24 вересня у Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні – Андріївському храмі Екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл звершив Божественну Літургію у співслужінні архімандрита Гавриїла Антсимова, протоієрея Олександра Колб та протоієрея Андрія Герасименка.
Про це повідомляє Місія Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні.
Під час богослужіння були піднесені заупокійні прохання до Бога за полеглих воїнів ЗСУ та мирних жителів, вбитих загарбниками.
Єпископ Команський Михаїл роз’яснив прихожанам притчу про таланти. Він наголосив, що Господь дарує кожній людині таланти, які треба розвивати та використовувати на благо інших.
“Якщо в нас є якісь таланти, якийсь хист, розвиваймо його, розвиваймо щоби стати кращими в ньому. Щоб ділитися цим талантом з іншими людьми”, – йшлось у проповіді Екзарха Вселенського Патріарха в Україні.
Як у притчі, ми також отримали в управління певні дари та можливості. Якщо ми їх не використовуємо та лише накопичуємо для себе, то стаємо як лінивий раб.
За словами єпископа Команського, треба розвивати свої таланти та ділитися ними з іншими для слави Божої. Тоді Господь винагородить нас за вірну службу, як це і було у притчі.
“Звісно, що під талантами, Господь розповідаючи цю притчу, мав на увазі не гроші. А ті таланти, які Господь дає кожному. Кожному дає згідно по силі, згідно характеру, скільки людина може зреалізувати, скільки людина може жити в своєму житті. І ми так само є тими особами, якими Господь кожному з нас дав якийсь талант”, – зазначив єрарх.
Єпископ Михаїл завершив свою проповідь закликом до всіх присутніх використовувати свої дари для слави Божої і на користь оточуючим.
Повний текст проповіді нижче.
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь. Дорогі друзі знову і знову Господь говорить до нас притчами, загальновідомими. Ті які ми з вами чули багато-багато разів, але варто завжди собі нагадувати і ще, і ще слухати. Чому? Тому що кожна притча – це не тільки для тих людей було сказано, які оточували Спасителя на сам момент їх проголошення. Кожна притча – це і приклад для нас і з вами.
Подивимося сьогодні на цих рабів, яким (Господь) господар давав в управління свій маєток. Вони отримали величезну милість, можна сказати на цей час, адже раби самі були річчю. Вони не були суб’єктом дій. Вони отримали великі гроші від свого господаря і відповідно своїми устроями, пішли кожен, як написано в Євангелії, вкладати в діло. Але один чоловік поступив ліниво. Адже Господь каже, що він не тільки лукавий раб, а й лінивий. Що він навіть не потрудився зробити нічого. Ба більше того, він не тільки це не вклав це у діло, як це робили інші, а господар його, викриваючи, каже йому дивну річ. “Дав би добро моє лихварям”. В Старому Завіті це було заборонено, між своїми людьми, взагалі давати гроші в рост. Тобто він каже, ти не те що навіть не пішов і не вклав у діло, не почав працювати з ними, треба було просто віддати лихварям, щоб вони працювали за тебе. А ти і цього не зробив.
Звісно, що під талантами, Господь розповідаючи цю притчу, мав на увазі не гроші. А ті таланти, які Господь дає кожному. Кожному дає згідно по силі, згідно характеру, скільки людина може зреалізувати, скільки людина може жити в своєму житті. І ми так само є тими особами, якими Господь кожному з нас дав якийсь талант.
Можливо навіть і людина сама часом і не розуміє, який в неї талант і інші про це кажуть. Вона віднєкується, а потім забуває про це і головне, що не робить свої таланти в чому б то не було. В якій би галузі професії, чи міжміських стосунках. Якщо людина це не вживає на користь інших людей, вона стає як той чоловік, який пішов і сховав свій талант у Землю. Ніколи ж такого не було. Раби завжди виконувати тільки чорну роботу, або прислуговували безпосередньо господарю, а тут їм дали в управління цілі маєтки. І ось ця притча це є нагадування нам про те, що щоб ми не мали в своєму житті, чи добре здоров’я, чи добру вроду, чи здобули багато-багато здобутків в професійній діяльності, в суспільній діяльності, чи маєтків багато набули. По суті це те, що Господь дає нам у тимчасове користування. Ми з собою цього не заберемо із цього світу. Якщо накопичувати складати, як зробив той один нерозумний раб, то воно все-таки піде, до кінця життя не буде використане за своїм призначенням.
І тільки якщо людина використовуючи всі ті здобутки, що Господь їй дарував в цьому житті, використовує і для себе, і для близьких, і для рідних і для інших людей, але все це робити для слави Божої, ось тоді, кожний хто виконавши своє призначення, навіть по використанню цих талантів, прийде і зможе почути від Господа слова: “Гаразд, добрий рабе і вірний. У малому ти був вірний, над великим тебе поставлю”.
Отже дорогі друзі не лінуймося. Якщо в нас є якісь таланти, якийсь хист, розвиваймо його, розвиваймо щоби стати кращими в ньому. Щоб ділитися цим талантом з іншими людьми. Щоби через нас прославлялося ім’я Боже. І завжди уважно читаймо всі притчі, які говорить Христос. Бо Він їх говорить і для нас з вами також і їх нам варто якомога частіше перечитувати, нагадувати собі. І відповідно управляти своє життя, згідно зі словом Божим.
