Святитель Іоанн Милостивий, патріарх Олександрійський, народився на Кіпрі у VI столітті в родині знатного вельможі Єпіфанія. З волі батьків одружився і мав дітей. Коли дружина та діти святого померли, він став ченцем: суворим постником та молитовником.
Його духовні подвиги здобули йому популярність, і коли овдовіла патріарша кафедра в Олександрії, імператор Іраклій і все духовенство вблагали святого Іоанна зайняти патріарший престол, нагадують Дніпровська та Вінницько-Барська єпархії ПЦУ.
Святитель гідно ніс архіпастирське служіння, дбаючи про моральне та догматичне виховання пастви. Під час свого патріаршества він викрив і вигнав з Олександрії єретика монофеліта-антіохійця Фуллона.
Але головною своєю справою святитель вважав милостиню і благодіяння всім нужденним. На початку свого патріаршого служіння він наказав порахувати жебраків та убогих в Олександрії. Їх виявилося понад сім тисяч чоловік. Всім цим нещасним святитель давав щоденне безкоштовне харчування. Двічі на тиждень, у середу та п’ятницю, він виходив до дверей патріаршого собору і, сидячи на паперті, приймав усіх, хто потребував: допомагав скривдженим, роздавав милостиню. Тричі на тиждень він відвідував лікарні, допомагаючи страждальцям. У цей час імператор Іраклій вів важку війну з перським царем Хозроєм ІІ. Перси пограбували та спалили Єрусалим, захопивши безліч полонених. Святий патріарх Іоанн виділив більшу частину церковної скарбниці для їхнього викупу.
Святитель ніколи не відмовляв тим, хто просить. Якось по дорозі до лікарні він зустрів жебрака і велів дати йому 6 срібняків. Жебрак, змінивши одяг, обігнав патріарха і знову почав просити милостиню. Іван знову дав йому 6 срібняків. Коли ж жебрак втретє попросив милостині і слуги стали гнати настирливого прохача, патріарх наказав дати йому 12 срібняків, сказавши: “Чи не Христос спокушує мене?” Два рази святитель давав гроші купцеві, який терпів аварії корабля, а втретє дав йому корабель, що належав патріархії, наповнений пшеницею, на якому купець здійснив благополучну подорож і повернув борг.
Святий Іоанн Милостивий був відомий своїм лагідним ставленням до людей. Одного разу святитель змушений був за якусь провину відлучити від Церкви одного клірика. Той, хто провинився, озлобився на патріарха. Святитель хотів покликати його для розмови і забув про це. Під час Божественної літургії святий згадав слова Євангелія: коли приносиш свій дар на вівтар і згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, – залиш дар свій і спершу помирись з братом твоїм (Мт.5,23-24). Святитель вийшов з вівтаря, покликав до себе клірика і, впавши перед ним на коліна, всенародно вибачався.
Приголомшений клірик розкаявся у скоєному і згодом став благочестивим священиком.
Незадовго до смерті святий Іван змушений був через хворобу залишити свою кафедру і піти на о. Кіпр. Під час поїздки на кораблі хворому святителю був знак від Господа. У сонному видінні йому з’явився світлозорий чоловік і сказав: “Цар царів кличе тебе до Себе”. Це бачення передбачило швидку смерть патріарха. Прибувши на Кіпр, до рідного міста Амафунта, святитель зі миром відійшов до Господа.
