У неділю сиропусну, 26 лютого 2023 року, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній очолив Божественну літургію у Свято-Михайлівському Золотоверхому кафедральному соборі, під час якої архімандрита Єфрема (Хом’яка) рукопоклали у сан єпископа Васильківського.
Його Блаженству співслужили митрополит Вінницький і Барський Симеон, митрополит Переяславський і Вишневський Олександр, митрополит Рівненський і Острозький Іларіон, митрополит Білоцерківський Євстратій, архиєпископ Луганський і Старобільський Лаврентій, архиєпископ Вишгородський Агапіт, єпископ Запорізький і Мелітопольський Фотій, єпископ Хмельницький і Кам’янець-Подільський Павло, єпископ Богородчанський Феогност, єпископ Чернігівський і Ніжинський Антоній, всечесна братія монастиря та запрошене духовенство, повідомляє пресслужба ПЦУ.
Після прочитання Євангелія Блаженнійший владика виголосив першосвятительське слово проповіді та возніс особливу молитву до Господа в час, коли Батьківщина в небезпеці.
Під час відправи лунали молитовні прохання за воїнів, які захищають Україну, за владу і наш народ та за спокій душ усіх полеглих оборонців Батьківщини і мирних жителів.
Наприкінці богослужіння предстоятель автокефальної Української Православної Церкви звернувся до нового співбрата єпископа Єфрема з настановчим словом та вручив йому архиєрейський жезл.
«Преосвященний єпископе Єфреме, улюблений у Христі брате!
Нині, за літургією в останню неділю перед початком Великого посту, через покладання на твою голову книги Євангелія, як символу руки Самого Господа нашого Ісуса Христа, а також рук архієреїв Помісної Церкви, звершилася твоя особиста П’ятидесятниця і ти прийняв дар Святого Духа для здійснення єпископського служіння.
Ти прийшов до стін цього монастиря на навчання, бажаючи послужити Церкві Христовій. Осягаючи науку богослів’я та живучи в цих стінах, ти утвердився у покликанні до чернечого життя та висловив прохання про зарахування тебе в число братії Михайлівської Золотоверхої обителі. Після належного випробування ти був пострижений у чернецтво, склав обітниці перед Богом та був наречений новим іменем – Єфрем, на честь священномученика Єфрема, єпископа у Херсонесі.
Понад десятиліття ти гідно ніс послух в цьому монастирі, належно дбаючи про виконання покладених на тебе обов’язків. Священний Синод Православної Церкви України на моє прохання обрав тебе вікарним єпископом Київської Митрополії, а сьогодні для звершення цього служіння через таїнство ти отримав силу благодаті Святого Духа.
Відтепер ти маєш новий послух. Завжди пам’ятай і ніколи не забувай, що єпископство, хоча і є найвищим ієрархічним служінням в Церкві – для ченця все одно залишається послухом. Це не винагорода за працю або почесне звання – хоча Церква і кличе до такого служіння тих, хто добре працює, а сан єпископа, як служителя Божого і наступника апостолів, гідно вшановується вірними. Але той, хто приступає до єпископського служіння, повинен надихатися не власними минулими заслугами і не честю, яку дає отриманий сан, але надихатися прикладом святих ієрархів у їхній жертовності, смиренні, мудрості, готовності, за словом апостола Павла, для всіх стати усім, щоб спасти хоч деяких (див. 1 Кор. 9:18-22).
Про це нагадуватиме тобі завжди також твоє власне чернече ім’я, бо святитель Єфрем був у давній час посланий до нашого краю проповідувати Бога і за Нього постраждав, ставши мучеником. Молися до святого, ім’я якого ти носиш, і проси його бути і надалі твоїм наставником у служінні Церкві та народу Божому. І якщо добре послужиш – матимеш не лише спасіння душі, заради якого ти прийшов в духовну школу і в цей монастир, але і допоможеш спасінню довірених твоїй опіці людей.
Вчора у своєму слові ти добре сповідував розуміння відповідальності, яка лягає на твої плечі. У словах Писання, святителів давнини та богословів і подвижників сучасності знаходь собі опору та дороговказ, звертаючись до них, як до вчителів.
Відтепер ти належиш до ієрархії Помісної Церкви України. Тож завжди пам’ятай про складену тобою обіцянку послуху Предстоятелю та Собору єпископів, щоби разом з ними гідно і плідно трудився ти на ниві Христові на всякому місці, де буде тобі доручено.
У юні роки Господь дав тобі відчути особливе значення храму, значення дому Божого, як ти вчора сповідав перед нами. Звершення богослужінь, молитва у храмі, проповідь Євангелія – це один з невід’ємних обов’язків єпископа. Будь в цьому добрим прикладом, словом і ділом надихаючи на благоговійне служіння доручених твоїй опіці священників і мирян.
Ти маєш добрий досвід учительства, звершуючи успішно працю в нашій недільній школі. Використовуй цей досвід і надалі, навчай дорослих і дітей вірі. Бо на власному прикладі ти знаєш, як важливо отримати настанову і бути навченим від юних літ слову Божому. Тож будь для інших добрим вчителем – і матимеш за це велику нагороду від Бога, як Його вірний служитель і співробітник.
Ти приймаєш покликання до служіння єпископського у час важких випробувань війною, яких зазнає український народ. Ми віримо, що з Божою допомогою Україна переможе агресора і буде встановлено справедливий мир. Однак ще багато років доведеться лікувати рани, завдані нашим братам і сестрам. Це також буде і твоє завдання – давати заспокоєння, розраду, надію тим, хто постраждав від насильства російської імперії зла.
Твоє рукоположення відбувається у переддень Великого посту, і перші дні твого нового служіння співпадають з цим особливим покаянним часом. Нехай це буде тобі назавжди нагадуванням і знаком, що єпископство твоє має сполучатися зі смиренням, із власною духовною боротьбою проти гріха. Ти став єпископом, але залишаєшся ченцем – пам’ятай це, і тоді Бог, бачачи Твоє смирення, подасть тобі багато дарів благодаті Духа Святого.
Служіння своє ніякий єпископ не може гідно здійснити без того, щоби мати опору у вірі, в молитві, в надії на Бога. Символом цієї опори є архіпастирський жезл, який вручається тобі. Тож прийми його і від отриманої тобою благодаті благослови вірних, які молилися про тебе сьогодні під час рукоположення», – сказав Його Блаженство.
