З благословення митрополита Антонія, першоієрарха Української Православної Церкви США та Діаспори, архієпископ Даниїл, правлячий Архієрей Західної Єпархії УПЦ США, Голова Консисторії, активно надсилає допомогу в Україну завдяки щедрим пожертвам вірних Церкви. Працюючи через протопресвітера Костянтина Кузнєцова з Православної Церкви в Україні, УПЦ США змогла надіслати продукти харчування та продовольчі товари і таким чином підтримати Україну в ці важкі часи.
Про це повідомляє сайт УПЦ (США).
Авіаудари знищили численні міста та села, змушуючи тих, хто вижив і залишився лише в одній сорочці, долати великі відстані, для того, щоб знайти найменший притулок і допомогу в сусідніх містах. Саме в ці міста, через розбомблені, забруднені дороги з потрісканим тротуаром, доставляється допомога тим, хто її потребує. Не зважаючи на сирени повітряної тривоги та загрозу власній безпеці, отець Костянтин разом із дружиною Наталією їдуть охопленими війною районами, щоб дістатися до тих, хто найбільше потребує банального забезпечення продуктами харчування та засобами гігієни.
Розвантаживши машину, вони одразу почали наповнювати сумки всім необхідним для життя, зокрема консервованими та продуктами, що довго зберігаються, засобами гігієни, підгузками та дитячими товарами, знеболювальними, бинтами тощо. Почувши про те, що отець Констянтин з дружиною приїхали до них з їжею, літні люди з палицями та ходунками повільно крокують до місця, де роздають їжу. Немовлята плачуть на руках у матерів, котрі колишуть їх на руках, намагаючись заспокоїти старших дітей, які в той час обережно й соромливо пробираються вперед, аби швидше отримати їжу. Люди човгають до зібрання в старих поношених черевиках і в одязі, який вони мали на собі під проливним дощем і пекучим сонцем.
Окрім їжі, жінкам з дітьми видають підгузки та цукерки для дітей. Трохи радості в ці страшні часи для невинної молоді. Також забезпечують людей ліками, макаронами, рисом, м’ясними консервами. З великою вдячністю і радістю люди приймають засоби гігієни: мило, шампунь, зубні пасти та шкарпетки, які колись здавалися такими неважливими.
Перед від’їздом люди збираються і моляться з о. Костянтином. Вони перехрестилися та схилили голови, благаючи Господа дарувати мир Україні, подати захисникам свободу, захистити воїнів, які захищають країну та мирних жителів, дарувати всім тим, що зібралися міцне здоров’я, сили та сили духу, бо їм потрібно буде пережити війну та відбудувати свою націю. Помолившись за мир, о. Костянтин освятив страви, а також людей, які зібралися перед ним, закликаючи на всіх благодать Господню.
Після завершення молитви люди почали розходитися до власних притулків. Проте о. Костянтин і його дружина продовжили свою безцінну роботу. Вони зібрали частину харчів і, повернувшись у свою машину, об’їхали зруйновані села, зупиняючись біля зруйнованих будинків, обшукуючи людей похилого віку та тих, хто був надто слабкий, щоб ризикнути виїхати в пошуках безпеки. Доставляючи їм їжу та ліки, він запевнив, що їх не забувають, а люблять і за них моляться.
