5 березня у першу Неділю Великого посту у Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні – Андріївському храмі Екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл звершив Божественну Літургію за чином св. Василія Великого у співслужінні єрея Павла Соколовського та диякона Івана Петрущака.
Про це повідомляє Місія «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні».
Під час богослужіння були піднесені заупокійні прохання до Бога за полеглих воїнів ЗСУ та мирних жителів, вбитих загарбниками.
Під час своєї проповіді єпископ Команський Михаїл закликав вірних бути не лише учасниками, але й творцями свята Торжества Православ’я та проявляти цю віру у своєму житті. Архієрей наголосив, що богослужіння та співи – це лише знаряддя, які допомагають зосередитися на тому, до чого ми покликані.
Екзарх Вселенського патріарха закликав кожного з нас бути приводом для Торжества православ’я і не забувати, що ми учасники цього свята. Ми маємо жити так, щоб віра наша свідчила про те, як торжество правильного славлення Бога проявляється в конкретних діях, в конкретних вчинках.
Як пояснив єпископ Команський Михаїл, якщо ми живемо по заповідях Божих – православ’я торжествує.
Повний текст проповіді нижче.
«Сьогоднішнє свято – Неділя Торжества православ’я не є Євангельською історією, але міститься в історії Церкви. Зрештою, воно про ту подю, коли наприкінці першого тисячоліття були проведені Вселенські Собори, було подолано єресь іконоборства і тоді, для того, щоб відзначити та відсвяткувати це, цариця Феодора влаштувала церковне торжество, яке припало на першу неділю Великого посту. Духовенство та миряни взявши ікони, пройшли урочистою хресною ходою вулицями Константинополя, засвідчивши, що догмати церкви збережені, розʼяснені та висловлені у конкретній літургічній традиції.
Є такі люди, що говорять: “Ікони то ідоли” і т. п. Але віруючі православні християни, які свідомо ходять до Церкви розуміють, що ми не кланяємось іконам. Ми не віримо в ікони, як в Бога. Це тільки атрибут нашої літургічної практики, який допомагає нам зосередитись на молитві до єдиного Творця Світу. Якого, звісно, ніхто не бачив.
В історії Церкви, часто так складається, що певні зовнішні літургічні прояви люди асоціюють саме із суттю віри. Мовляв, зовнішній блиск, зовнішній шикарні богослужіння асоціюють саме із сенсом віри. Ні. Суть віри не полягає в тому, щоб одягатись в дорогі шати, побудувати величезні храми. Суть віри полягає у вірі в Бога, в дотриманні заповідей Божих, у молитві та житті згідно зі словом Божим.
В житті по вірі, по Євангелію, проявляється це свято Торжества Православʼя. Ті з нас, хто слухали уважно апостольське читання, напевно зауважили, що не дарма саме на Неділю Торжества Православ’я читається послання апостольське, де на Біблійних прикладах яскраво демонструється наскільки важливою в житті людини є віра. Які чудеса трапляються по вірі. І ось це є Торжество православ’я.
Не величезні храми, не пишне богослужіння, не величезні хресні ходи є суттю Православʼя. Це добре коли вони є, але вважати їх суттю віри – це по дитячому наївно. Отже Православ’я торжествує тільки тоді, коли ми живемо згідно Євангелія. Найбільші здобутки християнської духовності здобувались не в зовнішній славі. Здобувались в молитві, здобувались в усамітнені, здобувались в аскезі.
Повертаючись до тієї думки, з якої ми почали, Торжество православ’я, як і кожне свято, ми проживаємо не раз в році, ми проживаємо постійно. Прийшовши на Божественну Літургію, зайшовши до храму, символічно ми з вами проживаємо всю Євангельську історію від творіння світу, народження Господа Ісуса Христа, через Його проповідь, через страждання, Його смерть, Воскресіння і Вознесіння, так аж до другого славного Пришестя. Це все ми символічно проживаємо на одній Божественній Літургії.
