Таємна місія, оголошена днями Папою Римським Франциском для встановлення миру між Росією та Україною, настільки секретна, що Росія та Україна стверджують, що нічого про неї не знають.
Про це пише Джейсон Горовіц для New York Times.
У вівторок у Кремлі заявили, що не розуміють, про що говорить Папа Римський. “Україна про це не знає”, — сказав посол України при Святому Престолі Андрій Юраш в інтерв’ю в середу, додавши, що він запланував на четвер зустріч із міністром закордонних справ Папи Римського. “Я обов’язково запитаю його, що це таке”, – додав Юраш.
Пізніше в середу ввечері головний дипломат Ватикану, державний секретар кардинал П’єтро Паролін, сказав журналістам, що “наскільки мені відомо, вони знали і знають” про мирний план, сказавши, що відмова урядів “мене дивує”.
Очевидна збентеженість сторін війни та плутанина навколо існування плану сприяли відчуттю того, що вплив Папи Римського як геополітичного гравця та миротворця — вже стриманий у таких країнах, як Куба, Південний Судан і М’янма — не поширювався на Україну.
Деякі прихильники України стурбовані тим, що у своєму прагненні відігравати конструктивну роль Франциск може зробити себе пішаком для таких, як президент Росії Владімір Путін або Російська православна церква, що намагалася надати релігійну легітимність вторгненню.
Під час візиту до Будапешта минулих вихідних Франциск приватно зустрівся з прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном, який часто виступає на захист Росії, і вищим представником Російської православної церкви в Угорщині митрополитом Іларіоном. У літаку додому журналісти запитали Франциска, чи вважає він, що ці двоє можуть прискорити мирний процес або сприяти зустрічі між Франциском і Путіним.
Папа Римський Франциск відповів загадковим посиланням на “місію, що зараз триває, але вона ще не публічна”, щоб принести мир, додавши, що “коли це стане публічним, я розповім про це”.
На запитання про коментарі офіс архиєпископа Пола Ґаллаґера, міністра закордонних справ Ватикану, відповів, що оскільки “питання розглядається”, наразі не може надати інформацію, “але зробить це найближчим часом”.
Але те небагато, що насправді відомо про ці зусилля, викликало або заперечення (митрополит Іларіон у середу сказав, що він не розмовляв про мирний план з Франциском), збентеження або глибокий скептицизм з боку поінформованих спостерігачів.
“Папа Римський поза грою”, — сказав Лучіо Каррачіоло, редактор провідного італійського журналу із закордонних справ Limes. У грудні він організував захід у посольстві Італії при Святому Престолі за участю кардинала Пароліна, який закликав до “Європейської мирної конференції”, щоб допомогти припинити війну.
“Як католицький Папа може бути посередником у православному середовищі?” – сказав Каррачіоло, додавши, що з Франциском Церква “не має жодного значення в такій війні”.
Тим не менш, Ватикан активно намагався взаємодіяти з обома сторонами, працюючи над звільненням ув’язнених і обіцяючи українцям, що зробить усе можливе, щоб допомогти повернути забраних Росією дітей. Один колишній посадовець Ватикану в середу розповів італійській пресі про план із семи пунктів мирного процесу, який передбачав зібрання основних зацікавлених сторін за стіл за посередництва Ватикану.
Пан Юраш, український посол, сказав, що Ватикан постійно висловлював бажання брати участь у можливих мирних переговорах, і що для цього, як сказали йому його офіційні особи, він повинен тримати відкритими “мости” та “лінії” з Росією.
Але він зазначив, що Кремль неодноразово перешкоджав ініціативам Ватикану щодо папської зустрічі з Путіним, про що Франциск неодноразово говорив, що буде передумовою для зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським.
Пан Юраш стверджував, що Російська православна церква намагається отримати “легітимність” через свої відносини з Ватиканом для “очевидних цілей російської пропаганди”.
“З мого боку не зовсім зрозуміло, чому Святий Престол завжди намагається продовжувати ці дуже особливі відносини з російською церквою та російською державою”, — сказав він, додавши, що український народ, який і без того страждає від вторгнення, “не може зрозуміти” позиції Папи Римського.
