У Києві 15 листопада демонтували пам’ятник російському поетові Олександру Пушкіну. Він знаходився у парку імені Івана Багряного (колишній парк Пушкіна).
Кореспондентка Суспільного Дар’я Григоренко побувала на місці події та розпитали перехожих, як вони поставилися до такої ініціативи.
Киянка Ольга радіє знесенню пам’ятника Пушкіну у Києві. Каже, після повномасштабного вторгнення росіян в Україну, цей монумент у столиці особливо муляв очі.
“Російської культури не має бути в Україні. Нам треба вивчати свою культуру. У нас є багато діячів, які за радянських часів незаслужено ігнорувалися і заборонялися. Тому, дуже правильно зробили”, — говорить жінка.
На місці знесеного Пушкіна пані Ольга хотіла б бачити українського письменника Івана Франка.
“Думаю, що постать Франка в Україні недооцінюють. Це була дуже розумна людина і Пушкіну до нього далеко братися”, — вважає Ольга.
Протилежної думки Любов Щербина. Вона працює у Києві бібліотекаркою. Кореспондентам Суспільного розповіла, що про постать Пушкіна знає чимало і була проти знесення пам’ятника.
“Усі письменники будь-якого століття, особливо Пушкін — це світова спадщина. Пушкін теж був невдоволений тодішньою владою. Для чого вчепилися у цього Пушкіна, не розумію”, — каже Любов.
За словами жінки, вона цінує і постать Івана Багряного, чиїм ім’ям перейменували парк, який раніше називався на честь Пушкіна.
“Я бібліотекар. Я читаю і Багряного, і не покину ніколи читати Пушкіна, бо я його люблю. А ці люди, які його обмовляють, вони, мабуть, просто не знають, хто це такий”, — зазначає Любов Щербина.
Знесення пам’ятника Пушкіну підтримує й історик, доцент кафедри археології та музеєзнавства історичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка Кирило Третяк. У коментарі Суспільному він розповів, що радянська влада встановлювала пам’ятники російським письменникам і діячам в усіх республіках СССР — як символ імперії й панування.
“Це символ панування російської культури як нібито передової. Культури “старшого брата” на території Радянського Союзу. Це така верхівка, як зірка на ялинці, яка мала символізувати, мовляв, ви усі тут маєте свої національних поетів, письменників, вчених. Це дуже добре. Але ось є єдиний головний бог у цьому пантеоні — це Пушкін, як символ гідридної колонізації”, — каже Кирило Третяк.
Пушкін сприймав Україну як російську територію і це добре проглядається у його творах, вважає історик.
“Варто згадати, що у Пушкіна є твори присвячені українській історії й варто їх почитати й зрозуміти як він ставився до України. Зокрема, красномовна поема “Полтава”, де він описує Мазепу й усе, що з ним пов’язано. І стане зрозуміло, яку ідеологію сповідував Пушкін”, — зазначає історик.
