Єпископу Никодиму вдалося виїхати з окупації в середині липня. Понад 500 днів він прожив в Олешках. Це лівобережна Херсонщина. Яку й зараз тимчасово контролюють росіяни.
“Кажу стріляйте, бийте, що хочте. Лежало багато розбомбленої техніки. І трупи валялися. А церква для них – це такий майданчик, на якому вони що хочуть те й творять”, – розповів керівник Херсонської єпархії Православної церкви України Никодим.
У розмові з “5 каналом” очільник Херсонської єпархії пригадав, як зустрів перші дні окупації. Як ФСБшники запитували про Бога і що відбувалося з отцями московського патріархату в окупованих Олешках.
“Кожен із нас напевне на все життя запам’ятає 24 лютого. Перше, від чого прокинувся, мама прийшла і сказала “Війна почалася”. Було ще рано, не відразу зрозумів, що вона має на увазі. Думаю, може десь у новинах. Я в Херсоні наприклад 23-го був. Приїхав, дома ночував. Збирався 24-го їхати в Херсон. І раптом війна”, – поділився Никодим.
Читайте також: Виправдовував російську збройну агресію: СБУ повідомила про підозру священнику московського патріархату на Черкащині.
Деякі священники виїхали одразу. Утім частина вирішила залишитися з парафіянами. Серед них був і владика Никодим. Він залишився з літньою матір’ю в Олешках. І служив у місцевій церкві.
“Паства лишається, люди лишаються. Куди тікати? Я розумію, прийшли окупанти. Але хто сказав, що після того як вони прийшли, це не мій дім вже?”, – зауважив сященник.
росіяни приходили до архієрея ПЦУ тричі. Це були і військові, і представники спецслужб.
“Почали розповідати про УПЦ московського патріархату. Чому ви не в московському патріархаті? Кажу, громада не хоче. Хоче молитися сучасною мовою українською, їм це подобається. Почали щось за Кіріла казати. “Церковь это всегда поле деятельности спецслужб”. Кажу, абсолютно нічого не розумію. Вперше чую. Каже: “Вот, что вы мне говорите, это прописная истина”, – пригадав владика Никодим.
Він – перший із Херсонської єпархії, хто свого часу приєднався до ПЦУ. Однак, опинившись в окупації, ворог намагався схилити його до співпраці.
“Вони казали, що тут буде все одно рпц. Я казав, що як буде рпц, то я не буду в цьому храмі. Скорше дома буду молитися”, – розповів священник.
“У них були проблеми з УПЦ мп. А в чому цікаво проблеми полягали? В тому, що там були колаборанти. Про Шкіля напевне вже всі чули, хто такий Геннадій Шкіль. Шкіль і йому подібні почали зводити рахунки зі своїми братами служителями з тієї ж єпархії, які їм здавалися недостатньо патріотичними. Одного священника, позиція рускій мір в нього, чомусь спіймали. Дико побили. Посадили на яму і два тижні відлежувався. Був у синяках. Бог беріг нас”, – поділився Никодим.
Декілька разів владика Никодим із літньою матір’ю зважується виїздити з окупованих Олешок. Однак росіяни розвертають його назад без пояснень. Питання постало руба у червні 23-го, коли рашисти підірвали Каховську ГЕС. Будинок священника затопило.
“Можу сказати – дуже багато людей загинуло. І досі багато непохованих. Довелося виїхати раніше, тому що 12 числа на Петра і Павла прийшли з обшуками і з допитами. “Здравствуйте, какому богу ви служите?” Несподіване питання. Кажу, що я православний, кажу Ісусу Христу, керуюся Євангелієм. “Какому Ісусу Христу – русскому или украинскому, который Черное море выкопал?”. Кажу, знаєте – я вас зовсім не розумію, про що ви?”. “Все, у нас с вами беседы не получится””, – розповів архієрей Никодим.
росіяни повезли владику до відділку і взяли відбитки пальців. Декілька годин допитували: запитували про ставлення до так званої “СВО”, називали розкольником і говорили, що через таких, як він, розпочалася війна. Але після того, як владику Никодима все ж відпустили, росіяни влаштували священнослужителеві ще одну пастку.
На одному з фільтраційних пропусків заявили: “”Ну, вот один раз нужно сделать русский паспорт – получить, побеседовать”. Кажу – я зараз виходжу, лягаю на той асфальт. І тисніть – давіть, стріляйте”.
Через декілька годин тиску владику Никодима з хворою матір’ю все ж відпустили. З окупованих Олешок він поїхав до Маріуполя. Звідти до росії, Естонії, Польщі. Щоб опинитися на підконтрольній Україні території. На тяжку, виснажливу дорогу священник витратив майже тиждень. Здолав близько чотирьох тисяч кілометрів. І зрештою, опинився в Михайлівському золотоверхому соборі у Києві.
Два тижні керівник Херсонської єпархії пробув в одній зі столичних лікарень. Оговтавшись від пережитого, зустрівся з предстоятелем ПЦУ митрополитом Епіфанієм і взяв участь у помісному соборі у Києві. Каже, повернувся додому. Утім це відчуття неповне. За деякий час планує їхати до Херсона. Там на нього чекають парафіяни.
