Єрарх Вселенського патріархату, архієпископ Фіатирський і Британський Микита був обраний у понеділок, 19 червня президентом Конференції Європейських Церков (КЄЦ). Віце-президентами КЄЦ були також обрані єпископ Англіканської церкви Дагмар Вінтер і священик Франк Копанія з протестантської церкви Німеччини.
Про це передає orthodoxtimes.com, інформує Духовний Фронт України.
Архієпископ Микита є координатором Робочої групи Вселенського патріархату з питань злочинів торгівлею людьми та сучасного рабства, водночас він служив Президентом Комітету Вселенського патріархату у справах молоді, а також співпрезидентом і членом адміністративного комітету Міжконфесійної організації «Ілля». Він також є співпрезидентом Католицько-Православного Форуму Європи.
Після свого обрання архієпископ заявив, що бути християнином означає вступати в діалог з іншими людьми та іншими християнськими спільнотами. «Так, звичайно, у нас є відмінності, але у нас так багато спільного: Ісус Христос, – наголосив архієпископ Микита і продовжив: – Ми повинні пізнавати один одного, ми повинні співпрацювати».
Для архієпископа Микити бути президентом КЄЦ означає бути пастирем отари. «Коли ти є президентом організації, ти маєш справу з проблемами та цифрами, але будучи президентом КЄЦ, це означає, що ти також маєш працювати для душ людей – і це дає мені можливість ближче познайомитися з КЄЦ», – сказав він, додавши, «перш за все, я хочу будувати мости та відносини співпраці».
Архиєпископ Микита наголосив, що часто існує страх перед іншою людиною. «Я хочу, щоб мої стосунки були сповнені християнської любові, правди та чесності», – заявив він, додавши: «Я хочу активно сприяти стабільності служб КЄЦ, її фінансовій структурі та відносинам».
«Дуже важливо, щоб було почуто більше молодих голосів і щоб ми приводили молодих людей до КЄЦ, щоб вони дізналися, як це працює. Нам потрібно знати, що думає та відчуває молодь. Ми чуємо від багатьох людей, що храми і парафії скорочуються», – зазначив новий президент.
Архієпископ Фіатирський і Британський Микита хоче відродити ці церкви і дати надію. «Не можна сказати, що молодь – це майбутнє Церкви, бо це реальність, це сьогодення», – наголосив він.
