Митрополит Іоанн (Теодорович) служив першоєрархом Української Православної Церкви США від свого прибуття з України в 1924 році до свого упокоєння 84 роки потому 1 травня 1971 року – 47 років! Він був згаданий у молитві до Господа 3 травня 2023 року перед його могилою за Меморіальною церквою Святого Андрія, Сомерсет, штат Нью-Джерсі, де були присутні всі співробітники і священнослужителі Митрополичого центру УПЦ США, а також онук Його Блаженства Еміль Просен-молодший з Массачусетсу та його правнучка Емілі Роббінс з Нью-Йорку.
Панахиду відслужили митрополит Антоній та архиєпископ Даниїл, яким співслужили протопресвітер Стівен Гутник та преподобний о. Василь Пасакас, повідомляє сайт УПЦ США. Панахиду виконували семінаристи-іподиякони Української православної духовної семінарії Святої Софії.
Після богослужіння митрополит Антоній розповів про свої стосунки з митрополитом Іоанном з дитинства і протягом перших п’яти років навчання в семінарії. Він з теплотою говорив про величезний вплив митрополита Іоанна на його життя під час візитів, які цей скромний, але дуже потужний владика здійснював до різних парафій у Західній Пенсильванії та Східному Огайо. Він розповів про харизматичну особистість Митрополита Івана та його проповіді, сповнені любові та повчання, які справді наближали вірних до Бога. Далі, коли митрополит розповів про своє життя в Україні до приїзду в США, його слухачі були захоплені тим, як Церква зростала під керівництвом потужного корпусу єпископів, які були віддані Українській Православній Церкві і служінню вірним рідною мовою і згідно з власними традиціями.
Незадовго до того, як архиєпископ Іоанн виїхав з України, його життя було у великій небезпеці, оскільки радянський режим почав страчувати єпископів, які входили до складу цього єпископського корпусу. Їх було 37, і до 1927 року всі вони були вбиті і вивезені для поховання в невідомих донині місцях. Їхній лідер, митрополит Василій, перебував під домашнім арештом, поки не був остаточно страчений у 1937 році і також похований у невідомій могилі. Архиєпископ Іван Теодорович ледве врятувався з маленькою донькою і знайшов безпеку в служінні Церкві тут, у США. Члени його родини згадують, що більшу частину свого життя він так і не зміг відчути себе повністю вільним, боячись, що радянські агенти прийдуть за ним тут, в Америці.
Митрополит Іван збудував УПЦ США з невеликої генерації окремих парафій у процвітаючу силу в служінні нашому Господу. У 1950 році йому нарешті вдалося об’єднати дві окремі Українські Православні Церкви в США в Українську Православну Церкву США, яка продовжувала зростати. У співпраці з архиєпископом Мстиславом Скрипником був створений наш митрополичий центр, який став відомий у всьому світі як Український Єрусалим, де була збережена скарбниця українського православ’я, захищена від безперервної радянської агресії проти українських православних віруючих, знищення тисяч стародавніх українських православних парафіяльних церков і жахливого геноциду – подібно до того, що ми бачимо, як сьогодні повторюється в Україні.
Митрополит Антоній заявив, що митрополит Іоанн був рушійною силою всього зростання і розвитку УПЦ США протягом критичних десятиліть його керівництва. Ми ніколи не повинні забувати його та його життєву відданість Богові у Пресвятій Трійці та Божому народові, де б він його не знаходив. Він був засновником багатьох нових парафій на середньому заході США і був добре відомий в екуменічних колах Сполучених Штатів і Канади, тому що він вивчив англійську мову з першого дня свого приїзду в США і міг легко спілкуватися з народом, який вважав своїм.
Пан Просен та пані Роббінс були гостями на кава-брейку в семінарії після панахиди і мали змогу поділитися з присутніми єпископами, духовенством, семінаристами та вірними своїми особистими спогадами про “дідуся”. Це була дуже зворушлива і цікава зустріч.
