронний Константинопольській Церкві і не визнає її провідної ролі в Православ’ї. Крім того, це було видно вже з того, що Російська Церква не брала участі у Святому і Великому Синоді Православ’я на Криті (2016 р.) і переконувала три інші Церкви також не приїжджати. Її мета – утримати якомога більше Церков у сфері свого впливу. Цікаво, що такі православні Церкви, як Румунська та Грузинська, які стикаються з хронічним російським експансіонізмом, не визнали автокефалію Церкви України. Я думаю, що багато Церков бояться російської влади.
Дехто вважає, що ця політика проникнення Російської Церкви не є сучасним явищем, а супроводжувала її протягом століть. Ви згодні з такою думкою?
Це загальновідомо і реальність це підтверджує. Це факт відомий і підтверджується тим, що це факт, який відомий і доведений. Покійний митрополит Нігерійський Олександр говорив мені в інтерв’ю, що Російська Церква роками готувала вторгнення в Африку. Але політика проникнення посилилася після падіння Константинополя під турками (1453), оскільки Росія прагнула стати «Третім Римом», хоча зараз вона стверджує, що не хотіла цього. Сьогодні Росія розвиває відносини з Ватиканом та ісламом, щоб зміцнити свої позиції в православ’ї.
Більшість українців вважає, що політична незалежність країни не може бути повністю досягнута без духовної незалежності. Як Ви прокоментуєте таку думку?
Я був у Києві в 2008 році з Вселенським Патріархом Варфоломієм, коли він здійснив свій перший візит в Україну на запрошення тодішнього президента Ющенка. Я розумів спрагу українського народу до відокремлення від Росії і, звичайно, вважаю, що це має відбутися, якщо він хоче повної свободи. Ми бачимо, що Естонія і Литва багато в чому зробили це раніше. Україна не повинна більше бути об’єктом маніпуляцій з боку Росії, доки вона сама цього не захоче. Росія звинувачує Україну в нацизмі, і саме Росія обмежує будь-яку свободу на власній території. Права людини в Росії є… гріховними. Саме тому ми бачимо, що будь-хто, хто говорить про мир в Росії, негайно переслідується. Але я думаю, що Україна зараз хоче жити вільно.
Панайотіс Ант. Андріопулос – вивчав богослов’я в Афінському університеті, візантійську та європейську музику. Викладає богослов’я в середній школі. Його статті та дослідження з богослов’я і культури публікуються в наукових збірниках і журналах. Проводить інтерв’ю з діячами Церкви, літератури та мистецтва. З 2008 року веде блог “Приватна дорога” та сайт “Світло Фанару”, які висвітлюють діяльність Вселенського Патріархату. У грудні 2021 року Вселенський Патріарх Варфоломій нагородив його титулом Найвищого Судді Великої Церкви Христової.
