Нещодавно в рпц вкотре насварили священика за молитву за мир, а не перемогу окупантів. Інцидент стався у селі Погорєлоє Городище Тверської області, де у місцевому храмі служить молодий 28-річний священник Ілья Гавришків. Саме він насмілився самостійно змінити текст молитви, яку в рпц читають за богослужінням.
Така самодіяльність неабияк розлютила місцевого єпископа, який змусив свого підлеглого публічно вибачатись як перед собою так і перед прихожанами. Сам же священник, імовірно, боячись втратити місце служіння і сам священицький сан, свою поведінку пояснив як «дурість, нерозуміння, непорозумінням, через що він особисто відчуває себе винним перед росіянами».
Подібний випадок це не новинка для московської патріархії. Як ми вже писали у наших попередніх публікаціях, в рпц навіть позбавили сана священника, який також замінив слова «перемога» на мир. Мова йде про московського священника Івана Коваля, якого за таке «самоуправство» ще в лютому цього року особисто очільник рпц Кирило Гундяєв заборонив у служінні, а вже в травні московський церковний суд позбавив його сану.
Як пояснив тоді заступник очільника церковного суду протоієрей Владислав Ципін, священника заборонили не за слово «мир», а за непокору своєму церковному керівництву, яке «благословило» читати молитву так як написано, а не так як хочеться.
Подібних випадків на росії є чимало. Та чи дійсно священники, такими самовільними замінами всього лише одного слова, порушують церковну дисципліну і чи правомірно їх за це карати і позбавляти сану? Спробуємо в цьому розібратись.
Перш за все варто відзначити, що в Церкві і справді існують окремі тексти, в тому числі і молитов, за довільну зміну яких, можна отримати навіть і анафему. Проте ці тексти, зазвичай, є догматами самої Церкви, тобто віровизначеннями, які сформулювані були Вселенськими соборами, і якими власне пояснюється в що вірують християни. В історії за кожне слово і навіть літеру чи буквосполучення точились запеклі дебати між святими отцями, бо ж та сама літера чи слова відігравали велику роль. До таких догматичних текстів відносяться наприклад, Символ віри, чи слово «Богородиця», яке єретики прагнули замінити на «Христородиця», намагаючись тим самим применшити значення Пречистої Діви Марії.
Утім «молитва о Святой Русі», яку, з благословення Кирила Гундяєва, читають в рпц до числа догматів не належить. Ця молитва не була прийнята всією Церквою, і більше того навіть не приймалась на жодному засіданні якогось із керівних органів московського патріархату, як то архієрейському соборі, чи то синоді. Вона лише є благословенням самого Кирила і імовірно ним же і складена. Проте якоїсь суттєвої канонічної сили, яка б надавала її якогось особливого значення і в апріорі захищала від будь-яких найменш змін в ній – немає. Тому будь-який священник рпц, який при її читанні замінює слово «перемога» на «мир», ніякого гріха і догматичного порушення не робить.
Проте така гра слів підмінює власне ту ідею, яку автор вклав у сам зміст цієї молитви, а саме перемога окупантів. Під цією «перемогою» розуміється окупація України та інших країн, які рашисти прийшли визволяти, тим самим намагаючись відновити «величіє вєлікай расіі». Логічно, що кожен свідомий священнослужитель, який це розуміє і робить таку заміну слів. Хоча звісно не кожен священник розуміє всього справжнього змісту, а слова виправляє через щире бажання припинення війни і настання миру, у їх випадку, того який був раніше. Проте як у першому, так і в другому випадку нічого лихого і протизаконного він не робить, а тому не має підстав його осуджувати, чи називати «врагом родіни».
Інший аспект цього питання полягає в тому чи можна покарати такого священника, як бунтаря, який не підкорюється волі свого церковного керівництва? Як бачимо на практиці – можна. Ба більше в історії саме так і навіть гірше вчиняли з усіма сповідниками віри, які не хотіли підкорюватись волі єретиків, які займали високі посади. Усі заборони і покарання, які були накладені на них, як показала історія, виявились нікчемними.
Тому підсумовуючи усе вище сказане, можемо констатувати, що згадані випадки не є якимись канонічними чи догматичними порушеннями, і навіть не бунтарством чи непослухом. Належних підстав для накладання покарання на священників, які свідомо замінюють слово «перемога» на «мир» – не має! Карають же їх не стільки за непокору до свого священноначалія, а за непокору до російської агресії і шовіністичний кремлівській політиці, яке церковне керівництво сховало у цій молитві в одному слові . Іншими словами, грішать не ті священники, які замінюють слово «перемога» на «мир», а ті які молячись «за перемогу» бажають зла своїм ближнім.
Джерело: Духовний Фронт України
