У євангельському читанні неділі після Воздвиження, ми чуємо слова Спасителя: «хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде» (Мк. 8:34). Чи актуальні ці слова Христа для людини ХХІ століття? Адже час і прогрес пішов дуже далеко, і подекуди здається, що вчення Христове стало застарілим, архаїчним. Від днів земного життя Сина Божого, людина здійснила прорив у науці, зробила чимало відкритів, полетіла в космос, створила штучний інтелект і навіть впритул наблизилась до можливості клонування.
Та не зважаючи на усі ці досягнення людства, незмінними лишаються спокуси, які лишились тими ж, що і в часи Христа. Лишень зараз вони змінили зовнішню обгортку, і стали більш доступними, а подекуди і більш привабливами. Тому і буває так, що людина віддає віддає свою душу їм, присвячує цьому все своє життя, відкидаючи Хреста, який кличе взяти свій хрест та слідувати за ним! Що ж означає «нести свій Хрест» і що таке «зректись себе»?
«Нести свій хрест» це означає з радістю приймати усі печалі та радості, які виникають на нашому земному шляху. «Зректися себе», – означає відректися від того, що пропонує нам наша чуттєва людина, зректися всього того, що стоїть на заваді нашому спасінню.
«Йти за Христом» – означає любити і добровільно втілювати у своє життя вчення Христове. Все своє життя ми повинні спрямовувати до жертовної любові до наших ближніх. «Йти за Христом» — означає любити тих, хто ненавидить нас, благословляти тих, хто проклинає нас, віддати за необхідності своє життя за ближніх своїх.
Утім усі ми повинні пам’ятати, що хрест — це не тільки всі прикрощі, біди та спокуси. Хрест — це праця, сполучена зі самовдосконаленням, праця на благо родини й Батьківщини; хрест — це подвиг в ім’я свого народу і віри. Від хреста не можна відмовитися нікому. Його має нести кожен, навіть і той, хто не йде за Христом.
Яким є наш особистий хрест? У кожного він різний, ми його не обираємо, він даний нам Богом. Церковне передання зберігає притчу про те, як одна людина нарікала на Бога через важкість її хреста. Тоді Господь взяв від неї цей хрест, поклав серед інших і дав можливість цьому чоловікові самому обрати свій хрест. Довго перебираючи і приміряючи різні хрести, які з виду здавались гарними і легкими, а на ділі сильно тиснули, цей християн обрав саме той хрест, який і був даний йому Богом від народження.
Ця притча не втрачає своєї актуальності і сьогодні. Адже дуже часто, спостерігаючи за добробутом іншим, ми нарікаємо на своє життя, вважаючи, що Бог нам дав хрест не по нашим силам. Хто так думає, той глибоко помиляється. Адже Господь дає хрест кожному по мірі його сил та можливостей, Він ніколи не дасть тягар, який людина не зможе пронести упродовж усього свого життя. Тому із вдячністю будемо нести свій хрест, і нехай у цьому допоможе нам Господь.
