13 квітня Великий Четвер у Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні – Андріївському храмі Екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл звершив Божественну Літургію за чином св. Василія Великого у співслужінні диякона Івана Петрущака.
Під час богослужіння єпископ прочитав молитву за звільнення України від нашестя чужинців, повідомляє Місія Ставропігія Вселенського патріархату в Україні.
Єпископ Команський Михаїл наголосив на значенні Тайної Вечері, яка відбулася у Великий Четвер дві тисячі років тому. У своїй проповіді він зазначив, що Господь Ісус Христос добровільно пішов на смерть, знаючи про зраду Юди. Але не зважаючи на це, Господь вмив ноги своєму зраднику та сів з ним за один стіл, давши приклад для християн.
Єпископ також підкреслив, що Євхаристія, яка є основою нашої віри, є унікальною та неповторною. Вона звершена один раз і не може бути повторена. Він також наголосив, що Євхаристія є жертвою благодаріння Господу, до якої кожен може долучитися кожен день там, де є служби.
Це нагадує нам про мету спасіння всього людства, яку Господь втілив у Тайній Вечері, залишаючи її на спомин для нас. Ця неповторна та унікальна подія є основою нашої віри та з’єднує нас як Церкву.
Екзарх Вселенського Патріарха відмітив, що кожна людина, навіть якщо вона живе лише “один день на землі”, не є безгрішною. Однак, через милість Божу, Господь дає нам можливість приймати Причастя – Тіло і Кров Свої, щоби змінитися. Проте, архієрей зауважив, що дехто ставиться до цих святих Таїнств несерйозно, причащаючись без віри і покаяння. Він наголосив, що такі люди “їдять і п’ють” негідно, не розуміючи справжнього значення Причастя.
Єпископ також звернув увагу на приклад багатьох святих, які змінили своє життя через прийняття Христа. Він навів приклад апостола Павла, який колись переслідував християн, але після зустрічі з Христом провів кілька років у пустелі та став одним із найвідоміших апостолів.
“Кожен раз, коли ми причащаємося, це ще одна можливість змінитися, стати кращими і наблизитися до Бога”, – зазначив єпископ Михаїл. “Це залежить виключно від нашого бажання і покаяння”, – додав він.
У своїй проповіді єпископ також зауважив зраду Юди та первосвященників юдейських, які не покаялися за свої гріхи, але діяли з позиції заздрощів та брехні. Водночас він заохотив вірян наслідувати приклад апостолів і причащатись святих Тайн Христових.
Після Богослужіння єпископ Михаїл висловив сподівання, що Україна здобуде перемогу над чужинцями і запанує довгоочікуваний мир на нашій землі.
Повний текст проповіді Екзарха Вселенського патріарха нижче.
“Слава Ісусу Христу. Дорогі друзі, сьогодні ми з вами переживаємо Великий Четвер. День коли Господь звершивши Тайну Вечерю, залишив нам основу Церкви, основу нашої віри, Таїнство Святого Причастя. І що ми бачимо? Бачимо, що Господь добровільно йде на смерть, але люди, які ходили роками за ним, щоб уловити його в слові, насміхались з чудес, виганяли Його, всіляко паплюжили, люди, зауважимо, які знали закон, грамотні люди, які знали заповідь “не убий” і мали б її виконувати, але дивлячись на всі ті викриття, вони вирішили Його таки вбити. Написано в Євангелії, що вони вирішили зробити це з хитрістю. Так ніби вбити, але щоб було, мовляв “ми не винні”. І зробили це руками римського прокуратора. Але хіба Господь того не знав? Знав. Хіба Господь не міг, як Він казав “попросити в Отця дванадцять легіонів ангелів”? Міг. Але Він прийшов не для того. Він прийшов для того, щоб спасти людство. Навіть той один з учнів, найближчий, який був з Ним, був свідком цих чудес і той виявився зрадником. Тобто так само, як ці первосвященники, старійшини юдейські, так і учень один виявився зрадником. Але Господь вмиває йому ноги. Господь садить його за один стіл, знаючи, що той зробить.
