Священник Андрій Хромяк, клірик луцького храму Святителя Феодосія Чернігівського, – у програмі «Церква і релігія» на телеканалі «Конкурент TV».
Душпастир розповів про походження емоцій, зокрема, гніву – праведного і гріховного, та як побороти в собі лихослів’я. Звертаючись до Священного Писання, пояснює, що свого часу праведний гнів проявляли пророки, апостоли та й Ісус Христос, Який, прийшовши до храму на свято Пасхи, побачив, що у ньому більше віддають шану торгівлі, розрахункам, а не духовному. І Син Божий із праведним гнівом почав виганяти торговців, говорячи: «Мій дім домом молитви назветься, а ви зробили його вертепом розбійників» (Мф. 21:13). Тобто праведний гнів покликаний виявити правду, істину Божу.
«Якщо ми говоримо про гнів гріховний, як правило, він не виникає на пустому місці, а через певний фізичний чи психосоматичний стан. І такий гнів може засліпити розум. Перебуваючи, так би мовити, у стані афекту, людина може наробити багато дурниць», – розповів о. Андрій. Апостол Павло говорить: «Гніваючись, не грішіть: нехай сонце не заходить у гніві вашому» (Еф. 4:26). Тобто можна гніватися на гріх людини, але при цьому любити ту ж людину, яка є образом, творінням Божим, пояснює панотець.
Щоб правильно «випустити пару», насамперед ми повинні говорити з рідними, близькими про те, що нас турбує. Також, радить клірик, важливо не боятися звертатись до психологів. А з огляду на події в державі, дієвим є й те, щоб відчувати себе потрібними своїй країні. У такому випадку просто спостерігати за новинами – немає сенсу. Краще безпосередньо долучитися до праці з однодумцями, волонтерами, що, хоч і маленькими кроками, та все ж наближатиме нас до неминучої перемоги.
«І така робота дає можливість заспокоїти нашу душу, дає нам упевненості. Ми нація нездоланна, сильна, мужня. Кожен із нас є невеличким гвинтиком у системі, у великій машині, яка називається Україна – Україна воююча, Україна стражденна, Україна непереможна», – каже отець Андрій Хромяк.
Щодо лихослів`я – це однозначно є гріхом, наголосив священник. У Новому Завіті сказано: «Ніяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших» (Еф. 4:29); «Хіба з одного джерела тече солодка і гірка вода?» (Як. 3:11). Тобто чим наповнене серце людини, те говорять її вуста. Зазвичай, якщо людина спілкується з тими, хто вживає ці слова, то і вона буде використовувати їх, пояснює панотець.
Щоб ситуацію змінити, радить він, слід читати якісну, корисну, добру художню та духовну літературу. Бо коли людина збагачена різноманітним словниковим запасом, у ній не залишиться місця для лайливих слів, які руйнують, розбалансовують душу і аж ніяк не прикрашають її. Тому «напоюймо своє серце і свій розум тією інформацією, яка служитиме для користі, не тільки вашої, але й суспільної», – закликає о. Андрій Хромяк.
