Днями на російському пропагандистському порталі «Ріа. Новості» було опубліковано інтерв’ю одного із рупорів РПЦ, очільника синодального відділу взаємодії церкви зі суспільством та ЗМІ, Володимира Легойди, яке майже повністю, за виключенням лише одного питання, було присвячено Україні.
У ньому, окрім традиційних заяв про гоніння на представників так званої УПЦ, прозвучало декілька цікавих і неоднозначних меседжів. Зокрема, і те що нібито нещодавно Державна служба України з етнополітики та свободи совісті «висунула ультиматум Українській Церкві, вимагаючи від неї фактично зміни внутрішніх канонічних правил». Проте із «ультиматумом» Легойда перебільшив, або ж свідомо злукавив. І ось чому.
Перш за все спробуємо з’ясувати про що йде мова. Зважаючи на те, що інтерв’ю з’явилось в мережі, 30 червня, не важко здогадатись, що Легойда мав на увазі нашумілу ситуацію із зустріччю єпископів УПЦ (що в єдності з МП) з представниками Держетнополітики, яка відбулась за проханням церковників.
Під час цієї зустрічі, як сказано в офіційному повідомленні ДЕСС, єрархи «висловили бажання отримати письмові роз’яснення щодо того, які дії з боку Української Православної Церкви недвозначно засвідчили б про її вихід зі складу Російської Православної Церкви, котра є активним учасником російської військової агресії проти України».
Для цього ДЕСС попросила УПЦ (що в єдності з МП):
- оприлюднити свій новий статут, в якому чітко повідомлялось про вихід зі складу рпц, про що повідомити відповідним листом саму московську патріархію, і оприлюднити цей лист;
- повідомити про вихід із рпц усі Помісні Церкви;
- засудити колаборантів;
- оприлюднити офіційну позицію з приводу вчення патріарха Кирила, про змиття гріхів загарбникам, які загинуть в Україні, благословення ним війни проти України, а також дії органів церковної влади з анексії єпархій УПЦ.
Це на думку Легойди і є той самий ультиматум, який змушує УПЦ (що в єдності з МП) змінити внутрішнє канонічне положення. Проте, який це може бути «ультиматум», якщо сама УПЦ (що в єдності з МП) уже більше року заявляє, що розірвала усі зв’язки з московською патріархією на Соборі у Феофанії. Тобто вони і так вже змінили своє внутрішнє канонічне положення.
Очевидно, що хтось таки лукавить, або Легойда, або сама УПЦ (що в єдності з МП). Утім такий коментар Легойди і мовчанка з боку УПЦ (що в єдності з МП) свідчать, що лукавлять обоє. Все це вкупі лише вкотре засвідчує всю брехливість згаданого Собору у Феофанії. Адже, ніяких змін не відбулось, принаймні так вважають в рпц.
Наступні меседжі із цього інтерв’ю вкотре це підтверджують. Зокрема і те, що українські храми, що знаходяться «на лінії бойового зіткнення та постраждали від обстрілів, перебувають у центрі уваги Управління справами Московської Патріархії». Про яку ж «незалежність і самостійність» можна говорити, якщо безпосередній керівний орган, а світськими словами адміністрація Гундяєва, слідкує і збирає інформацію про українські храми? Відповідь очевидна. Імовірно, що саме таким чином рпц готує чергову анексію українських святинь.
Окрім цього Легойда ще раз засвідчив безпосередню участь рпц у війні росії проти України. Так за його словами рпц разом «профільними органами державної влади докладає зусиль задля обміну священиків та православних громадських діячів з України». Іншими словами обмінює тих же колаборантів в рясах. Сподіваємось, що покарання рпц так само отримає разом із усією російською владою і її профільними органами…
Матеріал редакції Духовного Фронту України