Церква регулярно нам нагадує саме святами, такими значними датами, подіями, до чого ми покликані, хто ми є. І торжество Православ’я тому святкується не раз в році – першу Неділю Великого посту, а кожного дня. Якщо ми живемо по заповідях Божих – православ’я торжествує. Якщо ми обманюємо, сваримось, крадемо, підступно поступаємо, чинимо інші гріхи – православ’я занепадає. Отже торжество православ’я і його занепад залежить від кожного з нас з вами, кожен Божий день і багато разів.
Добре уявити собі, що ми сьогодні згадуємо велике насліддя, велику історичну традицію, святкуючи перемогу над лжевченнями, святкуючи красу і велич православ’я, але завжди треба ставити собі питання. А як це Православ’я проявляється в моєму особистому конкретному житті? Чи є я приводом, для його слави, для торжества, для його тріумфу ? Чи я є прикладом для його ганьби?
Все решта: гарні богослужіння, гарні співи, чудові храми – це лише знаряддя, які покликані зосередити нашу увагу на тому, до чого ми покликані, як ми повинні жити, до чого ми повинні прагнути. Тому ж святкуючи будь-яке свято, в тому числі сьогоднішнє Торжество Православ’я пам’ятаймо дорогі друзі, що свято – це не концерт, відзначити який ми приходимо в церкву. Свято – це наше життя. Ми покликані це свято нести в своєму житті і іншим людям і більше того, пам’ятати, що ми не просто спостерігачі, ми безпосередні учасники, ми творці цього свята, кожен своїм життя. Відтак тоді і наша молитва і наше життя, і в наш піст, в когось більш старанний, в когось менше, – це все торжество православ’я не тільки в нашому особистому житті, але в житті тих людей, які зустрічаються з нами, спілкуються, бачать нас. Це для них також явлення краси і величі Бога. Пам’ятаймо про це.
Пам’ятаймо, що свято життя Церкви відбувається не тільки для нас, але і не без нас. Кожний з нас, безпосередній учасник, безпосередній творець, повторюсь знову, цього свята.
Отже цінуймо це. Намагаймось жити так, щоб віра наша свідчила саме про те, як торжество правильного славлення Бога проявлялося в нас у конкретних діях, в конкретних вчинках, адже це залежить виключно від нас. А коли ми попросимо в Бога допомоги, пам’ятаймо, що Він ніколи не залишить нас, ніколи не відступиться, завжди підтримає і допоможе. Оскільки життя, яке є торжеством православ’я наближає до нього, допомагає нам освячуватися і досягати того християнського ідеалу, який вказаний нам у святому писанні. Амінь».
Після Богослужіння єпископ Михаїл подарував кожному вірянину, який був на богослужінні ікони св. Іоана Золотоустого в честь святкування Торжества православ’я, розповівши про традицію святкування цього свята в Греції.
«З воскресним днем вас дорогі друзі. З Торжеством православ’я! Ще з часів навчання у Греції в мене залишилась така добра згадка про один гарний звичай на неділю Торжества Православʼя.. Для того щоб повторити, символічну атмосферу історичної події, саме на неділю Торжества Православ’я парафіяни приходять в Церкву із своїми особливо шанованими вдома іконами. Вони не обов’язково великі. Вони можуть бути маленькими, але всю службу люди тримають їх в руках, саме згадуючи ту історичну подію, коли Церква в такий видимий спосіб засвідчила про перемогу правильного, здорового православного богослів’я над єресями. І тому сьогодні, разом з антидором ви всі отримаєте в подарунок невелику ікону Іоана Золотоустого. Важке в нього було життя, але він був палкий проповідник, саме того християнського православ’я, яке торжествувало. Попри імператорські утиски, попри особисті нападки на нього, воно торжествувало – в його житті і в його проповідях.
І отримавши сьогодні благословення і святителя Василія Великого, Літургію якого ми служили і святителя Іоана Золотоустого, отримавши перш над усе освячення через причастя святих Тіла і Крові Господніх, хай цей вогник віри, Божої благодаті завжди світить в серцях кожного з нас. Хай освячує і хай це Торжество православ’я буде сяяти і в нашому серці, і в нашому житті, а через нас для усіх тих, хто бачитиме нас, нашому суспільству. Хай береже вас всіх Господь. Зі святом вас».
