14 вересня християни відзначають свято на честь Всесвітнього Воздвиження Чесного І Животворчого Хреста. Це вже друге велике дванадесяте свято, яке в Україні відзначатимуть за новоюліанським календарем.
Відомості про історію цього свята міститься в церковному переданні. Як відомо з історії, після зруйнування Єрусалиму, язичники намагалися повністю знищити спогади про священні місця, де постраждав за людей і воскрес Ісус Христос. Імператор Адріан (117 – 138) наказав засипати землею Голгофу і Гріб Господній, а на штучному пагорбі поставити капище язичницької богині Венери і статую Юпітера. На це місце збиралися язичники і здійснювали ідольські жертвопринесення.
Однак через 300 років великі християнські святині – Гріб Господній і Животворчий Хрест були знову знайдені християнами і відкриті для поклоніння. Це сталося при рівноапостольному імператорові Костянтині Великому, першому з римських імператорів, який припинив гоніння на християн. Він прагнув відшукати Хрест, на якому був розп’ятий Ісус Христос. Для цього рівноапостольний Костянтин направив до Єрусалиму свою матір, благочестиву царицю Олену, з посланням до Патріарха Єрусалимського Макарія. Хоча свята цариця Олена була вже в похилому віці, вона з натхненням взялася за виконання цього доручення.
Прибувши до Єрусалиму вона повеліла знищити язичницькі капища і статуї. Розшукуючи Животворчий Хрест, цариця розпитувала християн та іудеїв, де саме був розіп’ятий Христос. Упродовж тривалого часу її пошуки залишалися безуспішними. Нарешті, їй вказали на одного старого єврея на ім’я Юда, який повідомив, що Хрест лежить там, де стоїть капище Венери.
Капище зруйнували і, звершивши молитву, почали копати землю. Незабаром були виявлені Гріб Господній і неподалік від нього три хрести, дощечка з написом, зробленим за наказом Пилата, і чотири цвяхи, що пронизали тіло Господа.
Щоб дізнатися, на якому з трьох хрестів був розп’ятий Спаситель, Патріарх Макарій по черзі поклав хрести на одного небіжчика, якого проносили недалеко від того місця. Коли був покладений Хрест Господній, мрець ожив. Побачивши воскреслого, всі переконалися, що знайдено Хрест Господній.
Християни, в незліченній кількості прийшли поклонитися Святому Хресту. Вони просили святителя Макарія підняти святий Хрест, щоб всі могли, хоча б здалеку побачити Його. Тоді Патріарх і інші священнослужителі почали високо піднімати Святий Хрест, а народ, в цей момент, виголошував: “Господи, помилуй”, і благоговійно поклонявся Чесному Древу.
Ця урочиста подія відбулася в 326 році. При знайдені Животворчого Хреста звершилося й інше чудо: важкохвора жінка, при осінення її Святим Хрестом, відразу одужала. Старець Юда та інші юдеї увірували в Христа і прийняли святе Хрещення. Юда отримав ім’я Киріак і згодом був висвячений на єпископа Єрусалимського. У царювання Юліана Відступника (361 – 363) він прийняв мученицьку смерть за Христа.
Невдовзі свята Олена привезла з собою до Константинополя частину Животворчого Древа і цвяхи. Рівноапостольний імператор Костянтин повелів спорудити в Єрусалимі величний і великий храм на честь Воскресіння Христового, що включав в себе і Гріб Господній, і Голгофу. Храм будувався близько 10 років. Свята Єлена не дожила до освячення храму; вона померла в 327 році. Храм був освячений 13 вересня 335 року. На наступний день, 14 вересня, встановлено було святкувати Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста. Так власне і було встановлено дату святкування цієї події, яка лишилась і дотепер.
Щодо подальшої долі Хреста Господнього існує багато різних думок. За одними джерелами, Животворчий Хрест залишався до 1245 року, тобто, сьомого хрестового походу, у тому вигляді, яким він був знайдений царицею Оленою. Згідно ж церковного передання, Хрест Господній був роздроблений на малі частини та рознесений по всьому світу. Більша його частина зберігається досі в Єрусалимі, в особливому ковчезі у вівтарі храму Воскресіння Христового.
