Кожен єрарх російського православ’я в Україні мав глобальний вплив на відповідний рівень, на якому він перебуває, — чи то державний, чи то регіональний.
Про це заявив Вадим Денисенко, керівник Українського інституту майбутнього, в інтерв’ю Radio NV.
За його словами, в УПЦ (МП) трохи більше 10 000 приходів, у кожному приході беремо як максимум 300 людей воцерковлених — тих, хто приходить на Великдень та Різдво, двічі на рік. Цифра порівняно невелика. Це умовно 300−400 тисяч людей.
“Але в чому був глобальний вплив Московського патріархату? Він був глобальним на еліти. Якщо ми будемо говорити про таку особистість, як Паша Мерседес, яка зараз на слуху, то до 2014 року у нього в Лаврі стояв навіть телефон сотка — це телефон державного зв’язку, по якому дуже [обмежене] коло людей (умовно, 200−300) між собою може спілкуватися напряму”, – каже Денисенко.
“І фактично кожен ієрарх російського православ’я мав глобальний вплив на відповідний рівень, на якому він перебуває, — чи то державний, чи то регіональний”, – говорить політолог.
За його словами, у період Кучми було прийнято політичне рішення на державному рівні про будівництво церков в співвідношенні три до одного: три — Московського патріархату, одна — Київського патріархату. У період Ющенка такої пропорції не було, але вона де-факто зберігалася.
“Згадаймо про те, що керівнику Чернівецької єпархії митрополиту Лонгину Ющенко навіть дав Героя України. У період Януковича було абсолютне засилля Московського патріархату, а Київський взагалі не мав можливостей фінансування”, – наголошує Вадим Денисенко.
Він зазначає, що після 2014 року, особливо після того, як Україна здобула Томос, фінансування російських церков для збереження церков і не перехід до Православної Церкви України фінансувалася просто величезними грішми і величезними темпами.
“По суті, будь-який священник, у якого з’являлися певні проблеми, отримував не лише гарантії подальшого свого фінансування, якщо не прийде до ПЦУ, але отримував одноразову достатньо серйозну допомогу, як кажуть люди, які розуміють, що відбувається в церкві, за те, що він стояв горою і не переходив до Православної Церкви України”, – зазначає політолог.
“Безумовно, одну з величезних ролей у цьому відігравала Лавра. Свого часу були навіть певні підрахунки, що в період, коли курс гривні був у середньому один до 25 (маю на увазі долар, Лавра могла отримувати від мільйона гривень у будній день, просто за добу. Тобто в місяць це було мільйон доларів у ті часи, якщо це не було ще велике свято. Лише від прихожан, не кажучи про додаткові речі, які давали можновладці, які регулярно вважали, що їм потрібно «удобрювати» представників Московського патріархату і Лаври, зокрема, тому що ті мали величезні можливості спілкування з найвищого рівня чиновниками в цій державі”, – наголошує Вадим Денисенко.
