14 липня Митрополит Київський і всієї України Епіфаній очолив літургію в кафедральному соборі ПЦУ. На честь Винесення чесних древ животворчого Хреста Господнього предстоятель виголосив проповідь. Пропонуємо ознайомитись з її повним текстом, опублікованим на офіційному сайті ПЦУ.
Історично сьогоднішнє свято пов’язане з традицією Константинопольської Церкви саме цього дня розпочинати звершувати урочисті процесії зі святинею, яку переносили вулицями міста з молитвами і перед якою народ звершував поклоніння. Велика частина животворчого Хреста Господнього протягом року зберігалася у царському палаці, напередодні свята її урочисто несли до великої соборної церкви Святої Софії, а потім протягом часу аж до Успіння Пресвятої Богородиці народ поклонявся Хресту. В пам’ять про цю традицію і ми сьогодні розпочинаємо з пошанування Хреста наш двотижневий Успенський піст.
Через це ми не лише згадуємо дані церковні традиції, але в першу чергу нагадуємо собі значення хресної жертви Спасителя, яка була принесена заради кожного з нас. Безгрішний Син Божий за нас приймає розп’яття, приймає за нас на хресті покарання, проливає кров, терпить тілом Своїм муки і помирає. Він ніякого зла не вчинив, але як жертовний Агнець, Христос бере на Себе гріхи світу, щоби пречистою Своєю кров’ю омити їх і дати людству нове начало у Своєму воскресінні.
Окрім спогаду про спасительну жертву, Хрест нагадує нам також про глибину і велич смирення Сина Божого. Ми знаємо, що перший гріх у світі явився через гордість, через пихату непокору найвищого з ангелів, який сам себе спокусив власною могутністю і відпав від Бога, ставши сатаною, тобто противником Господнім. Цією гордістю сатана спокусив також частину ангелів, які відпали разом із ним, ставши бісами. А потім він спокусив і перших людей, пообіцявши їм, якщо не послухають волі Божої, що вони самі стануть як боги.
Отже, саме через гордість, через противлення волі Божій, яке сталося серед ангелів та у перших людей, зло, гріх та смерть увійшли в світ. Тому, щоби перемогти їх та звільнити людство від рабства дияволу, Син Божий виявляє найглибше смирення. Він, Творець неба і землі, принижує Себе, приймаючи образ раба, як каже Писання. І Він, на противагу гордості диявола та людей, виявляє беззаперечне і жертовне смирення. Не маючи ніякої провини – Він приймає покарання. Не вчинивши ніякого зла – Він приймає осудження і ганьбу. Бувши Сам джерелом життя – Він проливає кров Свою і віддає плоть на муки і на хресну смерть. Він є началом і джерелом благословення, але добровільно приймає на Себе прокляття закону, на яке засуджений всякий, повішений на древі.
Саме тому Хрест Христовий – це і нагадування про жертовну смерть Спасителя заради нас, але це також і видимий знак та образ тієї глибини смирення перед волею Отця Небесного, завдяки якій влада зла, заснована на гордині – руйнується і перемагається. Тому, подаючи нам для поклоніння Хрест, Церква нагадує, якою дорогою ціною ми викуплені від рабства, а також показує шлях, яким і кожен з нас має йти, щоби осягнути спасіння. Показує нам через хрест шлях смирення.
Хрест є свідченням, що Син Божий не лише закликає людей до любові – Він Сам виявляє цю любов у найбільшому її прояві, віддаючи за нас Своє життя. Хрест нагадує, що Спаситель не лише закликає нас бути смиренними і виконувати волю Божу – Він Сам залишається слухняним волі Отця аж до пролиття крові та прийняття ганебної смерті. І цей самий Хрест нагадує нам, що завдяки жертовності та смиренню досягається перемога. За смертю настає воскресіння. Знаряддя страти та ганьби, знаряддя тортур та прокляття стає життєдайним знаменом перемоги над дияволом, джерелом оновлення для вічності, зброєю проти влади зла.
Щоби ми нагадували собі про ці істини та втілювали їх у своєму власному житті Церква і подає древо Хреста нам сьогодні для особливого поклоніння. Бачачи його перед очима своїми, чуючи піснеспіви й молитви, які прославляють хресну жертву Сина Божого, ми оновлюємо в собі відчуття причетності до них.
Бо Хрест Господній також нагадує нам про наш власний духовний обов’язок нести особистий хрест. Якщо хочемо бути там, де Син Божий, то маємо йти шляхом, який Він нам відкрив. Маємо взяти хрест свій та йти за Ним. Маємо виявляти жертовну любов, маємо виявляти смирення перед волею Божою. І хоча шлях цей складний та тернистий, але хто проходить ним – той стає переможцем і досягає спасіння.
Тож, дорогі брати і сестри, сьогодні урочисто вшановуючи Хрест Господній, ми молитовно просимо у Сина Божого дати і кожному з нас сили нести наш власний хрест. Просимо допомоги у боротьбі з гордовитістю та спокусами. Просимо, щоби знамення Хреста було завжди для нас щитом незламним проти нападів лукавого та зброєю непоборимою проти всіх задумів його. Просимо, щоби ми, через хрест ставши причасниками смерті Спасителя, були причасниками і Його перемоги та воскресіння. Амінь.
