У старозавітний час на п’ятидесятий день після Пасхи, тобто після виходу народу Ізраїля з єгипетського рабства, Бог на горі Синай через пророка Мойсея дарував Свій закон, основу якого склали відомі нам десять заповідей. І як довершення цього прообразу, саме на п’ятидесятий день після воскресіння з мертвих Господь Ісус Христос від Отця послав у вигляді вогненних язиків Святого Духа на Своїх учнів і апостолів.
Про це сказав Предстоятель ПЦУ у сьоднішній проповіді.
Перед Своїми стражданнями і хресною смертю Спаситель звістив апостолам: «Я ублагаю Отця, й іншого Утішителя дасть вам, щоб був з вами повік, Духа істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; ви ж знаєте Його, бо Він з вами перебуває і у вас буде» (Ін. 14:16-17). І далі Христос свідчить: «Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім’я Моє, навчить вас усього і нагадає вам усе, що Я говорив вам» (Ін. 14:26).
Перед вознесінням на небеса Господь заповідає учням Своїм залишатися у Єрусалимі, доки не сповняться силою з неба (Лк. 24:49). І як звершення давнього синайського прообразу та виконання згаданої нами Христової обітниці, у день П’ятидесятниці на учнів Спасителя, зібраних на молитву, зійшов Дух Святий, про що ми нині чуємо з читання книги Діянь.
Саме тому це свято ми називаємо П’ятидесятницею, беручи для нього старозавітне найменування. Давні Пасха і П’ятидесятниця ознаменували переміну в житті народу Ізраїля, визволення його від рабства та нове життя, позначене заповідями Божими. А новозавітні Пасха та П’ятидесятниця стають довершенням давнього прообразу, бо свідчать про звільнення не одного народу, але всього людства, звільнення не від рабства тілесного та важкої праці для фараона, але від рабства злу і від підкорення дияволу. І вже не на кам’яних таблицях Бог дає писаний закон, сповіщаючи Його через пророка, але Сам, як Дух Святий, сходить на учнів Христових, на повноту зібрання вірних, яке також іменується Церквою.
Зверніть увагу, дорогі брати і сестри, що Спаситель каже апостолам про Святого Духа: «Він з вами перебуває і у вас буде». Нібито два подібних слова, «з вами» та «у вас» – але мають різне і принципово важливе значення. Через дію гріха, яка поширилася від прабатьків на всіх нащадків, до Христового воскресіння з мертвих і до Його вознесіння на небеса, тобто до оновлення людської природи, неможливо було людині прийняти Духа Святого, так би мовити внутрішньо, в саме своє єство. Бо там, де панує і має владу гріх, не може бути водночас і сповнення Духа Святого.
Тому в час старозавітний благодать, дія Святого Духа, хоча і відбувалася щодо людства – бо навіть зло і гріх не здатні цілком відсікти нас, творіння Боже, від нашого Творця – але ця дія була ніби зовнішньою. Тому Христос і каже учням Своїм, що Дух вже перебуває з ними, бо вони прийняли вчення Євангелія, увірували в Сина Божого і пішли за Ним.
Але цього ще не достатньо, це ще не є повнота – і тому прийде час, коли Дух Святий буде не лише з учениками, але в них самих. Він не лише спочиватиме на них, але й наповнить їх, оновить їхню природу. Він дасть їм ту божественну силу, яка народить їх для нового, вічного життя, про що говорив Христос у розмові з Никодимом, кажучи: «Якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже» (Ін. 3:5).
І ця здатність наповнюватися Святим Духом, мати безпосереднє спілкування і єднання з Богом, подається через Христа і завдяки Його спасительній жертві всякому віруючому в Нього, всякій людині, яка долучається до Його таємничого тіла, тобто до Церкви – духовного зібрання всіх вірних. Якщо у час Старого Завіту Бог являв Себе лише обраним святим, Своїм пророкам, і через них звіщав волю та закон, бо в інший спосіб люди не могли вмістити спілкування з Творцем, то в день П’ятидесятниці відкривається внутрішнє явлення Боже, через Іпостась Святого Духа, для кожної віруючої людини. Кожна людина стає здатною стати одночасно і горою Синай, на якій являє Себе Бог, і бути пророком та боговидцем, як Мойсей – і навіть перевершити все це, бо перетворюється на храм нерукотворний, стає носієм і вмістилищем Бога Невмістимого.
Звернімо також увагу, дорогі брати і сестри, що дар Духа Святого хоча і виявляє себе через особистісне спілкування, бо і вогненні язики, які зійшли з неба, спочили особисто на кожному з учнів Христових, – але дар цей подається не окремим людям, але в цілому Церкві, як зібранню. Апостоли були зібрані всі разом – і саме на їхнє зібрання, як на єдність вірних, єдність послідовників Євангелія і свідків його, сходить Дух Святий. Це означає, що для повноти дії Святого Духа людина повинна бути в Церкві, тобто через віру, через народження від води і Духа, через таїнство хрещення увійти в єдність зібрання вірних та залишатися в ньому. Тому глибоко помиляються всі ті, хто вважають, що достатньо якогось особистісного, індивідуального містичного досвіду, а належність до Церкви не є потрібною. Хто відкидає Церкву – той відкидає і її засновника Бога, і її Главу, Христа, і Духа Святого, Який діє в ній.
Свято наше називається днем Святої Тройці тому, що через подію П’ятидесятниці відбулося довершення одкровення Бога саме як Тройці – єдиного у природі Бога, але Троїчного в Особах, Отця, Сина і Святого Духа. Віра у Святу Трійцю визначає саму сутність християнства, вирізняючи його з усіх релігій та інших вчень. Бо цією вірою заперечується поганське поклоніння множеству божків та атеїстичне поклоніння людини самій собі, але разом з тим зберігається явлене істинним Богом одкровення, що Він – Єдиний у Трьох Особах, Трьох Іпостасях, Отець, Син і Дух Святий.
Тож, дорогі брати і сестри, сердечно вітаючи всіх з цим святом, з величною подією сходження Духа Святого на Церкву, на зібрання учнів Христових і через них – на всіх нас, бажаю кожному наповнюватися Святим Духом, примножувати в собі Його дари, приносити багаті плоди. Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа нехай будуть зі всіма нами навіки! Амінь!
