Московська патріархія продовжує тріскати зсередини. Окрім Латвії, насторожуючи сигнали для РПЦ з’явились у Молдові. Нагадаємо, що там триває повноцінний конфлікт інтересів між Молдавською митрополією РПЦ та Бесарабською митрополією Румунської Церкви. Остання посилює свою присутність у Молдові. Цьому сприяє влада самої Молдови, на чолі із Президентом Майєю Санду. Власне у цих процесах можна простежити курс подалі від москви і поближче до ЄС, про що ми вже говорили у нашій минулій публікації.
Активізації таких процесів сприяла російська агресія проти України. Повномасштабне російське вторгнення в Україну, показало як кремль використовує у цій війні свою церкву. Та і сама російська церква на чолі із патріархом Кирилом Гундяєвим, схвалюючи і благословляючи дії агресора, скомпрометувала себе. Очевидно, що все це відкрило скриньку Пандори, і змушує керівництва тих країн, в яких присутня московська патріархія, обмежувати її вплив і присутність. Це відбувається в Латвії, тепер же подібні процеси набирають обертів і в згаданій Молдові.
Яскравим прикладом цього стало нещодавнє повідомлення про можливу передачу Кишинівської духовної академії Бесарабській митрополії. З такою ініціативою до Президентки Молдови звернувся Голова сенату Румунії Микола Чуке. Імовірний факт передачі цього духовного вишу завдасть відчутного удару не лише по молдавській частині російської церкви, але і по всьому іміджу московської патріархії.
Бо ж очевидно, що втративши духовну академію, молдавська митрополія втратить «кузню кадрів», а сама московська патріархія позбудеться розсадника та інкубатора «руського міра» в Молдові. Закономірно, що з передачею самої Академії відбудеться зміна і манера викладання, а це автоматично означатиме для москви ще й втрату місця для вербування агентів згаданої шовіністичної ідеології.
До поки ж в самій московській патріархії не надають належної уваги як цьому випадку, так і в цілому всій проблемі. Звичайно, що ноти протесту подаються, і робляться відповідні заяви, проте самі причини проблеми так і не вирішуються. І це не дивно. Адже в РПЦ зараз не до цього, бо ж в них є справи більш важливі.
Як відомо, зараз більша частина чи майже вся РПЦ зараз зайнята Україною, а саме війною, яку тут розв’язала росія. Окрім цього половина Данилового монастиря переймається просвіченням Африки і пошуку церковних темношкірих сепаратистів для свого так званого африканського екзархату. Інша ж половина регулярно чатує за всіма висловами представників Вселенської Патріархії, щоб знайти в їх словах хоч щось схоже на єресь, щоб власне у цій єресі звинуватити і осудити сам Константинополь.
З іншого ж боку така мала увага до наявних проблем обумовлена сподіванням російських церковників на так зване «відновлення радянського союзу 2.0». В москві надіються, що окупувавши Україну, кремль піде далі і підкорить собі усі колишні радянські республіки, які в росії вважають «ісконнимі русскімі зємлямі», і відповідно усі церковні проблеми вирішаться самі собою. Власне так колись і робила більшовицька влада разом із московською патріархією.
Утім як церковники так і можновладці у своїх надіях не враховують один важливий момент. І це те, що за ці більш як сотню років, країни колишнього радянського табору, проаналізували помилки своїх пращурів, а тому зараз роблять все, щоб їх не допустити знову. Тому марні всі сподівання кремля і Данилового монастиря. Їх підступні і лукаві плани приречені на поразку, а тому варто подумати про відповідальність за свої лихі вчинки як перед земним судом, так і небесним.
Текст: Духовний Фронт України
