15 жовтня у Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні – Андріївському храмі Екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл звершив Божественну Літургію у співслужінні архімандрита УПЦ Гавриїла (Анисимова) – намісника ставропігійного чоловічого монастиря на честь преподобного Паїсія Величковського, що знаходиться в тимчасово окупованому Криму, та протоієрея Віктора Мартиненка.
Про це повідомила Місія Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні.
Під час богослужіння були піднесені заупокійні прохання до Бога за полеглих воїнів ЗСУ та мирних жителів, вбитих загарбниками.
У своїй проповіді єпископ Команський Михаїл закликав вірян бути милосердними до всіх людей, навіть до тих, хто робить їм зло.
“Господь вчить нас відділяти людину від гріха, адже людина будь-яка сама по собі, як творіння Боже, як дитина Божа вона любима Богом. А те що вона вчиняє часом недобре, часом дуже зле, часом неприйнятно. Але це не її природа, це її заблудження, це її вада, це її хвороба, але сама по собі людина – це дитина Божа” – сказав архієрей.
Очільник Ставропігії Вселенського Патріарха в Україні також закликав християн не втрачати людської подоби в жазі помсти чи злості.
“Ці слова Господні про те, що ми покликані бути милосердними, вчать нас не перестати бути людьми. Адже дуже легко захопившись жагою помсти, злістю, переступити межу і втратити людську подобу” – сказав він.
У своїй проповіді єпископ Команський також згадав про те, що Україна переживає ворожу навалу і що “бути милосердним, не означає не захищатися, не означає сісти і нічого не робити”.
“Якщо ми бачимо, що людина потребує допомоги і звертається до нас, не відмовляймо,” – сказав єрарх Вселенського Патріархату. “Будьмо милосердними, пам’ятаючи, що зрештою всі ми люди і кожен з нас в певний момент свого життя може опинитися також у складній ситуації”.
Єпископ Команський Михаїл закликав усіх християн пам’ятати, що вони покликані бути милосердними, як є милосердний Отець наш Небесний.
Повний текст проповіді:
“Сьогодні були напевно одні з найважчих місць для реалізації з Євангелія, адже Господь сьогодні вчить нас уподібнюватися Богу в милосерді. Сьогоднішній Євангельський уривок починається словами: “Як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм”. Будьмо відверті, зізнаємося, що напевно в кожного в житті був момент коли людина задала собі питання, а чого ж Господь не сказав навпаки: “Як люди поступають з тобою, так і ти з ним поступай кожного разу”. Але в тому-то і задум Божий, що Господь міряє людину, життя, не так, як міряємо ми в нашому побуті, в повсякденному житті.
Чому? Він показує нам шлях особливий, для особливого розвитку. Зрозуміло що це не означає не захищатися, навіть своєю бездіяльністю, можливо, допомагати злу. Але Господь вчить нас відділяти людину від гріха, адже людина будь-яка сама по собі, як творіння Боже, як дитина Божа вона любима Богом. А те що вона вчиняє часом недобре, часом дуже зле, часом несприйнятно. Але це не її природа, це її заблудження, це її вада, це її хвороба, але сама по собі людина – це дитина Божа. І ось тому то Господь і показує нам той ідеал, до якого ми покликані наближатися.
Уявімо, якби апостол Павло, про подорожі якого і перипетії якого ми сьогодні з вами чули в посланні, як його спускали зі стіни з міста, як його били, гнали, якби він йшов з проповіддю Євангелія саме в такий спосіб. Там де на нього насварилися, він би почав сваритися у відповідь. Там де його побили камінням, він би набрав каміння і пішов відповідати. Там де його лупцювали палками і він би так робив. Напевно і проповідь Євангелія тоді була б не дуже переконливою. Чому? Тому що він би явив те, що віра, що Слово Боже ніскільки його не змінило, не зробило його людиною яка мислить саме в категоріях Божих і ставиться до інших людей саме, як до дітей Божих.
Але на щастя ми з вами бачимо, що палкий, колись можновладний фарисей який навіть мав владу арештовувати християн і кидати їх до в’язниці, смиряється, терпить це все заради проповіді Христа, якого він колись гнав. Бо він свого часу пізнав це Одкровення, милість Божу і задум Божий про людину.
Сьогодні і ми з вами покликані, хто скільки може, кожного дня, в нашому побуті, ми постійно стикаємося з людьми: з рідними, з сім’єю, з близькими, з друзями і з тими хто вороже до нас ставиться. Сьогоднішній заклик Божий якраз звернений до нас, щоби ми завжди пам’ятали, що ми є не просто люди, ми є християни і ми покликані саме наближатися до Бога ось цьому уподібненні Йому, в тому щоб бути милостивими. Щоби якщо навіть з людиною в нас якісь недобрі стосунки, але ми бачимо, що вона потерпає допомогти їй. Щоби бути милостивими якщо бачимо, як людина потребує і просить нас про допомогу, не очікуючи віддячить вона нам, чи не віддячити, чи буде нас паплюжити? Допомогти їй в міру своїх сил, скільки Господь дає нам можливості, сил, змоги.
Зрозуміло, що дехто може сказати, от зараз ми переживаємо ворожу навалу, ворог вдерся до нас в країну, вбиває наших людей, то що ж і нам сидіти нічого не робити? Зовсім ні. Тому що в даному випадку – це така ситуація, про яку ми з вами говорили, що бути милосердним, не означає не захищатися, не означає сісти і нічого не робити, чекаючи ніби Господь все за нас зробить. Ні. Ці слова Господні про те, що ми покликані бути милосердними, вчать нас не перестати бути людьми. Адже дуже легко захопившись жагою помсти, злістю, переступити межу і втратити людську подобу. Почати ненавидіти всіх людей, просто по факту їхнього існування. І ось саме цьому запобігають ці Євангельські слова Господні. Господь каже будьте милосердні.
Повертаючись до того, про що ми казали, якщо ми бачимо, що можливо посварилися з сусідом, можливо ми маємо непорозуміння з нашим родичем, але ми бачимо, що людина потребує допомоги і звертається до нас, не відмовляймо. Будьмо милосердними, пам’ятаючи, що зрештою всі ми люди і кожен з нас в певний момент свого життя може опинитися також у складній ситуації. І кожний з нас, якби би міцно він не стояв на ногах, якби він не був впевнений у своєму майбутньому, колись може просити про допомогу. Дай Бог, щоб і тоді знайшлись люди, які б відгукнулися і допомогли.
Як би тяжко не було, як би ми не дратувалися на інших людей, пам’ятаймо, що ми покликані бути милосердними не до гріха, а саме до людини. До людини, як Божої дитини, Божого творіння, до тієї, за яку також розпявся Христос.
Постараємося сьогодні вийшовши з церкви пам’ятати ці слова, що ми покликані бути милосердними, як є милосердний Отець наш Небесний. Амінь.
