У 6-ту неділю після П’ятидесятниці Свята Церква показує нам силу і всемогутність Сина Божого. У воскресному євангельському читанні (Мф. 9:1-8) ми чуємо розповідь про те, як до Ісуса Христа принесли одного хворого. Спаситель, побачивши віру його друзів, промовив до розслабленого: “Дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої!”.
Такі слова викликали обурення у фарисеїв, які, почувши їх, подумали: “Він богохульствує”. Господь, як серцезнавець, Якому відомі усі людські помисли і діяння, промовив до книжників: “Навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх? Бо що легше – сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи? Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи”. Після цього Він сказав хворому: “Встань, візьми постіль твою та йди у дім твій”. І стражденний відразу зцілився від своєї недуги, узяв свою постіль і пішов.
Ця історія із земного життя Спасителя знову дає нам багато важливих знань. По-перше, ми повинні усвідомити, що для Бога немає нічого неможливого. Усе і всі Йому підкоряються. Тому нам, грішним людям, ніколи не потрібно впадати у відчай у різних життєвих труднощах, а завжди із вірою звертатись до Сина Божого. Він же неодмінно нам допоможе.
По-друге, ця розповідь закликає нас дбати про наших рідних, близьких і вірних друзів. Спаситель зцілив цього хворого по вірі його друзів. Він навіть не з’ясовував, чи цей розслаблений достойний зцілення, для Нього достатньо було віри його друзів. Тому цей приклад показує нам, яку велику силу має молитва за наших ближніх.
По-третє, всім нам необхідно вірити Богові і знати, що усі наші печалі та сльози Господь може перетворити на радість і щастя. Ніколи Він не полишить нас наодинці з нашими труднощами і бідами.
Тому будемо із любов’ю і щирою вірою звертатись до Нього. Нехай же ніхто і ніщо не зможе відлучити нас від Його любові. І тоді кожен із нас, разом із апостолом Павлом, зможе промовити: “Усе можу в Ісусі Христі, Який мене зміцнює” (Флп. 4:13).