Отже ми бачимо, що Господь керувався одним чинником – звершенням спасіння усього роду людського. І звершивши Тайну Вечерю, Він залишив її на спомин, кажучи: “Це робіть на Мій спомин, бо коли п’єте від чаші і їсте від Святого Хліба, смерть Мою звіщаєте, на спомин Мене”. І від тоді, Таїнство Євхаристії звершується по всій землі, щодня. Зауважимо, що це не різні Євхаристії. Євхаристія в тому і унікальна, що вона одна. Її неможливо повторити. Вона одна, навіть якщо звершується протягом тривалого часу та в різних місцях, вона одна й та ж сама. І вона в Церкві. Від того і Церква одна, бо вона заснована на Євхаристії. Євхаристію не можна повторити, не можна зробити другий раз. До неї можна тільки долучитися, до жертви благодаріння Господу. І Господь це все нам дає кожен день (де є служби). Але кожен день нам Господь дає можливість приєднуватись до Нього. Яка велика таємниця, яке велике щастя, яка велика Божа благодать нам дана і ми часто її не цінуємо.
Сьогодні ми чули з вами слова із читання Апостольського, що деякі люди, як казав ап. Павло, причащались недостойно. Що означає причащатись достойно? Подивімось, чи знаємо ми хоч одну людину, яка жила б взагалі без гріха, яка була б достойна причастя Тіла і Крові. Я хотів би її побачити. Чесно. Хотів би познайомитись з такою людиною, якщо вона існує.
Але ми знаємо, що кожна людина, навіть якщо “один день” її життя на землі – не є безгрішна. І Господь по милості Своїй дає нам Причастя Тіла і Крові Своєї.
Хто ж такі люди, які їдять від Хліба і п’ють від Чаші негідно? Це люди, які ставляться несерйозно до Таїнств. Для яких, що сходити в кафе попити каву, що прийти в Церкву – причаститись – це одне і теж саме. Люди, які причащаються без віри. Оце саме ті, які їдять і п’ють недостойно. Але інші люди, які б грішні вони не були, якби тяжко вони не падали, якщо вони каються, якщо вони виправляються, усвідомлюють свої гріхи і йдуть до Господа за допомогою, Господь дасть Причастя Тіла і Крові не в осудження, а в спасіння. Ми це бачимо на прикладі житій багатьох святих, як люди виправляли своє життя. Подивімось навіть на апостола Павла, коли він був ще гонителем Савлом, він гнав Церкву Божу, кидав християн до вʼязниці, але потім кілька років, провів у молитві в пустелі аравійській. Йому відкрився Господь.
Отже, як міняється життя людини з приходом в неї Христа, якщо людина, звісно, сама хоче. І от кожного разу, коли ми причащаємося – це ще один шанс для нас, щоб ми змінилися, щоб ми стали краще. Щоб ми наблизились до Бога, до того ідеалу, який Він дав нам, як зразок у Євангелії. Від цього ніхто не виганяє, ніхто не забороняє. Це залежить виключно від нашого з вами бажання.
Отже бачачи сьогодні зраду Христа, як Іуда зрадив Його. Бачачи виверти первосвященників і старійшин юдейських, які усвідомлювали свою недолугість, неправоту, брехню. Вони були розумні, але не покаялись. Вони стали діяти з позиції заздрощів, образ. З тих позицій, щоб не виправитися самим. Але знищити Того, Хто викривав їх словами Закону. Бачачи сьогодні апостолів, які присутні на Тайні вечері, ми з вами маємо великі приклади, як не треба поступати і як треба поступати. Апостол Петро також, у певному розумінні, зрадив Христа, в тому плані, що він відрікся від Нього. По суті зробив схожий вчинок з тим, що зробив Юда. Але Юда пішов і повісився, а апостол Петро вийшов з двору первосвященника, розкаявся і плакав гірко. І передання Церковне каже, що плакав він до кінця свого життя, як тільки чув спів півнів, бо це завжди була йому згадка про те, як він вчинив.
Отже, будьмо з Господом. Якомога частіше причащаймося, адже це дане для нас Таїнство. Не просто, як якийсь перформенс, щоб ми прийшли, постояли і пішли. А щоб ми долучились до тої Тайної вечері, до таїнства Благодаріння – Євхаристії Господу за Його любов до нас, за Його спасіння. І якщо ми дивимось на своє серце, усвідомлюємо своє падіння, намагаємось стати краще, каємося, виправляємося, – причастя нам не буде в суд і осудження, так як ми молимось в усіх молитвах до Святого Причастя”.
