В Софійському соборі науковці знайшли та дослідили тисячі графіті (написи на стінах, зроблені в різні часи). Одне з них стосуэться першої російсько-української війни, пишуть Факти.
Про це на відкритті виставки розповів завідувач відділу Національного заповідника «Софія Київська» кандидат історичних наук Ігор Нетудихаткін.
— Стоячи на колінах біля фрески святої Анни якась людина написала: «Чому так багато гріха?» — говорить Ігор Нетудихаткін. — Це графіті другої половини XII століття — періоду запеклої боротьби між князями за київський престол. Вони ставились до нього (престолу), як до батьківської спадщини. За винятком одного князя — Андрія Боголюбського (сина засновника москви Юрія Долгорукого і доньки половецького хана). 12 березня 1169 року об’єднане військо північних князів (муромці, рязанці, смоляни, полочани), зібране Боголюбським, підступило до Києва. Очолював військо його син Мстислав Андрійович.
Загарбники зуміли захопити столицю Руси, і тоді сталося те, що до того ніколи не траплялось — розорення Києва, вчинене князями. За свідченням літопису, місто грабували два дні, «палили Поділ та гору (мається на увазі забудова на Старокиївській горі), Святу Софію, Божу Матір Десятинну (церкву). Церкви палали, християн убивали». Опис злодіянь в літописі розлогий. Він закінчується словами: «Діти плакали, дивлячись на матерів своїх». Така звіряча жорстокість свідчить про те, що північні князі (передусім Боголюбський з сином) вже не сприймали Київ як рідне материнське для всієї Руси місто, ставились до нього, як до чужого. Коментуючи розорення Києва 1169 року, російський імперський історик Васілій Ключевський написав: «Великорос (тобто, московит) вперше вийшов на історичну сцену».
— Хтось з загарбників, які влаштували розорення Києва, лишив написи на стінах Софійського собору?
— Лишив. В соборі є місце, де в часи Руси чергували дружинники — галерея воїнів. За одною з вірогідних версій, вони охороняли вхід на північну вежу, по крутим сходинкам якої на хори (другий поверх) підіймалася княгиня у супроводі жіночого почту. На стінах галереї воїнів зображено виключно святих великомучеників зі зброєю в руках. Саме в цій галереї знайдено графіті одного з дружинників війська, яке прийшло з півночі (цей напис знаходиться біля ніг фрески, на якій зображено святого Феодора Стратілата). Там написано: «Яришенич писав. Амінь. Святий Федоре, поможи міні, мечнику княжому Саві Георгієвому і прости мені гріхи — тому, хто винести це зло забажав». Хто такий автор цього графіті Сава Яришевич? Вважається, що він був мечником муромського князя Юрія, який брав участь в поході північних князів.
Але Київ княжої доби було знищено не стільки зусиллями Андрія Боголюбського та його союзників, як навалою монгольської орди у 1240 році. Штурмовими загонами монголів тоді командував полководець Чингісхана Субедей Богатур. Зараз в російській Туві без жартів оголосили реінкарнацією Субедея в тілі міністра оборони рф шойгу! Адже цей поплічник путіна також тувинець.
До речі, під час монгольської навали онук Андрія Боголюбського Ярослав Всеволодович помчав до ставки хана Батия, заявив про покірність і вірність ненависному ворогові. За це отримав ханський ярлик на правління. Згодом його нащадки перейняли та перенесли у свої володіння порядки Золотої Орди.
— Українські землі також потрапили під владу ординців, але на значно менший проміжок часу, ніж землі московитів: у 1362 році в результаті перемоги великого князя Литовського Ольгерда над ординцями під Синіми Водами Київщина, а потім й інші українські території було звільнено від ненависного іга, — продовжує Ігор Нетудихаткін. — Вони тоді увійшли до складу Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського. В цій державі мешканцям України-Руси жити було комфортно, вони становили 90% населення країни. В ній панували культура України-Руси, її мова (вона була мовою діловодства), використовувався кодекс законів «Руська правда». В Києві звели княжий замок, існувало Київське князівство.
В XV сторіччі Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське почало багаторічну війну з Московією за спадщину Руси. Кордон між цими державами проходив у верхів’ях річки Оки за 150 кілометрів від москви.
— В Софійському соборі є свідчення про цю війну?
