В УПЦ (МП) набирає обертів внутрішній скандал через позицію Церкви щодо російсько-української війни. Частина священиків вимагає розірвати зв’язки з РПЦ на знак підтримки України.
Вони звернулися до митрополита Онуфрія з вимогою скликати Собор і відокремитися від РПЦ. У зверненні йдеться про те, що після початку російської агресії є аморальним зберігати зв’язки з РПЦ .
“Ми не маємо бажання зв’язуватися з РПЦ, яка не піклувалася про нас, називаючи своєю паствою. РПЦ не засудила вторгнення української території та не заборонила російським військовим перетинати кордон зі зброєю”, – йдеться у зверненні.
Священики вимагають скликання Собору для остаточного розриву з РПЦ та засудження позиції РПЦ стосовно російської агресії. Після публікації звернення фіксують тиск на священиків з вимогою відкликати підписи, яких вже майже 400.
Проте, їхні ідеї двічі розкритикував митрополит Антоній. Авторів та підписантів документа Паканич навіть називав провокаторами, руйнівниками канонів та прирівняв їх до обновленців.
Тепер всі мсайже 400 священиків УПЦ (що в єдності з МП) закидують митрополиту Антонію (Паканичу), що він «героїчно» перебрав на себе повноваження і Соборів, і Синоду, і Предстоятеля, і Церковного суду.
Про це йдеться у їхній заяві.
Як зазначають священнослужителі, вони зовсім не очікували, що на їхній лист дасть відповідь саме митрополит Антоній, адже адресований він був все-таки Предстоятелю УПЦ МП Онуфрію.
Священики УПЦ МП відтак вирішили за необхідне дати на ці звинувачення публічну відповідь.
Публікуємо текст звернення у повному обсязі:
ЗАЯВА ІНІЦІАТИВНОЇ ГРУПИ ПІДПИСАНТІВ ВІДКРИТОГО ЛИСТА ДУХОВЕНСТВА УПЦ ДО БЛАЖЕННІШОГО МИТРОПОЛИТА ОНУФРІЯ ЩОДО ВІДЕОЗВЕРНЕННЯ МИТРОПОЛИТА БОРИСПІЛЬСКОГО І БРОВАРСЬКОГО АНТОНІЯ ВІД 28 ЛИПНЯ 2023 РОКУ
28 липня 2023 р. керуючий справами Української Православної Церкви (далі – УПЦ) митрополит Бориспільский і Броварський Антоній (Паканич) оприлюднив на платформі Youtube відеозвернення, в якому, зокрема, піддав нищівній критиці відкритий лист духовенства УПЦ до Блаженнішого Онуфрія, Митрополита Київського і всієї України. Оскільки у цьому звернені містяться численні звинувачення на адресу авторів та підписантів листа, вважаємо за необхідне дати на них публічну відповідь.
Перш за все спадає на очі, що митрополит Антоній у своєму зверненні жодного разу навіть не згадав ані про російську військову агресію, ані про військові злочини російських військових, ані про героїчну боротьбу українського народу проти окупантів. При цьому відкритий лист духовенства УПЦ був умотивований саме фактом російської військової агресії та тією підтримкою, яку надає російському злочинному режиму патріарх Кирил та інші представники єпископату й духовенства російської церкви. Якщо ми не помиляємося, за всі ці більше як 500 днів війни митрополит Антоній у своїх численних проповідях і промовах жодного разу не виступив з прямим осудом російської військової агресії. У своїх публічних промовах він наполегливо уникає навіть самого словосполучення «російська агресія». Окрім можливих зачитувань ним офіційних текстів, прийнятих Священним Синодом, особисто від себе він взагалі нічого публічно про це не говорив за весь час війни! З його вуст зазвичай лунають лише евфемізми: «важкі часи», «випробування, «спокуси» тощо. І нове відеозвернення митрополита Антонія знову рясніє подібними словосполученнями.
Це не може не викликати все зростаючого невдоволення як усередині УПЦ, так і в українському суспільстві в. Виникає очевидне питання: чи не є таке наполегливе ігнорування самого факту російської агресії моральним злочином проти багатостраждального українського народу?
Наступне питання, яке виникає при перегляді відеозвернення: кому воно адресоване? До кого звертається митрополит Антоній? Він починає своє звернення промовистими словами: «Брати і сестри». Далі він каже: «У цей час усі вірні повинні згуртуватися…» Ці слова дають привід думати, що автор звертається до всієї пастви УПЦ. На це вказує і сам зміст звернення, в якому митрополит Антоній по суті дає оцінку відкритому листу духовенства різних єпархій. Отже, відеозвернення митрополита Антонія претендує на заяву загальноцерковного характеру.
