23 липня 2023 року у Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні – Андріївському храмі екзарх Вселенського Патріарха в Україні єпископ Команський Михаїл звершив Божественну Літургію у співслужінні насельника афонського монастиря Кутлумуш, архідиякона Хризостома Хадзініколау.
Під час богослужіння архіпастир помолився за воїнів, які захищають Україну і за всіх полеглих військових, які віддали свої життя за неї і вбитих загарбником мирних жителів, повідомляє місія «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні».
У своїй проповіді єпископ Михаїл розглянув важливість діалогу між Богом і людиною з прикладів Святого Письма. Взявши приклад сліпців з Євангелія, які звернулися до Ісуса з проханням про зцілення, він роз’яснив значення такого діалогу, який відбувається між двома співбесідниками, що взаємно поважають один одного.
Єпископ Команський зазначив, що втілений Бог – Ісус Христос – не тільки проповідує людям Євангеліє, а й вступає в діалог з ними, запитує і відповідає на питання, щоб привести до істини.
Архієрей також наголосив, що діалог з Богом відбувається не лише через молитви, але і через обставини нашого життя, події, зустрічі та спілкування з іншими людьми. Господь завжди надає відповіді на наші звернення, хоча ці відповіді можуть мати різні форми і проявлятися в різний спосіб.
Екзарх застеріг від ставлення до Святого Письма як просто до історичного твору, наголошуючи, що це діалог Бога з кожною окремою людиною, що відкриває нове у нашій душі.
Повний текст проповіді нижче
В ім’я Отця і Святого Духа. Амінь. Дорогі друзі, читаючи святе Євангеліє ми з вами знайомимося з тим, як Господь проповідував Євангеліє для людей. Саме явище проповідника не було щось таке нове для тогочасного суспільства, адже на той час багато людей ходили проповідували по вулицях. І люди вже призвичаїлися, що завжди хтось щось проповідує, хтось щось розповідає. Але є одна особливість. Ми пам’ятаємо, що Господь Ісус Христос не просто проповідник. Це син Божий, це втілений в Бог. І якщо з проповідником вести діалог – це цілком нормально, як з простою людиною, то тут ми бачимо, що люди ведуть діалог із самим Богом і Господь не тільки запитує, не тільки вислуховує, але і відповідає.
А що це означає? Як відбувається діалог? Діалог відбувається між двома особами які поважають один одного, або буває що й не поважають, але принаймні приділяють увагу одне одному.
Напевно нікому не спало б на думку розмовляти з пташками як із рівносвідомими істотами. Вони ж не можуть відповісти, чи з тваринами чи із стіною. Тобто людина коли не бачить перед собою іншу особистість, не вступає в діалог. Тут же ми бачимо що Господь не тільки низходить до людини, щоб щось їй розповісти, розказати, зокрема в даному випадку Євангеліє Царства Божого, але Господь вступає в діалог з людиною. Ба більше того, розумний діалог з питаннями, з відповідями.
Ми бачимо, що сьогодні в Євангелії Господь запитує сліпців, чи вірять вони, що Він може їх зцілити. Кажуть Йому так. І відбувається чудо. Тому що вони повірили Йому, Він побачив в їхніх серцях віру, але діалог цей відбувається в продовженні. Як він починався?
Йде натовп людей, юрба. Господа тиснуть з усіх боків і тут двоє сліпих при дорозі кричать Йому крізь той натовп. Господи помилуй нас, Сину Давидів. Хіба тільки вони кричали? Звісно ні. Хіба тільки з ними Господь говорив? Звісно ні. Його оточували сотні людей і кожний щось намагався щось сказати, кожен щось намагався запитати, але Євангеліє приводить нам саме оцей дивний випадок, про те, що те що вони кричали на дорозі без усякої прелюдії, діалог продовжується в оселі, туди куди прийшов Христос, продовжується так, ніби вони постійно йшли з Ним разом. Він запам’ятав, Він почув про що вони просили, побачив їхнє бажання.
І що сліпі могли сказати, ми не бачимо, важко йти, багато людей, не підемо за Ним. Ні. Вони таки добилися до Нього. Проштовхнулися крізь весь той натовп, для того, щоб тільки дістатися до тієї оселі де Господь зупинився в місті. І Господь відповідає на щире бажання людини. Завжди. Це відбувається не тільки з тими сліпцями про яких ми читаємо в Євангелії. Це відбувається із нами.
Господь відповідає нам в особливий спосіб: обставинами нашого життя, певними подіями, зустрічами, спілкуваннями з іншими людьми. Господь завжди відповідає. Відповідає на наші з вами молитви, на наші з вами зойки, ніколи не полишає нас. Завжди знаходиться біля нас і вислуховує, і тим самим вступає з нами в діалог.
Так, ми приходимо до церкви, мовляв, ну кому ж ми там молимося? Господь мені не відповідає. Відповідає. В такий спосіб, як ми щойно зазначили. Обставинами нашого життя. Через інших людей, постійно, Господь з нами в діалозі.
Не будьмо як ті невіруючі люди, які не вірили в Сина Божого і казали, що бачать численні чуда, коли Господь зціляв людей, умножав хліби. Явно, що це було зроблено благодаттю і силою Божою. Вони казали ні, не від Бога цей чоловік, бо виганяє бісів силою князя бісівського.
Вони навіть не вступали з Ним в діалог. Вони тільки прийшли, скептично подивилися, зробили своє оціночне судження, не бажаючи вникнути в суть, не бажаючи вступити з Богом в діалог. А ті що ступали з Богом в діалог, зауважмо, були такі що насміхалися, були такі, що навіть сварилися з Богом, Господь не мстився, не сварився на них.
Але людина, якщо навіть ступала в діалог і сварку з Богом тільки з цим результатом, щоб в кінці довести, що Бог таки правий. Що він з терпінням відноситься до людських слабкостей, навіть коли людина протирічить Йому і Господь робить все для того, щоб навчити, навернути, показати правильний шлях.
Отже, відкриваючи святе Євангеліє пам’ятаємо Дорогі друзі це не просто книга, не просто життєпис Господа Ісуса Христа чи події які відбувалися майже дві тисячі тому. Це і діалог з нами. Господь говорить до нас безпосередньо до кожного з нас. Ми можемо прочитати Святе Письмо і один раз і сто, і тисячу разів, але кожного разу Господь щось відкриє нове в нашій душі, коли ми читаємо здавалося б знайомі та звичні слова.
Отже це той діалог найвищої поваги, який Господь дає людині. Він поважає свободу людини, Він вірить в свободу людини, що кожна людина і, ми з вами зокрема, скористаємося нею на користь, щоби читаючи Святе Письмо, звертаючись до Нього в молитві, приносячи свій жаль, смуток, скарги до Бога, радість та сподівання, що ми будемо пам’ятати що Він з нами, помагає нам, освячує нас, наставляє на правильний шлях, для того, щоб ми слідували Його заповідям і йшли до Царства Небесного.
Хай Господь допоможе всім нам пам’ятати, що життя наше є безперестанним діалогом з Богом. Безперестанно, щоденно. І ми про це пам’ятали і жили відповідно свого покликання. Амінь.
