Про це говорив намісник Луцького братського монастиря Воздвиження хреста Господнього ігумен Никодим (Смілий) у програмі «Церква і релігія».
Цитуючи Святе Письмо, він нагадав, що Царство Небесне здобувається силою, тобто тяжко працюючи, багато проводячи часу в молитві. Але в сучасному світі людина часто перебуває у гонитві за матеріальними благами і забуває, що головне – духовне. Жертовність і любов мають бути безкорисливими, і так можна заслужити спасіння, каже душпастир.
«Господь у Євангелії говорить чітко: праведники на суд не приходять. Такі люди після смерті успадковують Царство Небесне і душі їхні перебувають в іншій субстанції, де не потрібні жодні матеріальні речі. Але, на жаль, є ті, хто не змогли себе підготувати, є люди, які вели безрозсудне життя, не мали духовного вектора, жили без покаяння… Часто в молитві просять у Бога, щоб не спіткала нагла смерть, тобто несподівана смерть. Люди хочуть підготовленими постати перед Богом. От, власне, за ті душі ми молимось під час поминальних богослужінь», – розповів духівник.
Він нагадав, що Господь, будучи на хресті, молився за тих іудеїв, які з нього насміхалися. Тому й «ми так само молимося, маючи надію, просимо у Бога в ім`я Ісуса Христа, щоб Він змилувався над нашими ближніми, які померли в гріху, бо, можливо, не знали чи не усвідомлювали, що робили». За них приносимо пожертви, які потім роздаються потребуючим, убогим, щоб і вони молилися за спочилих.
«Багато хто до цього ставиться скептично. Але я знайшов для себе дуже цікаву відповідь в одного французького філософа і мислителя, науковця, який був глибоко віруючим. Його колеги, перебуваючи у нерозумінні, ставили запитання: як можеш вірити в Бога, коли ти світило науки, багато чого знаєш. І він дав їм просту відповідь: колеги, якщо я вірю в Бога, а Його немає, то не втрачаю нічого, бо прожив благочестиве життя – не крав, не вбивав, діяв згідно з Євангелієм, був нормальною, чесною людиною. І не шкодую про це. Але якщо я не віритиму в Бога, а Він є, то я втрачаю все. Що людину чекатиме у вічності, залежить від неї самої, наскільки вона себе до цього підготує. Ніколи не пізно розпочинати процес свого спасіння», – підсумував ігумен Никодим.