Однак, згідно з діючим Статутом про управління Української Православної Церкви, до всеукраїнської пастви мають право звертатися Собор УПЦ, Собор єпископів УПЦ, Священний Синод УПЦ та Предстоятель УПЦ (див., наприклад: розділ IV, п. 7 и; розділ V, п. 9 ж). Митрополит Антоній не є ані Собором, ані Синодом, ані Предстоятелем. Він є правлячим архієреєм Бориспільської єпархії як єпархіальний архієрей може звертатися з архіпастирськими посланнями лише «до кліру та мирян у межах єпархії» (розділ VІІ.А, п. 16). Отже, за Статутом митрополит Антоній має право оприлюднювати звернення лише до духовенства та пастви Бориспільської єпархії. Однак у своєму відеозверненні митрополит Антоній не говорить про те, що звертається лише до своєї єпархії.
Згідно зі Статутом УПЦ, митрополит Антоній не має жодного права формулювати та оприлюднювати офіційну позицію всієї Церкви. Тому всі його заяви слід сприймати лише як приватну думку. Звісно, митрополит Антоній (як і кожен член Церкви) має право на свою власну позицію. Однак, тоді її і треба подавати як свою особисту. Натомість, у зверненні митрополита Антонія ми взагалі не чуємо словосполучень: «На мою думку» або «Я вважаю». Усе подано в безапеляційному тоні. Відео не містить жодних описів чи пояснень, в яких говорилося б, що це просто особисті роздуми митрополита чи його звернення до пастви своєї єпархії.
Цілком очевидно, що митрополит Антоній намагається видати свої власні міркування за позицію всієї Церкви.
У своєму зверненні митрополит Антоній вдається до відвертих маніпуляцій. Він заявляє, що у відкритому листі духовенства були висунуті вимоги до керівництва УПЦ. І далі він відповідає на вимоги ніби то від імені цього «керівництва». Однак наш лист був адресований не абстрактному «керівництву УПЦ», а особисто Блаженнішому Митрополиту Онуфрію. Саме так цей лист був зареєстрований у канцелярії Київської митрополії УПЦ. І саме так священники представили цей документ помічнику Блаженнішого Онуфрія єпископу Бородянському Марку. Владика Марк обговорив зі священниками питання, які ми поставили в листі. Також з єпископом Марком було обговорено можливість особистої зустрічі підписантів листа з Блаженнішим Онуфрієм з метою пошуку відповідей на поставлені питання. Утім, варто зауважити, що жодних вимог у відкритому листі священнослужителів до Предстоятеля не пролунало. Там містяться лише прохання і заклики, про що можна пересвідчитись, прочитавши уважно сам текст листа. Це зайвий раз свідчить про упередженість і заангажованість митрополита Антонія стосовно канонічної ініціативи священства.
Отже, і сам зміст листа, і процедура його подачі аж ніяк не передбачали, що на нього буде відповідати митрополит Антоній. Ми не зверталися до митрополита Антонія! Очевидно, що і Блаженнійший Онуфрій не давав митрополиту Антонію доручення відповідати на цей лист (митрополит Антоній в своєму зверненні нічого не говорить про подібні доручення). Тому публічний виступ митрополита Антонія не слід вважати відповіддю на наш відкритий лист. Лист був адресований іншій особі – Блаженнішому Митрополиту Онуфрію. І ми впевнені, що Предстоятель Церкви здатен сам дати відповідь на наші запитання.
Прагнення митрополита Антонія підмінити собою і Предстоятеля, і Священний Синод, і загалом усе керівництво УПЦ проявилося і в тому, як саме він висловлюється про авторів та підписантів листа. На думку митрополита Антонія, мета авторів та підписантів листа, «аж ніяк не в спасінні Церкви, а в її повному знищенні». Авторів та підписантів листа він називає «провокаторами». Митрополит Антоній вважає, що вони висловлюють ідеї, «подібні до ідей обновленців». Він навіть «пророкує», що невдовзі автори листа почнуть вимагати «нової унії» та «жіночого священства».
Усе це є вкрай серйозними звинуваченнями. Відкритий лист підписали більше 300 священників з різних єпархій та навіть два митрополити. Виходить, що всі вони (на думку митрополита Антонія) свідомо прагнуть знищити Церкву? Виникає просте запитання: на підставі чого було зроблено цей висновок? Такі заяви можна робити лише на підставі вироку Церковного суду. Однак, Церковний суд УПЦ не відкривав жодних проваджень щодо єпископів та священників, які підписали відкритий лист до Предстоятеля. Ніхто з них не перебуває під церковним судом за звинуваченням у спробах «знищити Церкву» (до речі, саме це звинувачення звучить абсурдно і точно випадає за межі канонічної традиції). Отже, митрополит Антоній вважає себе не тільки уособленням керівництва УПЦ, але й церковного суду. Він може на власний розсуд виносити вироки будь-кому, навіть не пояснюючи підстав для таких висновків.
