Сьогодні Церква вшановує пам՚ять святого апостола і євангелиста Марка. Апостола від 70-х – тих, кого Господь Ісус Христос послав на продовження Своєї проповіді. Але буквальних підтверджень про це у Священному Писанні не зустрічаємо. Загалом, в Євангелії є лише одна згадка в невеликому епізоді, де тлумачі Писання традиційно бачать Марка. Це історія про юнака, який був присутній при арешті Спасителя в Гефсиманії: «Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов слідом за Ним; і воїни схопили його. Але він, покинувши покривало, голим утік від них» (Мк. 14: 51 – 52).
Про це пише ПЦУ.
Цей епізод, здавалось би, незначний і трохи навіть глузливий, присутній тільки в Євангелії від Марка, тож дуже схоже, що тим юнаком був сам Марк: спогад про ту подію був цінним для нього з особистих причин, тому він і вставив його в текст, вважають дослідники.
Святі отці Церкви однодумні у своєму твердженні, що саме Марк записав текст Євангелія. Першим це засвідчив Папій (близько 110 року), який також дав про нього таку інформацію: Марк не був очевидцем земного життя Ісуса Христа; Марк слідував за апостолом Петром і чув його проповідь; він ретельно занотовував усе, що розповідав Петро про Ісуса, Його слова і діяння, «але не по-порядку», тобто не за хронологією; Марк був «тлумачем» апостола Петра, тобто записував і перекладав аудиторії проповіді Петра, які той вів арамейською, на грецьку чи латинську мови.
Марк писав Євангеліє в Римі приблизно в ті ж роки, що й євангелист Матфей. Невідомо, яке з них було написане першим, але більшість дослідників схиляються до того, що Євангеліє від Марка було написане раніше Євангелій від Луки та Іоана. Найбільш ймовірний час написання біля 60-х років І століття.
В книзі Діянь святих апостолів євангелист Марк згадується як «Iоан, званий Марком» (Іоан – єврейське ім՚я, Марк – латинське). Він народився в Єрусалимі, а дім його матері Марії був біля Гефсиманського саду. Так, після Вознесіння Господнього цей дім став місцем молитовних зібрань християн (Діян. 12: 12). Те, що апостол Петро назвав його «мій син» (1 Пет. 5: 13), може означати, що Марк став християнином саме завдяки святому Петру, який мав на нього великий вплив.
Разом зі своїм дядьком, святим Варнавою, Марк супроводжував також апостола Павла в першій його апостольській подорожі з Антіохії у Малу Азію (Діян. 12: 25). Він перебував з апостолом Павлом і під час його ув’язнення в Римі. Після смерті апостолів Петра і Павла Марк проповідував у Єгипті, заснував там Олександрійську Церкву, тож вважається засновником Олександрійського Патріархату і Коптської Церкви.
Точна дата смерті апостола Марка невідома, інколи вказується 63 рік. Похований в Олександрії. Після ісламського завоювання Єгипту італійські купці перевезли його мощі до Венеції (829 р.), розмістивши їх в Базилиці, яку назвали на честь цього святого. В давній іконографічній традиції святий апостол і євангелист Марк зображується з левом. Святий Марк вважається небесним покровителем Єгипту і Венеції. У Венеції часто можна зустріти зображення крилатого лева, що тримає лапою Євангеліє від Марка. Це одна з популярних гербових фігур у геральдиці Італії, Іспанії, Німеччини.