Франциск неодноразово згадував, що в перший день війни він зателефонував пану Зеленському, а потім, щоб зробити те, що він назвав “чітким жестом” своєї відкритості до розмови, відвідав Алєксандра Авдєєва, російського посла при Святому Престолі.
Повертаючись із Будапешта, він назвав пана Авдєєва “чудовою людиною, людиною комільфо, серйозною, культурною та врівноваженою людиною”.
Пан Авдєєв не відповів на запит про коментар.
Відкритість Франциска до діалогу також, особливо на початку війни, викликала критику за дотримання нейтралітету, який критики вважали морально сумнівним перед обличчям явної російської агресії.
Раннє небажання Папи Римського назвати Росію агресором зрештою призвело до критики з боку України та попереджень, що йому загрожує небезпека опинитися на неправильній стороні історії, історики посилалися на Пія XII, який, по суті, мовчав про Голокост, вчинений Гітлером.
У травні 2022 року Франциск задавався питанням в інтерв’ю італійській газеті Corriere della Sera, чи міг “гавкіт НАТО на двері Росії” “сприяти” гніву Кремля, який призвів до вторгнення.
Але в тому ж інтерв’ю він, схоже, завдав шкоди своєму статусу чесного посередника, коли сказав, що вказав патріарху Кірілу, лідеру московської Російської православної церкви, якого він роками опікував, щоб виправити розкол між Західною та Східною Церквами, починаючи з 1054 року, “патріарха не можна перетворювати на вівтарника Путіна”.
Зрештою засудивши Росію як агресора, Франциск порівняв поведінку Росії з масовими вбивствами за часів Сталіна та постійно підтримував українців і звертав увагу на їхнє становище.
Але пан Каррачоло сказав, що різні погляди Папи Римського можна охарактеризувати як “загадку”, що породила плутанину та фактично дискваліфікувала понтифіка як потенційного співрозмовника.
Розкривати зусилля після зустрічі з гравцями, ближчими до російської сторони в Будапешті, було “нерозумно”, сказав він, також додавши, “якщо це таємниця, ви повинні тримати це в таємниці”.
Від початку свого понтифікату Франциск кинувся в реальні конфлікти в надії мати реальний, а не лише моральний вплив на світову арену. Але після раннього успіху в історичному дипломатичному прориві між Кубою та Сполученими Штатами в 2015 році його зусилля рідко приносять плоди.
Куба, куди він направив свого посланника для звільнення політичних в’язнів, не звільнила їх. У 2019 році він став на коліна у Ватикані та поцілував ноги ворогуючим лідерам Південного Судану, благаючи їх припинити багаторічну громадянську війну. Але в лютому він дорікнув лідерам у столиці країни Джубі за повернення до насильства.
Флавіо Лотті, який організовує щорічний марш миру від Перуджі до Ассізі, сказав, що сильний голос Папи Римського в питаннях миру, роззброєння та підтримки мігрантів “робить Франциска унікальним, але не робить його сильнішим”.
Тим не менш, пан Лотті сказав, що Франциск служить важливим “маяком” для всіх, хто прагне поставити “становище реальних людей також у центр геополітичних проблем”.
Хоча навіть деякі прихильники Франциска стурбовані тим, що він ризикує вийти за геополітичного імпотента, якщо жоден план не втілиться в життя чи не запрацює, наразі ясно, що Папа Римський знову опинився в центрі уваги. Пан Юраш сказав, що отримав шквал дзвінків від колег-послів у Ватикані, в тому числі зі Сполучених Штатів, із запитаннями, що йому відомо.
Коли посол показав у своєму кабінеті фотографії себе з Франциском і кардиналом Пароліном і вказав на опудало тварини, посічене під час російської атаки, яке він сподівався подарувати Папі як нагадування про страждання дітей країни, його телефон задзвонив.
“Польський посол, — сказав він, виправдовуючись. Усі дзвонять мені”.