Митрополит Антоній звинувачує нас у порушеннях канонів, але саме його звернення є кричущою спробою зруйнувати весь канонічний устрій нашої Церкви. Не може не викликати занепокоєння теза митрополита Антонія про те, що в умовах війни є неможливим скликання церковних Соборів, оскільки всі їх рішення будуть завідомо вимушеними, а тому і нелегітимними. За цією логікою і рішення Собору УПЦ у Феофанії від 27 травня 2022 року теж слід визнати нелегітимними? Митрополит Антоній про це прямо не говорить, але не важко здогадатися, що саме такою є його позиція. Отже, Соборів під час війни скликати не можна. І, мабуть, саме тому митрополит Антоній «героїчно» перебрав на себе повноваження і Соборів, і Синоду, і Предстоятеля, і Церковного суду? Усе це має щонайменше вигляд спроби захоплення влади в Церкві.
Людина, яка сама відкрито порушує Статут УПЦ та узурпує владу в Церкві, безапеляційно звинувачує у порушенні канонічних норм тих, хто відкрито говорить про проблеми УПЦ. Звучить абсурдно, але є саме так. Вважаємо, що єпископи, священники та віряни УПЦ мають з усією серйозністю поставитися до цієї загрози.
Неупереджений читач нашого відкритого листа може легко переконатися, що там немає ані обновленських ідей, ані закликів до руйнування Церкви та її канонічного ладу. Навпаки, ми діємо у відповідності до свого пастирського сумління. Ми намагаємося надати оцінку злочинним діям російського державного та церковного керівництва у світлі Євангельської моралі. Для нас є очевидним, що патріарх Кирил є одним із натхненників та співучасників російської військової агресії проти України. І саме тому для нас як християн є неприпустимим будь-яке спілкування з ним.
Митрополит Антоній вважає, що ключовим посилом нашого відкритого листа є заклик відновити євхаристичне спілкування УПЦ зі Вселенським патріархатом, а також з Александрійським патріархатом, Кіпрською та Елладською Церквами. Він відкидає не тільки можливість відновлення євхаристійної єдності, але й навіть діалог як з цими Церквами, так і з Православною Церквою України. Митрополит Антоній заявляє, що сам факт такого діалогу означав би, що УПЦ «перестала б існувати, як канонічна Церква». Це є вкрай дивною заявою. Цілком очевидно, що будь-яке церковне розділення можна подолати лише через діалог та взаємні поступки. Іншого шляху до церковної єдності просто не існує. Православна Церква, наприклад, багато років веде діалоги з Католицькою Церквою та Церквами Реформації. І це аж ніяк не означає, що Православна Церква від самого факту діалогу перестає бути Церквою. Навіть більше того! Жодна з Помісних Церков (окрім, звісно, РПЦ) не відмовилася від спілкування з тими Церквами, що визнали ПЦУ, і після цього не перестали «існувати, як канонічна Церква», за словами автора відеозвернення. Подібний фундаменталістський погляд є типовим лише для окремих маргінальних груп, які обирають шлях самоізоляції та поступово самі перетворюються на розкольників. Митрополит Антоній вважає, що УПЦ має піти цим шляхом? Якщо так, то саме це і є прямим закликом до знищення Церкви.
Підбиваючи підсумок, маємо з болем визнати, що відеозвернення митрополита Антонія свідчить про серйозну внутрішню загрозу для нашої Церкви. Це звернення не тільки сповнене безпідставних звинувачень. Воно містить і дещо більш важливе. Митрополит Антоній намагається блокувати живе Соборне життя Церкви. Він активно перетворює Українську Православну Церкву на закриту структуру, яка відкидала б саму можливість діалогу як з державною владою, так і з іншими Помісними Церквами чи іншими християнськими конфесіями в Україні. У такій структурі не може бути Соборів і відкритої дискусії. Духовенство УПЦ, за задумом митрополита Антонія, має перетворитися на мовчазний та покірний натовп, який бездумно виконує усі вказівки «керівництва УПЦ».
Однак, не такою бачив Свою Церкву Господь наш Ісус Христос. Не такою бачили Церкву Святі Отці. Не такий устрій передбачають церковні канони. І сьогодні вся наша Українська Православна Церква має показати свою силу. Ми не маємо допустити перетворення живої Соборної Церкви на закриту секту, в якій пригнічується свобода, а замість любові панує жорсткий диктат.