— Так, є. Тут слід сказати, що Московія почала її гібридними методами: у 1480 році посол Кутузов вмовив кримського хана Менглі-Гірея напасти на Київ. Через два роки орди спалили нашу столицю, Менглі-Гірей відправив в москву в подарунок великому князю Василію III золоте начиння (потир і дискос) з Софійського собору. Кримці тоді спалили місто. Через 6 років вони знову на нього напали. За 4 роки — підступили до Києва втретє. На стінах Софійського собору, в його Георгіївському вівтарі, лишилися графіті про ті страшні часи: «В літу 7000 удень». Більше жодного слова.
— Що зашифровано в цьому написі?
— Очікування кінця світу. В Середньовіччя 7000-й рік від створення світу вважався таким, коли наступить друге пришестя Христа. Орда Менглі-Гірея втретє напала на Київ саме 7000-го року (це 1492-й рік від Різдва Христова).
На щастя, скоро після цих подій зійшла зірка видатного українського полководця князя Костянтина Івановича Острозького. Він брав участь в трьох війнах з Московією. Найбільша його перемога — це розгром величезної армії московитів в битві під Оршею. В Софійському соборі збереглося зображення родового герба князя Острозького.
— В XVII сторіччі настала доба Гетьманщини, — продовжує Ігор Нетудихаткін. — Дуже важлива подія того періоду відбулася саме в стінах Софійського собору. Після перемоги під Жовтими Водами та під Корсунем Богдан Хмельницький 2 січня 1649 року приїхав в Київ. Його зустріли Єрусалимський патріарх Паїсій та Київський митрополит Сильвестр Косів. Посадили гетьмана в сани та повезли через Золоті ворота в Софійський собор на спеціальну службу Божу. Під час цієї служби Єрусалимський патріарх відпустив Хмельницькому і колишні гріхи, і майбутні. Це дуже важливо, адже саме так вчиняють священники під час інтронізації (посвячення на найвищу державну посаду) монархів. Існує версія, що Паїсій та Сильвестр Косів підказали гетьману ідею, що його перемоги в битвах повинні мати наслідком створення самостійної Української держави. Але врешті Козацька держава потрапила в залежність до Московії.
Шанс позбутися цих кайданів Україна отримала влітку 1709 року. Тоді почався похід шведського короля Карла XII проти Московії, гетьман Іван Мазепа перейшов на його бік. На превеликий жаль, московити перемогли в Полтавській битві. Це мало без перебільшення трагічні наслідки для українського народу. Але стало поштовхом для створення документа, який є перлиною української політичної культури — Конституції Пилипа Орлика, за якою мала жити вільна Козацька держава. Орлика багато пов’язувало з Софійським Собором — він працював тут кафедральним писарем після того, як закінчив Києво-Могилянську академію.
Тут буде доречно нагадати, що в серпні 2021 року латиномовний екземпляр Конституції Пилипа Орлика вперше було привезено в Україну — в рамках відзначення 30-ї річниці незалежності нашої країни. Цей надзвичайно цінний документ демонструвався тоді саме в Софійському соборі.
Щодо Мазепи слід сказати, що серед художніх робіт, написаних на початку ХVІІІ століття на стінах Софійського собору, є композиція (вона називається «Вселенський собор»), в одному з персонажів якої історики впізнали цього славетного гетьмана.
В Кракові в музеї Королівського замку на Вавелі зберігається меч гетьмана Петра Сагайдачного, під командуванням якого українські козаки в 1618 році дійшли до москви та взяли її в облогу. В Софії Київській зараз демонструється копія цього меча.
З приводу чого цей меч експонується, розповів Ігор Нетудихаткін:
— Почну з того, що минулої весни виповнилося 400 років від дня упокоєння святого благовірного гетьмана Петра Сагайдачного. До цієї дати планувалося привезти з Польщі в Київ на тимчасове експонування оригінал його меча. Але завадило відкрите вторгнення російських загарбників в Україну.
Раніше Сагайдачного оголосила святим Українська автокефальна православна церква. Але після того, як постала Православна церква України, треба було провести чин прославлення — спеціальну урочисту службу. Запланували її на 20 квітня (день упокоєння гетьмана). Меча Сагайдачного ми не мали. Але вціліла його копія, яка раніше знаходилась на борту крейсера «Гетьман Сагайдачний». Командування ВМС України передало нам цей клинок. Копію меча освятили разом з першою іконою гетьмана Сагайдачного. Її за 10 днів написав іконописець Олександр Клименко на ящику від снарядів, який йому привезли з тільки, но звільненої тоді Бучі. Художник сказав про свою роботу: «Я написав Сагайдачного так, щоб людям хотілося молитися перед його іконою». Вона зараз знаходить в Софійському соборі.
