12 липня 2023 року у Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні – Андріївському храмі екзарх Вселенського Патріарха в Україні єпископ Команський Михаїл звершив Божественну Літургію з нагоди вшанування первоверховних апостолів Петра і Павла.
Під час богослужіння архіпастир помолився за воїнів, які захищають Україну і за всіх полеглих військових, які віддали свої життя за неї і вбитих загарбником мирних жителів.
Про це повідомляє Місія Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні.
Єпископ Михаїл, привітав вірян та поділився думками, що знайшли відгук у багатьох серцях. Він наголосив на тому, що пам’ять про святих апостолів Петра і Павла не обмежується лише церковними ритуалами, але має глибокий практичний зміст для сучасних людей.
У своїй проповіді, єпископ Команський згадав про життєві обставини апостолів, їхні різні освіти та навіть певні протиріччя у поглядах на практичне життя, але при цьому підкреслив, що обидвоє вони проповідували одне і те ж Євангеліє. Архієрей наголосив на тому, що духовна радість, молитва і вдячність перед Богом є невід’ємною частиною їхнього життя, попри тяжкі випробування та переслідування, яким вони підлягали.
Екзарх Вселенського Патріарха попросив вірян не впадати у відчай та не лякатися небезпек, що супроводжують війну, але замість цього довіряти Богу та залишатися людьми, які приносять допомогу один одному. Він наголосив на необхідності спілкування з Богом, згадуючи приклад апостолів, які раділи навіть у найтяжчі моменти свого життя.
Єпископ Михаїл закликав до спільної молитви за мир, захист українського народу та підтримку захисників країни. Він підкреслив важливість надії на Бога незалежно від обставин та випробувань, які трапляються в житті кожної людини.
Повний текст проповіді нижче:
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
Сьогодні, дорогі друзі, ми з вами вшановуємо памʼять святих Первоверховних апостолів Петра і Павла. Людей, які присвятили своє життя на користь людей, на користь проповіді слова Євангельського. Згадаємо хто був апостол Петро – рибалка. Ми навіть не знаємо наскільки був він освічений.
І є другий представник апостольського корпусу- апостол Павло, який отримав на той час найкращу освіту. Не тільки світську, але релігійну, філософську, яка тільки може бути.
І ось ці, здавалось би двоє абсолютно різних людей, абсолютні антиподи, стають проповідниками одного Євангелія. Причому не так, що один проповідує щось одне, а другий – інше. Вони абсолютно згідні.
І ось сьогодні, який же урок ми з вами можемо винести з сьогоднішнього свята, святкуючи їхню пам’ять, адже ми пам’ятаємо з вами, що пам’ять кожного святого та й будь-яке церковне свято – це не просто красиво зібратися згадати, посидіти, смачно поїсти і розійтися. Ні. Зміст церковних свят в тому, щоб ми святкуючи Євангельські події, пам’ятали, що ми є безпосередніми учасниками цих подій.
Щоб святкуючи пам’ять якогось святого ми наслідували його в житті. Ми бачимо, що апостоли мали унікальне благословіння, унікальний дар, нести слово Євангеліє в язичницький світ, де їх не приймали, де їх гнали. І що абсолютно різні за освітою, вони несли одне і теж слово.
Сьогодні в посланні апостольському ми з вами чули що переживав апостол Павло. Його били, його гнали, його хотіли вбити, він тонув він голодав, він не мав що їсти, не мав що пити. Але він радіє. Здавалося ця людина повинна жалітися. Мовляв, дивіться, скільки я страждаю скільки я нещастя переношу, але що ми бачимо? Людина радіє, ба більше того, та людина про перипетії якої ми сьогодні з вами чули каже більше. “Наслідуйте мене, як я Христа” і в іншому місці “Завжди радійте, безперестанку моліться, за все дякуйте”. Це говорить людина, яка все своє життя присвятила проповіді Євангелія і в яких умовах була ця проповідь, ми щойно з вами чули.
Ця людина радіє, ця людина молиться, ця людина за все дякує Богу.
І нам з вами це величезний урок, особливо сьогодні, коли наш нарід і наша держава потерпає від загарбників: не падати духом, не впадати у відчай але жити з Божою допомогою, з Божим благословенням, з Надією Божою і головне – з божественною радістю. Попри те, що кожної ночі сирени сьогодні. Всі невиспані, всі замучені, як вже не одну ніч підряд, але ми йдемо до Бога з радістю в серці, що Він дав нам можливість прокинутися сьогодні, що Він дав нам можливість нам сьогодні прийти до церкви згадати пам’ять Святих Апостолів і побачивши їхній приклад не падати духом, не падати у відчай. Всім тяжко, особливо зараз.
Але ми з вами переживаємо 505 день війни, а люди проповідуючи Євангеліє, роками перетерпівали гоніння несправедливо, як і ми несправедливо переживаємо сьогодні ворожу навалу. Ми 505 днів, вони ж роками за Слово Боже страждали, але раділи. Чому? Тому що Господь був із ними.
Сьогодні ми з вами молимося для того щоб Господь захистив наш нарід, наших захисників, підтримав їх, щоб якомога скоріше припинилися ця жахлива війна. Щоб ворог був переможений та вигнаний з нашої землі. І тому коли ми стоїмо в церкві, на Літургії, на молитві принесімо Богові і нашу радість від спілкування з Ним і наші сльози, і наші скорботи, і наш біль, і нашу тугу за нашими близькими і рідними. Тому що тільки єдиний Господь здатний нас підкріпити, здатний нас підняти, підтримати, дати нам надію, жити далі.
Ось сьогодні, напевно це найбільший урок, який ми можемо винести з дня пам’яті цих Святих Апостолів – це безперестанна надія, навіть в найкрутіших умовах. В найжахливіших обставинах мати надію на Бога і ми бачимо що ця надія на Бога ніколи не буває посоромленою. Господь завжди стає на захист, підтримує, хоч і людина проходить через важкі і великі випробовування.
Отже дорогі друзі не лякаймося сирен, але будьмо уважні. Бережімо один одного. Допомагаймо ближньому хто чим тільки може, єднаючись, гуртуючись, пам’ятаючи, що особливо в цей важкий момент, такий спосіб нашого життя – це своєрідний апостольський поклик, своєрідна проповідь Євангелія.
Бути людиною, просто людиною, бо ж є людини не віруючі, вони не вірять в Христа, але, просто, бути людиною – це вже великий подвиг. Не падаймо духом. Просімо в Господа допомоги, підтримки, хай Господь береже всіх нас. Амінь.
