До храму св. Миколая у Києві завітав американський паломник, який пройшов понад 800 км пішки. Він залишив у храмі хрест, який ніс на спині протягом 72 днів свого паломництва з Варшави до Києва. Сучасного «Ісуса» звати Джимі, а головною метою його подорожі були надія і любов,якими він хотів поділитися з кожним, кого зустрічав на своєму шляху.
Про це повідомляє credo.pro
Дуже символічно, що він вирішив пройти з важким хрестом дорогами України, яка вже понад півтора року несе важкий хрест війни. У понеділок, 13 листопада 2023 року, Джимі нарешті дійшов до столиці, яка мужньо витримала спробу росіян захопити її в лютому 2022 року, і затримався на Майдані, який відомий усьому світові як символ свободи і боротьби за незалежність.
Як тільки-но Джимі увійшов до Києва, його біла туніка частково розірвалася. Він запитував себе: що це за знак? Адже впродовж 70 днів він потрапляв у ній під дощ, вітер, зливи, буревії, був у ній і вдень, і вночі. Увесь цей час туніка була ціла, а тут поли його одягу розірвалися… Для Джимі це було знаком мети його подорожі з хрестом, з яким він дуже зжився.
За його словами, шукаючи місце для ночівлі, перше і найважливіше місце він шукав для хреста, який символізує Ісуса і неподілене християнство — адже Ісус молився на хресті щоб усі були одно.
«Видно, що хрест для Джимі має велику цінність, адже коли я пробував його нести на собі, то відчув, що він справді важкий, — каже о. Павло Вишковський ОМІ, настоятель парафії св. Миколая. — Без хреста Джимі відчуває себе роздягненим, так він мені сказав».
«Дорогою багато людей, зокрема і священники у 4-5 храмах, пропонували мені залишити у них мій хрест, але я хотів донести його до кінця», — каже Джимі. Після відвідин Майдану Незалежності Джимі подався до храму св. Миколая, і, дізнавшись його історію, вирішив залишити свій хрест саме тут.
Побачивши, у якому стані перебуває святиня, Джимі сказав: «Зараз я перебуваю у храмі святого Миколая. Він має великий хрест. Я дізнався історію цього храму: вже 33 роки його не повертають парафії для його єдиного призначення. Я також чув, що [за радянських часів] його перетворили на склад чи щось подібне. Я вважаю ганебним, що ця будівля могла використовуватися якось інакше, ніж храм. Бо якщо ви поглянете на цю архітектуру, ви поставите собі питання: навіщо робити з неї щось інше? Я довідався, що кілька років тому тут була пожежа. Можливо, ми могли би щось зробити, щоб відновити храм? Це дуже гарна святиня, і я радий, що мене запросили тут побувати».
