У неділю всіх святих що в землі українській просіяли духовенство Української Церкви на Нікопольщині завітало з молитвою до могилки священника – патріота, українському пастирю Слова Божого, фундатору УАПЦ на Нікопольщині – протоієрея Авакума Зайця.
Отець Авакум майже 50 років (до 1982-го року) звершував богослужіння українською мовою в храмі Різдва Божої Матері що знаходиться в 3-й частині Нікопольщини.
У безбожний радянський час отець Авакум до останнього свого подиху служив українською мовою, повідомляє ігумен Меркурій Скороход.
«Служив священник сумлінно повністю віддаючи себе Богові і своїй пастві поки не прийшов випускник московської духовної семінарії. Тоді останній, разом з сучасними священниками Московської Церкви, що зараз торжествують на Нікопольщині привселюдно на подвір’ї спалили усю богослужбову та духовну літературу українською мовою, ганебно принижуючи отця Авакума і увесь цей сатанинський чин «канонічні законники» називали: “изгнание Зайца”», – ділиться ігумен.
Він каже, що через декілька років систематичних психологічних та моральних цькувань від «братів»-священнослужителів отець Авакум відійшов до Господа.
Життєпис Авакума
Авакум Корнійович Заєць був родом із сім’ї українських селян, які власним потом добували їжу на землі. Народився Авакум Корнійович у 1898 р в селі Теліжинці Тетіївського району Київської області. У братовбивчій громадянській війні молодий хлопець участі не брав, а займався самоосвітою, вивчаючи доступні йому книги філософів і вчених.
Юнак вступив до Київського інституту народного господарства. Однак йшов 1921 рік, влада намагалася задушити українських повстанців кістлявою рукою голоду. Авакум, закінчивши перший курс, залишає інститут і повертається в рідне село, щоб допомогти близьким.
Страшні наслідки війни привертають молодого чоловіка до церкви. Він стає членом української громади Тетіївського району по відновленню Української Автокефальної Православної Церкви. У 1923 році митрополит УАПЦ Василь Липківський висвятив Авакума в сан диякона та священника. Почалася його нелегка пастирська дорога.
У 1926 р молодий священник обвінчався, але недовго тривало його щасливе сімейне життя. УАПЦ була звинувачена в «петлюрівщині і націоналізмі» і підлягала знищенню.
У 1928 році о. Авакума заарештували і ув’язнили в допрі (будинку попереднього ув’язнення) Білої Церкви. Від нього вимагали зречення, але він не піддався спокусі. Священника відпустили, але ненадовго. У 1929 р. його без суду було відправлено на Соловки. Провівши кілька років у концтаборі, Заєць вийшов звідти без права проживання в Київській області.
Тому отець Авакум їде на Південь і стає священником в селі Кам’янці Запорізької області, а в 1935 р. перебирається до Нікополя. У 1940 році його призначають настоятелем церкви Різдва Богородиці (третя дільниця). Із цим храмом священик нерозривно пов’язав своє подальше життя – 46 років.
Авакум Заєць читав проповіді з амвона і займався порятунком душ пастви до 1984 року. Його пастирського подвигу не могли перешкодити ні прийшла окупаційна, ні радянська влада, що повернулася, ні підступи заздрісного кліру. У роки окупації він повернувся в лоно УАПЦ, потім в 1945 р єпископ Російської православної церкви Андрій підтвердив його священицький сан. Але о. Авакум погодився на повторне святенництво з однією умовою – читати Слово Боже українською мовою. І до останніх днів його богослужінь звучала під куполами храму мова нашого народу.
Парафіяни церкви Різдва Богородиці добре пам’ятають свого, посивілого від життєвих негараздів, священика. Він завжди міг заспокоїти душу своїм добрим словом, знайти можливість допомогти в біді, обігріти нужденних і убогих. Єдина думка всіх – це був справжній пастир, богонатхненний на цю справу Господом. Помер о. Авакум Заєць 19 липня 1986 року, залишивши по собі врятовані людські душі і скромну могилку на церковному подвір’ї. А найголовніше, про нього залишилася пам’ять. Пам’ять про справжню людину, яка, дійсно, прожила своє життя, як велить Господь, розповідає ігумен Меркурій.
Похований отець Авакум на храмовому цвинтарі тимчасово окупованого московським патріархатом храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці.”
